Європейські країни НАТО пожвавлюють підготовку до можливої агресії з боку РФ

У світлі дедалі більшої напруженості на міжнародній арені європейські країни НАТО, особливо ті, що мають спільний кордон із Російською Федерацією, активізують підготовку до можливого військового вторгнення. Ця підготовка є реакцією на тривалу агресію Росії, зокрема в контексті війни в Україні, яка стала тривожним сигналом для країн Альянсу. Останні дії НАТО свідчать про серйозне усвідомлення загрози та готовність до рішучих кроків для зміцнення обороноздатності.

Зміцнення кордонів та вихід із міжнародних договорів

Країни НАТО, що межують із Росією та Білоруссю, такі як Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія та Польща, вживають безпрецедентних заходів для посилення своїх оборонних позицій. Одним із ключових кроків стало рішення п’яти країн Альянсу вийти з Оттавської конвенції 1997 року, яка забороняє використання, виробництво, накопичення та передачу протипіхотних мін. Цей міжнародний договір, спрямований на гуманізацію збройних конфліктів, втрачає свою актуальність для країн, які відчувають безпосередню загрозу з боку Росії – держави, що не є учасником конвенції та активно використовує протипіхотні міни у війні проти України.

Першою крок зробила Латвія, парламент якої ще у квітні 2025 року проголосував за вихід із договору. Згодом до неї приєдналися Литва (8 травня), Естонія (4 червня), Фінляндія (19 червня) та Польща, чий Сейм 25 червня 2025 року переважною абсолютною більшістю голосів (413 проти 15) підтримав денонсацію конвенції. Ці країни пояснюють своє рішення необхідністю гнучкості у виборі засобів оборони, адже Росія не обмежена подібними договорами і активно застосовує протипіхотні міни, зокрема сучасні моделі, такі як ПОМ-3 «Медальйон», які становлять суттєву загрозу.

Вихід з Оттавської конвенції дозволяє цим країнам створювати мінні поля вздовж кордонів із Росією, формуючи так звану залізну завісу протяжністю близько 3,5 тис. кілометрів. Це рішення, хоч і суперечливе з погляду нинішніх норм міжнародного гуманітарного права, розглядається як необхідний захід для стримування потенційного агресора. Водночас країни, такі як Естонія та Литва, наголошують на своїй відданості принципам захисту цивільного населення та підтримці гуманітарного розмінування в інших регіонах.

Уроки війни в Україні

Війна в Україні стала каталізатором переосмислення європейськими країнами НАТО підходів до оборони. Росія, яка не підписала Оттавську конвенцію поряд з іншими великими державами, такими як США, Китай, Індія, Пакистан та КНДР, демонструє, що відмова від так званої негуманної зброї може послабити обороноздатність країн, які стикаються з агресивними сусідами. Досвід України показав, що протипіхотні міни та касетні боєприпаси, попри їхню суперечливу репутацію, є ефективними засобами стримування та захисту в умовах сучасної війни.

Відмова від таких озброєнь у минулому могла здатися кроком до гуманізації війни, але для країн, які межують із Росією, вона виявилася стратегічною помилкою. У контексті російської агресії проти України, де міни активно використовуються для створення оборонних рубежів та завдання втрат противнику, країни НАТО переглядають свої підходи. Вихід з Оттавської конвенції є не лише тактичним рішенням, але й сигналом про готовність до жорсткішої оборони в разі ескалації.

Збільшення оборонних витрат до 5% ВВП державами-членами НАТО

Ще одним важливим аспектом підготовки європейських країн НАТО до можливої агресії є суттєве збільшення витрат на оборону. На саміті в Гаазі 25 червня 2025 року країни Альянсу домовилися про новий цільовий показник – 5% ВВП на оборону до 2035 року. Це рішення, підтримане всіма 32 членами НАТО, стало відповіддю на заклики генерального секретаря Альянсу Марка Рютте, який ще у квітні 2025 року наголошував на недостатності попередньої планки у 2% ВВП для протистояння сучасним загрозам.

Для європейських країн НАТО 5% ВВП означає щорічні витрати на оборону в розмірі приблизно 1,2 трильйона доларів США. Для порівняння, це вдвічі більше, ніж середні витрати США на безпекові заходи під час Холодної війни (з урахуванням інфляції долара з тих часів і дотепер). Такий рівень фінансування свідчить про серйозність намірів Альянсу підготуватися до масштабного конфлікту. Наприклад, Польща вже витрачає 4,12% ВВП на оборону, що є найвищим показником серед країн НАТО, тоді як США витрачають 3,38%, Німеччина – 2,12%, а Велика Британія – 2,33%. Балтійські країни також планують досягти позначки в 5% ВВП уже найближчим часом.

Ці кошти спрямують не лише на закупівлю озброєнь, але й на модернізацію армій, створення нових оборонних структур, захист критичної інфраструктури та розвиток інноваційних технологій. Окремо країни НАТО включили до своїх оборонних бюджетів пряму підтримку України, визнаючи її захист частиною забезпечення безпеки Альянсу.

Європа на порозі нової оборонної ери

Рішення п’яти країн НАТО вийти з Оттавської конвенції та домовленість про збільшення оборонних витрат до 5% ВВП є чіткими індикаторами того, що Європа готується до можливої масштабної війни з Росією та інших видів загроз, ризик яких зріс після 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном, де на боці Ізраїлю виступили США. Ці кроки членів Альянсу відображають розуміння того, що сучасні загрози вимагають гнучкості, швидкості та готовності до використання всіх доступних засобів для захисту національних кордонів.

Війна в Україні стала не лише трагедією для українського народу, але й уроком для європейських країн, які усвідомили, що односторонні обмеження на озброєння можуть стати фатальними в умовах агресії з боку неврівноваженого сусіда. Водночас країни Альянсу намагаються балансувати між посиленням оборони та дотриманням міжнародного гуманітарного права, заявляючи про свою відданість захисту цивільного населення.

Зі свого боку Україна долучилась до ініціативи зі зняття самообмежень щодо використання ефективної нищівної зброї та теж оголосила про вихід з Оттавської конвенції! Президент України Володимир Зеленський 29 червня 2025 року підписав Указ «Про вихід України з Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення від 18 вересня 1997 року».

Підготовка європейських країн НАТО до можливої агресії з боку Росії є багатогранною та включає як практичні заходи, такі як замінування кордонів, так і стратегічні – рекордне збільшення оборонних бюджетів. Ці дії свідчать про перехід Європи до нової оборонної ери, де пріоритетом є стримування агресора та гарантування безпеки Альянсу в умовах дедалі більшої нестабільності. У сучасному світі, де сила часто переважає над правом, такі заходи вочевидь є не лише виправданими, але й вкрай потрібними для збереження суверенітету та безпеки. Збільшення витрат на оборону, вихід із міжнародних договорів та активні дії щодо зміцнення військових можливостей свідчать про серйозність намірів цих країн. Європа готується до масштабної війни, усвідомлюючи всю небезпеку та виклики, що стоять перед нею.