Цинічна поведінка геополітичних гравців

Враховуючи, що світ цинічний і ми продовжуємо рухаємось по абсолютно цинічних треках поведінки більшості геополітичних гравців, можна дійти до невтішних, втім, очікуваних висновків:

1. Європа не готова зустрічати війну у себе, тому зацікавлена, щоб росія буксувала в Україні. При цьому більшість європейських лідерів свідомі, що виграш Москви автоматично означатиме загрозу для них і повернення до Варшавського договору, чого стратегічно прагне путін. Але продовження війни в Україні - це час, коли європейці можуть пити пиво в Брюселі і їсти сосиски в Мюнхені. Поки їх генерали розкачуються і четвертий рік перебирають свої арсенали.

2. Китай не готовий до того, щоб війна зупинялась на цьому етапі, бо "стриже купони" з ситуації, коли РФ готова продавати дешеві енергоносії. Навіщо їм зупинка війни? Хай йде, як йде.

3. США теж не особливо зацікавлені, щоб війна закінчувалась, бо тоді члени НАТО знову розслабляться і перестануть думати, як збільшити відсоток відрахувань на оборону. А, отже, скоротяться закупівлі в тому числі закупівлі американської зброї. Тут ВПК-лобі мало б навпаки працювати з Білим Домом, аби процес мілітаризації тривав якомога більше.

4. Росія. З однієї сторони є загроза економічного просідання. З іншого - коли перед тобою замаячила перспектива не просто зʼїсти Україну, але й стати учасником глобального перерозподілу впливу, зупинка війни не виглядає логічною.

Підсумовуючи. Володимир Зеленський абсолютно правильно артикулює, що українці - єдині, хто найбільше хочуть закінчення цієї війни. От тільки питання, що робити в цій ситуації - абсолютної самотності.

В історії є чимало країн, які десятиліттями живуть в оточенні ворогів. Але там основна ставка зроблена на внутрішній ресурс - суспільний консенсус і суспільне бажання елементарного виживання. Можливо, прийшов час все-таки зосередитись в першу чергу на цьому - на новій хвилі суспільної мобілізації, а не на переконаннях і вірі, що хтось інший більше зацікавлений бачити нас живим, а не мертвим?