Прокурор без страху і совісті: Вербицького здали, але не посадили

Минув рівно рік з того часу, як фігурант гучних корупційних розслідувань Дмитро Вербицький був звільнений з Генеральної прокуратури. Формально "за власним бажанням". Неофіційно – після того, як журналісти, НАЗК і НАБУ розклали його декларацію по кісточках. І ось тепер новий поворот. За інформацією з одеського партактиву, ім'я Вербицького тихо зникло з внутрішньої комунікації партії "Батьківщина". Його більше "не згадують на афішах". Навіть заходи фонду "Країна Добра" більше не використовують партійну символіку. Без публічної заяви, але партія від нього дистанціюється.

Це може здатися дрібницею, але насправді – це важливий прецедент. Спільними зусиллями журналістів, активістів і небайдужих одеситів вдалося витіснити токсичного персонажа з публічної політики. Інституції, як і раніше, буксують, але суспільний тиск вже починає розчищати дорогу там, де раніше все вирішувалося кулуарними домовленостями.

Але не партією єдиною. Все-таки хотілося, щоб довгі руки української Феміди дотягнулися і до інших епізодів пригод екс-прокурора Вербицького. Давайте їх згадаємо.

Кар'єра в режимі "безсмертя"

Колишній заступник генпрокурора потрапив у журналістські розслідування через свої "скромні" активи: будинок в елітному селищі Коник під Києвом, друга вілла в Одесі, квартира в Туреччині, парк елітних авто, салон краси, оформлений на цивільну дружину. Загальний обсяг необґрунтованих активів, за підрахунками НАЗК, не менше 29 млн грн. І все це на тлі офіційних доходів, які не дотягують до стандартів шикарного життя.

Ба більше, саме Вербицький курирував у прокуратурі справу про незаконне відчуження землі в тому ж селищі Коник, Паралельно його племінник "викуповує" там будинок за 2,8 млн грн, що в шість разів дешевше за ринкову вартість. Сусідній особняк оформляється на Христину Ільницьку - супутницю життя екс-прокурора, чиї доходи не пояснюють ні Porsche Macan, ні особняк, ні салон краси.

Вся схема нагадує підручник з прикриття корупційного сліду: майно оформлено на родичів і супутницю, а сам Вербицький публічно розводить руками: мовляв, "не моє, не знаю". Втім, камери системи "Безпечне місто" зафіксували, як пара заїжджає на закриту територію разом, а банківські транзакції та витрати не залишають сумнівів у спільному житті та спільних фінансових потоках. Але навіть при цьому ніяких підозр. Ніби мова йде не про високопоставленого юриста, а про казкового персонажа, який просто "вдало живе".

НАЗК діє. НАБУ мовчить

Національне агентство з питань запобігання корупції завершило перевірку декларацій екс-прокурора: необґрунтовані активи, маніпуляції з нерухомістю, недостовірні дані, рух по банківських картках на 2,4 млн грн без підтверджених джерел. Всі матеріали були передані до НАБУ ще в травні 2024 року.

НАБУ формально відкрило провадження і все. Немає підозри. Немає арештів. Немає навіть повістки. Суд за позовом самого Вербицького до НАЗК, де він вимагає "відновити честь", перенесли. Сам позивач не з'явився.

Складається враження, що Бюро свідомо тягне час. Жодних дій проти фігуранта, незважаючи на те, що справа має хрестоматійний характер: активи оформлені на підставних осіб, майно придбано з багатомільйонними "знижками", витрати багаторазово перевищують офіційні доходи. Навіть без офшорів і екзотичних схем вся інформація відкрита, підкріплена журналістськими розслідуваннями і висновками держорганів.

Політичне прикриття і фасад благодійності

Розуміючи, що шлях назад до влади лежить не через суд, а через піар, Вербицький повертається до Одеси, очолює районний осередок партії "Батьківщина" і перезапускає старий фонд "КД" під новим брендом - "Країна Добра". Його супутниця Ільницька робить те ж саме з іншим фондом. За інформацією журналістів, з чотирьох заявлених адрес фонду, тільки одна реальна.

Але днями для Вербицького пролунав тривожний дзвіночок. Ні на банерах, ні в соцмережах фонду більше не видно партійної символіки. За інформацією джерел, всередині "Батьківщини" було прийнято рішення відмежуватися від фігуранта. Принаймні публічно. Вербицький випав з партійної комунікації. І це вже наша спільна перемога.

При цьому фонд продовжує працювати в колишньому режимі, ніби нічого не сталося. Пайки, аптечки, медичні сертифікати, візити до ветеранів - але вже без "серця" партії. Це перетворює його активність вже в особистий ребрендинг: ніби благодійність - це індульгенція від кримінального минулого. І чим довше НАБУ буде мовчати, тим більше у Вербицького шансів перетворити свій піар на реальне політичне відродження.

Історія Дмитра Вербицького - це не просто пригоди чергового корупціонера. Це тест на зрілість інституцій. НАЗК впоралася. Суспільство впоралося. Партія... нехай і з запізненням теж. Не впоралося тільки НАБУ. Без їхньої реакції справа так і залишиться політичним анекдотом: як прокурор з віллою, коханкою і партквитком намагався видати себе за святого.

Але ми не можемо собі дозволити йому піти тихо. І Україна не може собі дозволити, щоб справа Вербицького стала новою нормою. Поки він ходить по Одесі з пайками, ми чекаємо тільки одного - реального розслідування, суду і справедливого вироку.