ВООЗ: комерційні інтереси винні у сплеску неінфекційних захворювань

Восени 2024 року під егідою ВООЗ вийшло дослідження европейських науковців «Комерційні детермінанти неінфекційних захворювань в европейському регіоні ВООЗ». У ній висловлюється глибока стурбованість з приводу того, що навіть у відносно багатих і благополучних країнах Европи неінфекційні захворювання, викликані переважно шкідливими звичками, неправильною дієтою і шкідливим впливом виробничого оточення, продовжують зростати, зводячи нанівець виконання цілей сталого розвитку ООН щодо скорочення передчасної смертности, сприяння фізіологічному та ментальному здоров’ю. Ці метаболічні хвороби відповідальні за 90% лікарняних і 25% всіх смертей в европейському регіоні ВООЗ. Тютюн, алкоголь, високооброблена їжа і напої, забруднення від викопних джерел енергії, а також вразливий контакт з канцерогенами, астмагенами та ін. забирають 2,7 млн. життів щорічно. Дві третини смертей у віці до 70 років викликані серцево-судинними захворюваннями, раком, ГРЗ та діабетом.  

Автори доповіді вважають, що провідну роль у цій вкрай негативній тенденції відіграють комерційні інтереси харчової, аграрної, фармацевтичної, хімічної та інших індустрій, наочно показуючи це на прикладі бізнес-трюків і конкретних кейсів. В лексикон ВООЗ вводиться поняття «комерційні детермінанти здоров’я» (commercial determinants of health) та шкідливі для здоров’я індустрії (health-harming industries). «Вже довгий час комерційний ріст і прибутки розглядаються як головний індикатор успіху компаній і країн.» Причому, попри розмаїття кінцевого продукту або практики, фірми використовують дуже подібний «плейбук», маючи на меті виключно максимізацію прибутків без огляду на шкоду здоров’ю чи довкіллю й задіюючи різноманітні способи протидії регуляторним урядовим політикам. Їхня роль в суспільстві стала ледь не визначальною, проте вміло приховується або применшується.

Далі в Доповіді подаються поширені шкідливі практики і способи, як з ними боротися:

1.   Жертви прирівнюються до винуватців

Винуваті індустрії презентують себе як відповідальних гравців, без яких проблему вирішити неможливо. Вони готові сісти за спільний стіл переговорів з усіма стейкхолдерами, щоби знайти компромісне рішення.

Натомість «уряди повинні визнати, що головним інтересом всіх корпорацій є прибуток… відтак їхні інтереси ніколи не будуть збігатися з інтересами широкої громадськости і здоров’я громадян.» «Будь-яка політика, яка може зачепити їхні продажі і прибутки, є для них загрозою, тому їх не можна залучати до розробки такої політики… партнерство на добровільній основі держави з такими комерційними гравцями ніколи не працюватиме, бо тут існує прямий конфлікт інтересів.» «За аналогією з тютюновою індустрією, всі інші шкідливі для здоров’я індустрії повинні жорстко регулюватися, і то завжди в інтересах громадян, а не корпорацій.»  

2.   Маркетингові стратегії дуже ефективні й основані на неправдивих мітах

До таких мітів належать: достатньо саморегуляції індустрією; люди самі відповідальні за свої вчинки, зокрема вибір товарів і послуг; обмеження маркетингу призведе до втрати робочих місць і тому шкодить економіці; маркетинг не спрямований на дітей або інші вразливі групи населення. В Доповіді детально розвінчуються ці псевдоаргументи. Крім того, компанії залякують уряди судовими позовами в місцевих судах або міжнародних арбітражах.

Для протидії корпоративному тиску необхідна політична воля і належні правові рамки для обмежувальних регуляторних дій, а також обов’язкове включення в міжнародні торговельні угоди положень про пріоритет здоров’я над будь-якими комерційними інтересами.

3.   Олігополія – традиційна форма завоювання ринку з негативними наслідками для споживачів

Ринкова концентрація дуже висока в шкідливих для здоров’я індустріях. Вона досягається шляхом горизонтального і вертикального злиття і поглинань для усунення конкурентів і завоювання суміжних індустрій постачання, дистрибуції і збуту. Враховуючи серйозну економічну вагу жменьки комерційних акторів як крупних працедавців і платників податків, їхній вплив на уряди є невиправдано сильним, наділяючи їх нелегітимною політичною владою. Відповідно державні органи не наважуються застосовувати політики чи практики, які би завдали шкоди комерції, створюючи класичний конфлікт інтересів. Особливо показовими в цьому плані є поєднання бізнес активів в харчовій і фармацевтичній промисловостях, коли одна індустрія навмисно робить людей хворими продаючи малопоживну нездорову їжу, а інша тут же пропонує недешеві способи знімати симптоми метаболічних захворювань. Бенефіціарами обох напрямів комерції можуть бути одні й ті самі кінцеві власники.

Очевидним способом боротьби з деформаціями на ринку є дієва антимонопольна політика.

4.   Офіційний і прихований лобізм приймає все більш витончені форми

Особливо активно використовується така форма лобізму бізнесом необхідних для нього рішень, як корпоративна політична діяльність. Представники індустрії подають себе як легітимні стейкхолдери і ключові партнери держави у вирішенні питань, пов’язаних з «нібито шкодою для здоров’я їхньої продукції». Для цього вони беруть найактивнішу участь у всіх заходах державно-приватного партнерства по даній темі: громадських форумах, наукових симпозіумах, бізнес-конференціях, де ретранслюють свою позицію як рівнозначну іншим, намагаючись створити атмосферу невизначености остаточної причини проблеми. Саме так працюють лобісти всередині ЕС в рамках проєкту «Краще регулювання», де виступають начебто як частина рішення, хоча насправді заплутують і затягують процес.

Ця витончена тактика буває настільки успішною, що уряди починають ототожнювати інтереси громадян з інтересами даного бізнесу – ситуація відома під назвою «регуляторне захоплення» - і навіть просувати інтереси цього бізнесу в торговельних суперечках за кордоном з іноземними державами або в рамках СОТ[1]. 

Вершиною лоббістської майстерности і цинізму є фінансування навчальних програм для молодих фахівців із псевдонауковим змістом, в яких «доказується» відсутність шкоди або наявність користі від товарів і послуг індустрії. 

Доповідь рекомендує урядам ухвалювати рішення, які заторкують здоров’я громадян, без контактів з відповідною зацікавленою індустрією, щоб унеможливити лоббізм і корупцію.

5.   Міжнародні торговельні й інвестиційні угоди грають на користь бізнесу і проти здоров’я

Міжнародна торгівля й інвестиційне співробітництво збудовані на принципі максимальної економічної лібералізації, відтак угоди в цій сфері автоматично віддають перевагу безперешкодній реалізації комерційних інтересів під гаслами росту ВВП і на шкоду соціальним та екологічним аспектам. Сам факт вільної торгівлі здешевлює експортно-імпортні операції, що дозволяє продавати по всьому світу велику кількість шкідливих для здоров’я товарів та послуг, а різні стандарти в національних юрисдикціях допомагають транснаціональним корпораціям обходити обмеження й уникати покарання.

Дія міжнародних торговельних угод на комерцію в чутливих для громадського здоров’я сферах виявляється у двох вимірах. По-перше, завдяки наявности положень про співпрацю регуляторних органів учасники ринку отримують право в діалозі з національним регулятором отримувати необхідні для себе преференції ще на етапі підготовки угод до підписання. По-друге, правила діяльности міжнародного інвестиційного арбітражу викривлені на користь інвесторів, відлякуючи держави від відстоювання соціальних прав і гарантій через перспективу великих штрафів.

У зв’язку з цими викликами варто переймати позитивний досвід ЕС по включенню до міжнародних угод спеціальних положень із запобіжниками проти комерційних вчинків на шкоду здоров’ю. Крім того, міститься рекомендація Европейській Комісії і країнам-членам ЕС скасувати механізм застосування міжнародного інвестиційного арбітражу.

6.  Маніпуляції з доказовою базою дозволяють індустрії приховувати справжні причини і шляхи запобігання неінфекційним захворюванням

Корпоративний вплив на наукові дослідження дуже широкий, багатогранний і системний, із застосуванням типових наскрізних практик для всіх індустрій, будь то тютюнова, алкогольна, фармацевтична, енергетична чи азартних ігор. Модель «Наука заради прибутку» описує такі стандартні стратегії обману: вплив на проведення і публікацію наукових досліджень з метою спотворення доказової бази на користь індустрії; вплив на інтерпретацію наукових результатів, щоби підірвати довіру до тих досліджень, які дали несприятливі для індустрії висновки; підміна фактів на самому початку дослідження, що призводить до повного ланцюжка недостовірної інформації, яка тиражується через підконтрольні індустрії наукові видання, при цьому ці факти не дозволено перевіряти з посиланням на комерційну таємницю; створення дружнього до індустрії інтелектуального дискурсу, який забезпечує сприятливі для неї рішення; фабрикування довіри до індустрії і її нібито ґрунтовної наукової бази.

Часто використовується трюк, коли профінансовані індустрією наукові дослідження на її ж користь подаються як безапеляційно правдиві без додаткових перевірок, тоді як від опозиційних дослідів вимагається абсолютна доказовість. Хоча у сфері охорони здоров’я повинен застосовуватися принцип превентивної заборони або обмеження навіть за наявности мінімальних доказів шкоди.

Серйозною проблемою залишається факт відсутности фінансування незалежних від індустрії досліджень з боку державних органів влади, через що уряд мусить приймати на віру твердження комерційних акторів з великих ризиком для громадського здоров’я.   

Крім того, корпорації вміло використовують аргумент персональної відповідальности і персональної вини споживачів, забуваючи при цьому визнавати доведений факт фізіологічної та психічної залежности не тільки від наркотиків, тютюну чи алкоголю, але й цукру або деяких видів медикаментів.

З метою протидії подібним нечесним практикам необхідно суворо дотримуватися принципу відсутности або ясного декларування наявности конфлікту інтересів, виділення державних фінансів принаймні на найважливіші дослідження у сфері превенції неінфекційних захворювань, а в разі браку коштів, покладатися на відомі іноземні незалежні дослідження в цій сфері.

7.   Так звана корпоративна соціальна відповідальність як фіговий листок для окозамилювання

Стандартною практикою бізнесу, особливо великих компаній є тактика під назвою «корпоративна соціальна відповідальність», яка має створювати привабливу картинку, що для цього бізнесу, мовляв, важливі не прибутки, а соціальні або екологічні цілі, здоров’я і добробут громадян і довкілля. Меценатство, фінансування громадських рухів, створення навчальних програм для молоді та інші назовні благодійні вчинки мають на меті відвернути фокус уваги громадськости від шкідливих продуктів або практики індустрії.

При цьому бізнесом часто (спів)фінансуються проєкти, на які, наприклад, в державної чи муніципальної влади не вистачає коштів. Відтак, після такої відчутної допомоги у влади виникає менше бажання ухвалювати рішення на шкоду компанії.

Глибоким психологічним прийомом є презентація компанією самої себе як для споживачів, так і для власних працівників як великої єдиної родини, котра щиро турбується про добробут населення всього села/міста/регіону, а її інтереси є невіддільними від інтересів усіх мешканців. Це призводить до зустрічного ефекту, коли мешканці починають свято вірити, що інтереси компанії є їхніми власними і тому їх треба захищати.   

Серед рекомендацій важливо вивчити досвід розвінчування обману тютюнової промисловости, оскільки багаторічна боротьба проти куріння і численні витоки інсайдерської інформації наочно продемонстрували глибину морального падіння цих ділків (ніхто вже не заперечує шкоди від тютюнопаління, хоча, на жаль, наркотична залежність і нові витівки у вигляді електронних сигарет не дозволяють зменшити масштаби цієї проблеми). Цей досвід треба прикласти до діяльности інших шкідливих для здоров’я індустрій, оскільки їхні методи цілком тотожні.  

Ефективним способом боротьби проти корпоративного лицемірства є підрахунок і презентація витрат компанії на різноманітні «добродійні» акції в порівнянні з тим, скільки вона могла би втратити внаслідок жорстких податкових чи регуляторних дій уряду на захист здоров’я громадян. Відповідно, якщо уряд проводитиме незалежну від індустрії політику, він матиме достатньо зібраних податків для фінансування тих соціально важливих проєктів, на які тратиться і якими хизується індустрія під виглядом корпоративної соціальної відповідальности.

8.  Індустрія підкреслює свій внесок в економічне зростання і створення робочих місць, нехтуючи шкідливими для здоров’я умовами найму та праці

Найбільше страждають некваліфіковані робочі з бідних верств населення. Короткотермінові контракти, невпевненість у завтрашньому дні, низька заробітна плата особливо посилюють ймовірність розвитку психічних розладів і захворювань. Тим часом незадовільні умови праці безпосередньо на робочих місцях, уразливість до фізичного середовища чи хімічних речовин, недостатність засобів індивідуального і системного захисту призводить до трагічних випадків, травм і розвитку серцево-судинних, легеневих хвороб, раку і діабету. Існують також свідчення про підвищений стрес і дискомфорт працівників через застосування камер спостереження, цифрових технологій, штучного інтелекту тощо.

«Чемпіонами» шкідливих умов найму та праці є технологічні цифрові гіганти, компанії в гірничорудній, хімічній, текстильній, сільськогосподарській галузях.

Для того, щоби нівелювати державний нагляд над умовами праці, крупні компанії часто застосовують аргумент їхньої незамінности і внеску у створення робочих місць, генерування податкових надходжень та економічне зростання. Чим більший кусень ринку належить бізнесу, тим важче уряду боротися із зловживаннями через острах втрати роботи великою кількістю людей й, відтак, соціальних протестів. Ця проблема напряму пов’язана з відомим поняттям “too big to fail”, монополізацією ринку і маніпулюванням різними юрисдикціями для здешевлення виробництва і максимізації прибутків. 

Способи протидії ганебним комерційним практикам включають активну діяльність профспілок та галузевих трудових асоціацій; інтерналізація шкоди для здоров’я і довкілля від промислової та комерційної діяльности; законодавче встановлення рівня мінімальної заробітної плати; дотримання принципу «забрудник платить»; диверсифікація бізнес діяльности в межах регіону; порівняння розміру інвестиційних втрат через заборону або обмеження шкідливої діяльности з обсягом витрат держави та домогосподарств на медичне страхування й лікування внаслідок поширення неінфекційних хвороб.

9.    Екстрактивні фінансові практики загострюють проблему громадського здоров’я через майнову поляризацію всередині суспільства і розриви економічного розвитку поміж державами

Екстрактивність полягає в тому, що в процесі нове багатство створюється не завдяки продукуванню товарів чи послуг, а завдяки штучному перерозподілу існуючого багатства.

Найпоширеніші практики включають уникнення корпоративного оподаткування та власний викуп акцій компанії для максимізації прибутку акціонерів. Перша мета досягається за допомогою напівлегального розмиву бази оподаткування або ж перенесення прибутків в юрисдикції з найнижчою базою корпоративного оподаткування. Другий спосіб індивідуального збагачення на шкоду більшости дозволяє акціонерам декларувати фінансові прибутки від викупу акцій компанії за нижчою шкалою оподаткування, ніж дивіденди.

Внаслідок цих практик недоотримані державою прибутки, так само як і реінвестовані в добробут багатих акціонерів доходи за інших умов могли би бути вкладені у сферу поліпшення здоров’я працівників та споживачів.

Вирішити цю проблему можна шляхом докорінного реформування фінансових основ функціонування корпорацій, зокрема обмеження принципу акціонерної власности, а також уніфікацією міжнародного законодавства для запобігання уникненню оподаткування, наприклад шляхом ухвалення дебатованої нині міжнародної конвенції ООН у сфері оподаткування.

10.               Прогалини у законодавстві, що регулює Спільний ринок ЕС, і в національних законодавствах країн-членів дозволяють шкідливому для здоров’я бізнесу просувати свої інтереси

Спільний ринок ЕС, учасниками якого є також чотири країни ЕАВТ і який охоплює майже півмільярда населення, є ласим шматком для різноманітної бізнес діяльности.

Недосконалість і подекуди не повна відповідність тих норм в союзному та національних законодавствах, які стосуються сфери охорони здоров’я і захисту довкілля, дозволяє комерційним акторам грати на цьому і протидіяти ухваленню несприятливих для них норм і правил. Законодавство спільного ринку де юре має вищу силу, але через дуже складну і тривалу процедуру його ухвалення відповідні положення зазвичай є менш амбіційними.

Відтак, зусилля шкідливої для здоров’я індустрії передусім спрямовані на те, щоб на рівні ЕС розмивати або блокувати будь-які невигідні для неї акти законодавства у цій сфері. Такий стан справ створює серйозні проблеми для національних урядів, коли вони прагнуть ухвалити жорсткіше для бізнесу законодавство, бо юридичні особи мають право втручатися в цей законодавчий процес як на етапі обов’язкового попереднього громадського обговорення, так і на етапі судового або арбітражного оскарження в разі ухвалення. І хоча правила Спільного ринку й містять положення про захист здоров’я, вони структурно підпорядковані положенням про пріоритет стратегічної цілісности та інтегрованости цього ринку.

Це замкнене негативне коло повільно розривається завдяки окремим судовим рішенням на користь громадського здоров’я, однак остаточно проблема може бути вирішена, коли країни-члени і Еврокомісія спільно вироблять ясні винятки з правил Спільного ринку, які стосуються посиленого захисту здоров’я і довкілля і які не блокуватимуть індивідуальні спроби країн-членів ухвалювати більш амбітне законодавство у цій важливій сфері.

11. Комерційна індустрія використовує кризи і надзвичайні стани для просування своїх інтересів і на шкоду здоров’ю громадян

Одним із популярних методів демонстрації корпоративної соціальної відповідальности є участь компаній, продукти або практики котрих шкодять здоров’ю, в ліквідації негативних наслідків надзвичайних ситуацій або катастроф. Завдяки оперативній реакції і невеликим донаціям бізнес рекламує свою діяльність, розраховуючи на прихильність споживачів і влади шляхом збільшення продажів і зменшення регулювання або податків.

У Доповіді наводяться приклади, коли Макдональдс роздавав безплатні обіди дітям з бідних родин у Великій Британії, або як Філіп Моріс подарував декілька апаратів вентиляції легень у Греції під час пандемії ковіду. Цинізм ситуації очевидний, адже високооброблена їжа харчового гіганта аж ніяк не сприятиме здоров’ю бідних і хворих дітей, а тютюнова компанія розраховує врятувати своїм медичним обладнанням декілька жертв смертельного вірусу, щоби отримати право і далі труїти цигарками мільйони курців.

На особливу увагу заслуговує в цьому зв’язку наведена в Доповіді історія, яка трапилася в Україні. До повномасштабного вторгнення рф в 2022 році відгодовування немовлят виключно грудним молоком принаймні до піврічного віку було цілком популярним в Україні, сягнувши 50%, що сприяло зміцненню імунітету і здоров’ю дітей. Незабаром після вторгнення МОЗ України уклало угоду з консорціумом організацій, зокрема ЮНІСЕФ, УВКБ ООН та рядом НУО з метою промоції, прийому і дистрибуції сурогатів грудного молока, зокрема так званих дитячих молочних сумішей, для визначеної аудиторії реципієнтів. Вже сама ця угода викликає певні запитання, але найгірше те, що під її прикриттям провідні харчові компанії завезли в Україну велику кількість продуктів з комерційною молочною формулою, використовуючи це як піар для своєї необмеженої діяльности на українському ринку. В результаті спостерігався сплеск штучного відгодовування немовлят, що серйозно зашкодило їхньому здоров’ю.

У зв’язку з вищезазначеним урядам рекомендується: під час планування заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, природних або техногенних катастроф забезпечувати достатні державні ресурси без потреби залучати до цієї справи бізнес; категорично заборонити участь у таких заходах компаній, які виробляють шкідливу для здоров’я продукцію (харчові, тютюнові, фармацевтичні, брудна енергетика тощо); заборонити дитячу рекламу солодких напоїв та високообробленої їжі; суворо застосовувати на практиці Керівні принципи ООН з бізнесу та прав людини від 2011 року.

12.               Боротьба проти комерційних детермінантів здоров’я повинна відбуватися на всіх рівнях, включаючи переосмислення капіталізму   

Протидія шкідливим для здоров’я політикам і практикам зазвичай триває на рівні окремих компаній або секторів економіки. Цього недостатньо, оскільки багато залежить від загального політичного та комерційного оточення, безумовного відділення бізнесу від політики і науки через прямий конфлікт інтересів, а також сучасної політико-економічної переважно капіталістичної системи, яка є першоджерелом поганого індивідуального та колективного здоров’я. «Як громадянське суспільство, нам необхідно переосмислити те, як ми вимірюємо успіх і прогрес… нам потрібно виховувати публічних і приватних діячів, які би на чільне місце завжди ставили сталість довкілля, права людини, базові людські потреби, здоров’я і добробут… нам потрібен нормативний відхід від шкідливих споживацько-руйнівних систем.»

Як позитивні приклади, наводяться політичні практики в Уельсі, Фінляндії, Киргизстані, Естонії.

13.               Роль громадських правозахисних організацій може бути визначальною для зміни економічної політики та реформи системи охорони здоров’я

Стандартною практикою шкідливих для здоров’я індустрій є підкреслення ролі особистого вибору і особистої відповідальності. Таким чином головна увага і вина зміщується від її бізнесового першоджерела до колективу споживачів. Громадські організації у сфері охорони здоров’я, стабільно і прозоро фінансовані за державні кошти, можуть стати серйозною противагою комерційним лоббістським групам.

Так, завдяки синергії зусиль таких НУО з Европейським парламентом вдалося висунути ініціативу «Законодавчі рамки для сталих продовольчих систем», яка має бути впроваджена Европейською Комісією.

_______________________________________________

Висновки:

1.      У світі, де головним мірилом є гроші, бізнес завжди матиме непропорційно великий вплив на процеси ухвалення політичних рішень на шкоду здоров’ю людей або довкілля і соціальної справедливости. Разом з тим, негативні наслідки у вигляді «пандемії» неінфекційних захворювань вже можна обрахувати в конкретних грошових збитках, які обчислюються трильйонами доларів щорічно в масштабах планети і мільярдами в рамках окремих країн. Це мусить спонукати уряди до рішучіших дій проти корпоративних інтересів, інакше космічні витрати на систему охорони здоров’я зруйнують національні фінансові системи, похоронять соціально-економічний добробут і поставлять під загрозу соціальну стабільність і національну безпеку.

2.    Наукова сфера все масовіше використовується не як джерело об’єктивних знань, а як спосіб «обґрунтовувати» шкідливі комерційні практики. На будь-яку фахову публікацію, наприклад про шкоду цукрів чи трансжирів, знайдуться десятки псевдонаукових публікацій з протилежним висновком або з тезою про недостатність аргументів. Одним із способів боротися із засиллям псевдонауки є спрямовувати увагу на кінцевий результат: якщо результат суперечить твердженням псевдонауки, значить не може бути й довіри до цих тверджень, незалежно від їхньої кількости чи авторитетности. Повертаючись до теми цієї Доповіді: попри райдужні запевнення індустрії про безпечність або благотворну дію своїх товарів і послуг або заяви васальних до неї урядів про жорсткі регуляторні рамки, кількість неінфекційних захворювань по всьому світу продовжує невпинно зростати. Отже, твердження індустрії й урядів є апріорі брехливими, і для безпеки власного здоров’я доцільно шукати альтернативні способи харчування, лікування або працевлаштування.  

3.    В Доповіді міститься революційне твердження про те, що однією з вагомих причин поганого здоров’я є сама медична і фармацевтична індустрія, зокрема (надмірне) вживання медикаментів та/або непотрібні курси лікування через настирливі рекомендації лікарів, коли без цього можна обійтися. Шкода виникає від численних побічних ефектів, зокрема внаслідок перевантаження печінки, від мікро-випромінення медичних апаратів, непотрібного хірургічного втручання з втратою тканин чи органів, ослаблення імунітету, компрометації мікрофлори антибіотиками та ін. Ця теза перегукується з іншим важливим відкриттям про те, що неінфекційні (метаболічні) захворювання фізіологічної або психічної природи майже не піддаються лікуванню медикаментозним шляхом, оскільки медикаменти здатні лише тимчасово усувати симптоми. Натомість єдиним ефективним способом лікування є зміна дієти. У зв’язку з цим варто звернути особливу увагу на розроблену Европейським регіональним офісом ВООЗ Модель нутритивного профілю.  

4.    Якщо подивитися на палітру учасників економічної діяльности, то приходимо до очевидного висновку, що саме великі транснаціональні корпорації і мережі своїми шкідливими продуктами і практиками несуть найбільшу відповідальність за зростання кількости неінфекційних захворювань. Бо саме великі компанії мають достатні ресурси для агресивного маркетингу, підкупу науки і політиків, меценатських ініціатив, судових позовів і, завдяки потужній машині відбілювання репутації, можуть дозволити собі не зважати на шкоду здоров’ю і довкіллю, а також на незадовільні умови найму та праці для працівників завдяки великому міжнародному пулу шукачів роботи. Натомість невеликі сімейні фірми, які досить поширені в Европі, дбають про власну репутацію і про добробут своїх клієнтів та працівників і тому менше схильні до недоброчесних і шкідливих вчинків.

Джерела:

file:///C:/Users/oleksandr.aleksandro/Downloads/9789289061162-eng.pdf

https://iris.who.int/bitstream/handle/10665/363379/WHO-EURO-2022-6201-45966-66383-eng.pdf?sequence=4

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки

[1] Класичним випадком цієї шизофренії стала ситуація з інсектицидом хлорпірифос: його заборонили в США в 2022 році через доведену токсичність дії на людський мозок, особливо у дітей, але Адміністрація США продовжує виступати проти міжнародної угоди про заборону цієї речовини, бо це, мовляв, зашкодить американському хімічному бізнесу, який через обмеження на внутрішньому ринку тепер хоче продавати хлорпірифос на ринках інших країн.