Fair Play: що показав перший санкційний саміт України

Марія-Марта Харинович,  молодша дослідниця Незалежної антикорупційної комісії (НАКО) 

Уламки і навіть цілі БПЛА, шматок ракети Х-101, материнська плата, мікрочіпи - такі фізичні нагадування важливості санкцій стали експонатами виставки, що відбулася на полях санкційної конференції Fair Play. Вона стала найбільшим подібним заходом в Україні.

 Представники державного сектору та громадських організацій зібралися, щоб обговорити стан санкційної політики, її досягнення та можливості для вдосконалення. Протягом трьох панельних дискусій експерти розповідали про свій досвід роботи із обмеженнями та ворожою зброєю - думками зокрема  поділились Спеціальний посланник ЄС з питань виконання санкцій Девід ОʼСалліван, президент України Володимир Зеленський, глава Офісу Президента Андрій Єрмак.

Про внесок НАКО у втілення змін в санкційній політиці розповіла й Олена Трегуб, виконавча директорка НАКО. Як санкційний аналітик Незалежної антикорупційної комісії була присутня і я - тож ділюся враженнями. Перш за все, сам факт проведення такої конференції - уже досягнення. Вперше в одному залі на високому рівні зібралися ключові учасники санкційного процесу — від розвідки й СБУ до Генпрокуратури, Міністерства економіки, аналітичних центрів і європейських партнерів. У кожного своя компетенція і ділянка роботи, але разом ми формуємо і вдосконалюємо санкційну політику. Цей захід дозволив учасникам обмінятися думками, побачити спільні досягнення і позитивний вплив санкцій, а також обговорити виклики, з якими кожен стикається в своїй галузі. І хоча погляди і досвід у всіх різний, консенсусу досягли швидко: санкції - потужний інструмент, який потребує постійного вдосконалення.

Так, протягом конференції неодноразово згадувалось: санкційна політика - динамічний процес. Спікери порівнювали це із лернейською гідрою, грою в кішки-мишки і навіть аркадою Whac-A-Mole, в якій щойно вдариш крота по голові, як зʼявляється інший. Сотні росіян щодня працюють над обходом санкцій, і мусимо визнати, що їм вдається. Повністю перекрити потік компонентів зброї в РФ виглядає практично неможливо.

Проте є і позитивні новини - як зауважив Девід ОʼСалліван, завозити ту ж мікроелектроніку стало складніше, дорожче, довше, а сама зброя при цьому менш надійна. Представник Мінекономіки звернув увагу і на економічну ситуацію в РФ - за п’ять місяців 2025 року дефіцит бюджету країни сягнув 90% річного бюджету, а це значить, що санкції працюють. Не можу не згадати і чудову статистику від СБУ - з 2022 року Україна уже запровадила 15 тисяч санкцій проти РФ, зокрема 3 тисячі проти підприємств ВПК. Також спільно з партнерами вдалося заблокувати постачання 253 тисяч сервомоторів для Shahed-136, зменшивши виробництво БпЛА на 60 тисяч одиниць. Озираючись назад, за останні роки санкційна політика пройшла великий шлях і дає реальні результати.

Йшлося і про слабкі сторони нинішнього санкційного режиму - усі присутні погодилися, що все ще маємо значний простір для покращення. Викликом залишається використання Росією криптовалюти, посередників у третіх країнах, а також «мирних» російських імпортерів. Наприклад, неодноразово з’являлися компанії-посередники, що закуповують імпорт нібито для цивільного використання, але далі перепродають у ВПК. Слабким місцем також є банки РФ - далеко не всі з них відключені від SWIFT, що дозволяє проводити через них оборонні фінансові операції. І, як згадали одразу декілька спікерів, частина критично важливих компонентів досі не підпадає під експортний контроль - це потрібно змінювати якнайшвидше.

Цікаво було спостерігати контраст між риторикою представника ЄС ОʼСаллівана та українських спікерів. Перший визнавав чимало обмежень, з якими стикаються європейці при впровадженні санкцій, і мав оптимістично-обережний тон, тоді як українці були жорсткіші у висловлюваннях - особливо помітно це було під час дискусії Девіда ОʼСаллівана та Андрія Єрмака.

Як зауважила представниця НАКО Олена Трегуб, для України санкції - питання виживання. Водночас західні союзники не відчувають такої ж гострої потреби в негайних потужних санкційних ударах, тому можуть собі дозволити довгі дипломатичні перемовини і тижні узгоджень та помʼякшень санкційних пакетів, що ми і бачимо зараз з 18 пакетом. При цьому зауважу, що з точки зору наших союзників вони роблять все, що можуть. Тому звісно, критикуючи  їх, ми віддаємо  належне уже зробленій роботі.

Конференція Fair Play не просто зібрала всіх ключових гравців санкційної політики, а й показала, що ця діяльність все ще дієва і перспективна. Санкції працюють, але потребують оновлень, співпраці і рішучості. Тож маємо робити усе можливе, щоб використати цей інструмент максимально ефективно і досягти головної цілі - ослабити РФ і примусити її до миру.