Про те, як тонами зникає пальне ЗСУ і про людину, історія про яку «відкрила» мій блог на «Цензорі»

Друзі підказали мені посилання на цікавий відеосюжет Центру журналістських розслідувань «Сила правди», присвячений подіям, про яки суспільству не розповість «єдиний-неповторний телемарафон»: у такий собі військовій частині Сил логістики Збройних Сил України правоохоронці викрили розкрадання пального, масштаби якого можуть сягати… сотні тонн.

(Для тих, хто бажає ознайомитись, ТУТ посилання на відеосюжет на Ютубі,  а ТУТ – текстова версія цього матеріалу).

Звісно ж, був вражений, і не лише обсягами злодійства та схемою крадіжок, система яких, за даними луцьких розслідувачів, склалася задовго до лютого 2022 року, а після початку повномасштабної агресії проти України паливо за паркан військового містечка потекло буквально «у промислових масштабах».

Весь цей час на чолі цієї військової частини був один і той командир, який нібито не знав, що у його частині з’явилося джерело незаконного прибутку, що збагачує не гірше невеличкого нафтового фонтану, і нібито не здогадувався, з яких «заробітків» деякі його підлеглі, наприклад, купляють собі автомобілі та інші «ніштяки». І цей командир – отримував підвищення у військовому званні («зріс» до полковника), а влітку 2022 року був відзначений високою військовою нагородою – орденом Данила Галицького, тобто, він на своїй посаді Командування Сил логістики цілком влаштовував і жодних претензій до нього не було РОКАМИ. А пальне тим часом буквально текло «за паркан»…

Особи, обізнані у діяльності мафіозних структур, сказали б про цю ситуацію, що напевно, і ті умовні «хитрозаді прапорщики», і той командир – «просто вміють ділитися». А також вони б сказали, що подібні злочинні схеми, у випадку їх викриття, мають властивість «обрубати кінці», тобто, провину беруть на себе безпосередні виконавці, на яких чекають слідство, суд та покарання, а ті, хто керував і організовував – залишаються «білими та пухнастими». У випадку, що розглядається – кількох нібито причетних до крадіжок військовослужбовців швиденько відправили… на фронт (і один із них – уже там загинув), ще один «старий воїн», нібито близький до командира, звільнився зі служби за віком, а сам командир спокійно служить, і напевно – продовжує влаштовувати начальство?

Що мені здається особливо абсурдним: посеред повномасштабної війни масштабні крадіжки пального, що належить Збройним Силам України, виявлені, викриті (а головне – розслідуються!) НЕ «суперагентами» ДБР, НАБУ, СБУ або хоча б військовою прокуратурою (чи як там нині іменується це відомство?) чи Військовою службою правопорядку у ЗСУ, а… місцевою поліцією.

При всій щирій повазі до полісменів, які справді «оперативним шляхом» встановили, що на їхній «землі» відбувається таке неподобство і справді оперативно провели обшуки, вилучення та інші слідчі дії, АЛЕ – чи відповідає завантаженість роботою (тобто, іншими буденними справами) конкретного поліцейського-слідчого масштабам шкоди, що фігурує у даному провадженні? Чи вистачить у цього слідчого часу, професіоналізму та здорового нахабства, щоб розібратися, чи є ця історія «витівками окремо взятих несвідомих прапорщиків», чи мафіозною змовою?

Та й чи вдасться взагалі з’ясувати реальні масштаби збитків, які завдали злодійкуваті вояки, адже повторюсь – зникнення палива якось удавалося приховувати протягом років, а злодії зацікавлені у тому, щоб применшити завдану шкоду, тож умовний викрадений ешелон палива може зменшитися до кількох діжок або навіть каністр, та й ті, виявиться, розкрадалися «по краплинці»…

Автор цих рядків зацікавився цим скандалом ще й тому, що у його епіцентрі мимоволі опинився старий добрий знайомий. Саме історія полковника Ельхана Солтанова, який на тлі «гібридної» стадії російсько-української війни був змушений вести судові «баталії», відстоюючи свої права, честь, гідність та ділову репутацію, стала моїм першим матеріалом у власному блозі на «Цензор.Нет» і 2016 року вона зібрала понад 5000 переглядів.

Зателефонував Ельхану Джавидовичу і дізнався, що за роки, які минули, він, на жаль, неодноразово змушений був судитися із військовим начальством, наприкінці 2019 року був незаконно звільнений із ЗСУ, а, 2022-го, саме напередодні початку повномасштабної війни, за його позовом Рівненський окружний адміністративний суд визнав наказ про звільнення полковника Солтанова протиправним і скасував його, відповідача було зобов’язано поновити Солтанова на військовій службі з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Після 24 лютого 2022 року полковник Солтанов, не очікуючи ані повісток, ані виконання рішення суду, за його виразом, «добровільно мобілізувався», був направлений до Сил логістики ЗСУ, де призначений заступником командира військової частини з морально-психологічного забезпечення.

Від підлеглих Ельхану Джавидовичу стало відомо про крадіжки пального, і він офіційно доповів про це командиру частини та керівництву управління МПЗ Сил логістики. Але замість належної реакції на таку кричущу інформацію почався тиск на самого Солтанова – йому, наприклад, намагалися оголосити дисциплінарні стягнення за порушення, яких не було (що він і довів у судовому порядку).

А у листопаді-грудні 2024 року командир частини вчинив цілу складну аферу, щоб позбутися свого заступника, внаслідок чого полковник Солтанов всупереч усім можливим керівним документам опинився поза штатом, тобто, фактично – «між небом і землею». І хоча низка наказів щодо Солтанова вже визнана незаконною і скасована, а Військова служба правопорядку у ЗСУ вже двічі виносила подання про усунення виявлених порушень Конституції, законів та інших нормативних актів, командир військової частини та Командування Сил логістики ці подання попросту… ігнорують, тому Ельхан Джавидович наразі перебуває у дивному становищі, вже кілька місяців відсторонений від службових обов’язків і без грошового забезпечення.

Утім, мабуть, є сенс детальніше розповісти у окремому «лонгріді» цю справді епічну історію про досвід протистояння одного офіцера величезній військовій машині, що напевно, викличе зацікавлення у любителів заплутаних юридичних суперечок. «Для затравки» зазначимо, що нещодавно за невиконання судового рішення 2022 року щодо поновлення полковника Солтанова на посаді було офіційно оштрафовано… Генеральний штаб ЗСУ (аж настільки його чиновники розлютили державного виконавця своїми абсурдними відповідями!).

А щодо історії з крадіжками пального Ельхан Джавидович повідомив, що після публікації матеріалів розслідування «Сили правди» у цьому провадженні відбулися певні зрушення, зокрема, з фронту було повернуто колишнього військовослужбовця зазначеної військової частини, штаб-сержанта П., який нині перебуває на волі під заставою, і якому вже офіційно висунуто обвинувачення. Крім нього, у провадженні ще двоє обвинувачених – цивільна особа та військовослужбовець (який, утім, перебуває у статусі такого, що «самовільно залишив частину»). Окрім цієї трійці, винним у злочині, напевно, посмертно стане і військовослужбовець, який уже загинув на фронті…

P.S. Автор, звісно ж, «у курсі», що військове звання «прапорщик» в Україні давно перейменовано на «штаб-сержант», і використовує анахронічну назву з суто іронічною метою, щоб прирівняти сучасних злодіїв у погонах до їхніх «колег» – одіозних персонажів радянських часів.