Сільське господарство в Европейському Союзі буде серйозно змінене
Добре пам’ятаємо масові виступи фермерів країн ЕС в останні два роки з різноманітними вимогами: від зниження закупівельних цін на пальне і добрива до підвищення оптових цін на сільгосппродукцію, від скасування екологічних вимог до обмеження імпорту з України і Меркосур. Причому ці протести були настільки масовими і запеклими, що загрожували внутрішньополітичній стабільності окремих держав або й реально призводили до електоральної зміни влади, а вибрики наших західних сусідів з блокадою кордонів мали негативні військово-логістичні, соціально-економічні і геополітичні наслідки.
Тому не дивно, що на доручення Европейської Комісії група з трьох десятків стейкхолдерів напрацювала і офіційно презентувала Доповідь із заголовком «Стратегічний діалог про майбутнє сільського господарства в Европейському Союзі». У Доповіді декілька разів прямим текстом вказано про «зяючий розкол між сільськими і міськими територіями», «штучну поляризацію суспільного дискурсу», що «загрожує ліберальній демократії», «національній і загальноевропейській безпеці».
Доповідь за своїм змістом охоплює значно ширше коло тем; йдеться не просто про розвиток однієї галузі, а про всю систему агровиробництва, інтереси фермерів, продавців різноманітних супутніх товарів і послуг, споживачів, торговельних мереж і посередників, а також забезпечення продовольчої безпеки, енергозабезпечення за рахунок біомаси, екологічну політику, здоров’я ґрунтів, якість водних ресурсів, стійкість до кліматичних змін, розвиток сільських територій, соціальну і демографічну політику, тощо. Ці різнопланові сектори та інтереси були якраз представлені у складі робочої групи, її діяльність носила конфіденційний характер, а результат став традиційним для европейців компромісом, коли повністю не задоволений ніхто.
Реалізація рекомендацій Доповіді розрахована на період 10-15 до 2040 р., а конкретизувати їх повинна буде Европейська Комісія і національні уряди країн-членів в юридично зобов’язальних законах, директивах і регламентах.
Не дивлячись на дуже строкату палітру гостро суперечливих явищ і позицій, на увагу заслуговують декілька фундаментальних висновків і пропозицій Доповіді, котрі наведені нижче.
Враховуючи ключову і незамінну роль продуктів харчування у забезпеченні стабільности, здоров’я і життя людей і суспільств, Европейський Союз повинен ставити за мету «стратегічну автономію» у цій сфері. Це передбачає пріоритетний розвиток внутрішнього ринку, достатню кількість і якість води і їжі для власних громадян. Експортний потенціал сільського господарства, зовнішня торгівля та імпорт прямо обмежуватися не будуть, але вони є похідними від первинної мети. За аналогією з іноземними промисловими товарами, які почнуть обкладатися ввізними митами в залежности від ступеня екологічности їхнього виробництва, для торгівлі сільськогосподарськими товарами теж з часом буде застосовано якийсь подібний механізм.
Беручи до уваги невідворотність катастрофічних кліматичних змін, сільське господарство буде змушене адаптуватися до них, припинивши шкідливі для довкілля і здоров’я практики, зокрема пов’язані з використанням синтетичних добрив, пестицидів, антибіотиків. Альтернативи цьому немає, бо інакше агровиробництво просто стане неможливим. Тобто відходу від жорстких екологічних вимог не буде. Паралельного існування шкідливих і сталих практик з часом не буде. Конкуренція на внутрішньому і зовнішньому ринках відбуватиметься без шкоди для принципу сталости, тобто неможливо буде використовувати цінові переваги несталих методів для захоплення ринку.
Враховуючи категоричність попереднього висновку, фермери отримають максимальну фінансову, технологічну, законодавчу, соціально-економічну та иншу необхідну підтримку для здійснення переходу до сталого виробництва. Нечесні практики на шкоду фермерам і на користь їхнім постачальникам, закупівельникам чи іншим учасникам ринку будуть усунені. Фермер повинен отримувати чистий прибуток. Для цього мусить бути реформована Спільна Сільськогосподарська Політика для пріоритетного фінансування сталих с/г практик. Крім того, будуть створені додаткові союзні фонди, як то окремі від САР Nature Restauration Law Fund і Just Transition Fund, а також активно залучені кредитні кошти ЄІБ як додаткові безплатні або позикові фінанси для потреб агровиробників.
Нарешті нововведенням стане пряма грошова винагорода фермерам за цінні «екологічні послуги», наприклад луг з органічним багатотрав’ям для бджолярів, невисушений торф’яник, невирубаний немонокультурний ліс або збереження інших незайманих екосистем.
В розділі Доповіді про сталі продовольчі системи дано чітке визначення цього терміну, а саме: дотримання агроекологічних принципів, як вони описані в документі Групи експертів високого рівня з питань продовольчої безпеки та харчування Комітету з всесвітньої продовольчої безпеки ФАО:
- на рівні ферми це: сівозміна, покривні культури, диверсифікація сортів культур і порід тварин, безплужне землеробство, органічне виробництво, лісосмуги, поєднання рослинництва з тваринництвом, лісопасовища, агролісництво;
- на рівні продовольчих систем: короткі ланцюжки постачання, прямі продажі від ферми до споживачів, залучення сільських громад, солідарне землеробство, системи локальної сертифікації продукції, земельні кооперативи, горизонтальний обмін знаннями і сільгосптехнікою, різноманіття типів господарств з наголосом на розвитку малих фермерств, вирощування їжі не лише на продаж, але й для власного споживання.
Окремий розділ в Доповіді присвячений органічному виробництву, яке «сприяє захисту біорізноманіття, здоров’ю ґрунтів і якості води, при цьому створюючи можливості сталих прибутків і залучаючи молодь і жінок до агровиробництва». Доповідь рекомендує, щоби Еврокомісія і національні уряди надавали всебічну підтримку органічним виробникам, зокрема шляхом державних закупівель органічної продукції (наприклад, для державних дошкільних та шкільних навчальних закладів, медичних та інших установ), спрощення бюрократичних процедур, забезпечення достатньої фінансової підтримки для переходу від конвенційного до органічного сільського господарства, створення відповідних освітніх та дослідницьких програм, заохочення національних і союзних мереж органічних кооперативів чи асоціацій та ін.
У тваринництві головний наголос робиться на зміні схеми утримання тварин на користь вільного випасу, поводженні з гноєм для скорочення викидів парникових газів, мінімізації використання антибіотиків. Цікавим є визначення ясної мети тваринництва без хитромудрих наукових термінів: «Тварини на фермі повинні: 1) бути здоровими; 2) мати достатньо простору і ресурсів для задоволеного життя; 3) проявляти нормальну поведінку; 4) годуватися високопоживними кормами і чистою водою; 5) мати позитивний розумовий досвід у довкіллі, яке стимулює цікавість і позитивні взаємодії.»
Крім того, в Доповіді стверджується, що вимоги до добробуту тварин найліпше задовольняються саме в умовах ведення органічного агровиробництва при інтеграції вирощування рослин і тварин.
В Доповіді особлива увага приділяється значним можливостям для збільшення секвестрації вуглецю в рослинності і ґрунтах в результаті переходу на сталі практики агровиробництва, сприяючи перетворенню сільського господарства з нинішнього джерела викидів парникових газів на засіб їхнього поглинання, пом’якшуючи зміни клімату. У зв’язку з цим рекомендується винагороджувати ті господарства, котрі збільшують кількість гумусу на своїх нивах. Попри це, Доповідь не радить запроваджувати Систему торгівлі квотами на викиди СО2 в секторі сільського господарства через специфіку цієї галузі, зокрема через вірогідне зловживання шкідливими практиками завдяки купівлі карбонових кредитів.
Одним із способів адаптації до змін клімату називається селекція рослин і тварин, в тому числі відродження старих втрачених зразків, які би були більш опірними для даного клімату. При цьому наголошується, що пріоритетними мають бути заходи з поліпшення здоров’я ґрунтів і присутньої в них мікробіоти, без чого навіть нові виведені сорти чи породи не будуть життєздатними. Крім того, Доповідь рекомендує обмежувати діяльність у сфері патентування, заохочуючи максимальне і безперешкодне поширення успішно районованого насіння і порід.
Як відомо, одним із важливих стейкхолдерів у процесі агровиробництва є компанії, що продають мінеральні добрива і отрутохімікати. У цьому зв’язку в Доповіді зазначається, що для успішної конкуренції ці компанії повинні переглянути лінійку своїх товарів, зокрема віддаючи пріоритет біопрепаратам. Крім того, країни-члени повинні забороняти експорт в треті країни із слабшими регуляторними правилами тих видів пестицидів, які заборонені всередині ЕС як особливо небезпечні.
Коли говоримо про споживачів харчових продуктів, тобто всіх громадян, то Доповідь акцентує увагу на тому, що, попри можливе тимчасове підвищення цін на ці товари внаслідок переходу на агроекологічні практики, водночас спостерігатиметься значне заощадження державних і приватних коштів, які нині витрачаються на усунення медичних наслідків нездорового харчування. Ще одним способом підтримки сталого сільського господарства є зменшення ПДВ на екологічно вирощені продукти.
Доповідь рекомендує країнам-членам оновити рекомендації здорового харчування, а також вимоги до дитячої реклами з метою заборони або обмеження нездорового харчування, особливо з огляду на серйозний негативний вплив на дитячий організм.
У цьому ж ключі Доповідь рекомендує внести зміни до Директиви ЕС про державні закупівлі у сфері продуктів харчування, помінявши критерій «найнижчої ціни» на критерій «найліпшої цінности».
Доповідь підтримує розвиток біоекономіки, тобто використання біомаси з полів і лісів як джерела енергії для фермерських господарств, а також інтеграцію тваринництва й рослинництва для отримання органічних добрив і забезпечення безвідходного виробництва.
Одним із способів забезпечення принципу ВООЗ єдиного здоров’я ґрунтів, рослин, тварин і людей Доповідь називає заохочення власности на с/г землю на відміну від її оренди, бо орендар прагне максимізації прибутку, а власник дбає й інвестує в якість землі.
На жаль, у Доповіді лише побіжно згадується проблема водозабезпечення с/г виробництва з акцентом на економію, ефективність, штучну іригацію і посухостійкість сортів. Тим часом дотримання вищезгаданих агроекологічних практик значно полегшує цю проблему.
Пропонується, щоби ЕС запланував створення постійних і поновлюваних союзних запасів основних товарних с/г продуктів (на зразок Державного резерву), а також окремий фонд для гарантованого покриття збитків фермерів внаслідок катастрофічних погодних і кліматичних явищ.
Нарешті, Доповідь відзначає важливість агротехніки і агротехнологій, але при цьому радить застосовувати лише такі з них, які не суперечать загальному принципу екологічности, сталого розвитку і єдиного здоров’я.
У підсумку зрозуміло, що Україна мусить одночасно робити такі речі:
- Моніторити, як ухвалення і законодавча конкретизація цієї Доповіді всередині ЕС впливатиме на наш поточний аграрний експорт до ЕС, зокрема у світлі можливих змін у торговельній політиці ЕС;
- Враховувати зміст Доповіді в нашому переговорному процесі про вступ до ЕС, навіть якщо до нас наразі не висуватимуться конкретні вимоги у світлі рекомендацій Доповіді;
- Намагатися брати участь у внутрішніх дискусіях в ЕС, які будуть транслювати положення цієї Доповіді в юридично зобов’язальні тексти для всіх країн-членів ЕС;
- Починати впроваджувати всередині Україні рекомендації, котрі містяться в доповіді, бо як майбутня країна-член ЕС ми все одно будемо зобов’язані їх виконувати.
Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України
з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки
