Каральна мобілізація, придушення вольнодумства, Богдан Буткевич

Політичні репресії ширяться Україною.
Цього разу під каток потрапив журналіст Богдан Буткевич, який гостро критикував Зеленського, Єрмака, Федорова, Безуглу, Татарова та інших “5-6 менеджерів”.

Як все відбувалося.
Богдан робив свої злі, веселі, але правдиві матеріали на телеканалі Київ24, радіостанції КиївFM, а також брав активну участь у житті Цензор.Нет.
Одночасно активно допомагав ГУР МОУ. Я так зрозумів, через проблеми зі здоров’ям він не міг бути військовослужбовцем, але мабуть мав якийсь цивільний контракт з ГУР (але це не точно, не знаю).
Тобто журналіст критикував політичне керівництво країни, але одночасно впрягався у задачі сил оборони. Як на мене, це максимально чесна позиція.

Але вчора владою було пробито чергове дніще.
Не знаю, від якого саме матеріалу зірвало дах комусь на Банковій, але події почали розвиватися стрімко.
Раптом ГУР обірвав усі контракти та домовленості (причому заднім числом), статус Богдана у реєстрі “Оберіг” миттєво змінився на “підлягає мобілізації” і тут же – “перебуває у розшуку”. І все це - за кілька хвилин.
Богдан сам пішов до ТЦК уточнити свій статус, але його запакували у бусік і вже везуть у навчальний центр. Звісно, відібрали телефон, і зв’язку уз ним немає.
Його дружина, Марина Данилюк-Єрмолаєва, теж відома журналістка, перебуває за кордоном, тому нема кому не те що зібрати речі Богдана  - навіть нема кому доглянути за собаками.
Як у 1937-му: кинули у воронок і повезли у невідомість, а родичі нехай потім розшукують.

Дехто почав бурчати, мовляв, “а чим він кращий за інших, мобілізація для всіх”.
Знаєте, це маячня. По-перше, далеко не для всіх. 95квартали, приміром, гастролюють країною, отримують за це медалі та живуть своє краще життя.
Але випадку Буткевича маємо за кілометр видиме переслідування за вольнодумство. За позицію, яка відрізняється від брехливо-“офіційної”.
Людина приносила неабияку користь обороні країни, але попри це використовувати цей мікроскоп будуть для забивання цвяхів – заради придушення голосу правди.
Моя історія, до речі, теж була про щось побідне 

Взагалі чинна влада вкотре використовує мобілізацію як інструмент покарання, за відсутності правових підстав кинути за грати - щоб примусити замовчати. 
І цей випадок – не єдиний. Схожим чином намагалися закрити рота журналісту Євгену Шульгату у 2024. 

І ось шо характерно: випадок каральної мобілізації відомого журналіста-лідера суспільної думки стався наступного дня після заяви комісара Ради Європи з питань прав людини Майкла О'Флаерті, який якраз “вказав на неприпустимість переслідування опозиції, критиків влади та журналістів”.
Це буквально відповідь Зеленського на занепокоєння ЄС: фак ю, чхав я на ваші меморандуми та консьорни. Влада у країні належить мені, тому з “насєлєнійєм” я буду робити все, що захочу.

Звісно, Борислав Береза проробив титанічну роботу щоб добитися такої заяви єврокомісара. Але для клоунократії, яка намертво вчепився у владу, оті кволі “занепокоєння” – як уколи в протез.
Поки триває війна – від корита їх не відтягнути. А поки вони при кориті – війна ніколи не закінчиться. Отаке замкнуте коло, товариство.
І його треба якось розривати.
Бо інакше ми скоро перетворимося на маленьку версію росії – але без нафти та газу.
Без свободи слова, без свободи преси, взагалі без права на власну думку.
Де всі ходять стоєм в ногу та несамовито аплодують Верховному Вождю.
А хто боготворить Найвеличнішого недостатньо щиро – за тим приїде воронок і людина просто зникне.
До цього ми рухаємося, і доволі швидко.

Особисто я категорично проти такого напрямку руху.
Сподіваюся, наші західні партнери теж такої думки.
Бо зупинити наступ авторитаризму в Україні можуть лише вони, на жаль.
Громадянське суспільство на це не здатне.