Після 11 липня... Є вихід, ним потрібно скористатися...

2 липня 2025 року Президент Польщі Анджей Дуда підписав Закон, ухвалений Сеймом Республіки Польща 04 червня 2025 року, про встановлення 11 липня Національного дня пам'яті поляків – жертв геноциду, вчиненого ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.

«Ustawę z dnia 4 czerwca 2025 r. o ustanowieniu 11 lipca Narodowym Dniem Pamięci o Polakach – Ofiarach Ludobójstwa dokonanego przez OUN i UPA na ziemiach wschodnich II Rzeczypospolitej Polskiej..»

У цьому законі, зокрема, зазначено, що "…в 1939-1946 роках українські націоналісти з ОУН, УПА та інших українських націоналістичних формувань, які діяли на землях Східних Країв Другої Республіки Польща (Волинське, Тернопільське, Станіславівське, Львівське, Поліське воєводства) та нинішнього Люблінського й Підкарпатського воєводств, вчинили злочин -геноцид щодо польського населення".

Майже одразу Міністерство закордонних справ України заявило у відповідь, що рішення Сейму щодо встановлення Дня пам’яті жертв так званого "геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Польської Республіки" йде всупереч із "духом добросусідських відносин" між Києвом і Варшавою. Україна вважає, що такі односторонні кроки не сприяють "досягненню взаєморозуміння й примирення", над якими тривалий час працюють обидві країни, зокрема у форматі Спільної українсько-польської групи з питань історичного діалогу.

Якщо коротко:

- вони голосно стверджують, уже на самому високому політичному рівні, – там був злочин «геноцид»;

- ми ж тихо відповідаємо – там був «негеноцид», давайте шукати історичну правду щодо загибелі поляків та українців спільно у діалогових групах.

Очевидно, що історики і політики ніколи не вийдуть з цього глухого кута, а ексгумація, проведена польськими представниками поза кримінальним та кримінальним процесуальним законами, не буде встановленням юридичного факту, а, навпаки, може значно посилити непорозуміння і протиріччя між країнами у питанні кваліфікації Волинської трагедії.

Та вихід існує – це юридична площина, у якій пропоную такі кроки.

1. Службою безпеки України реєструються відомості про Волинську трагедію, у яких містяться деякі ознаки злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України (геноцид).

2. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України та інших держав (за згодою) створюється міжнародна спільна слідча група для проведення досудового розслідування (вважаю за доцільне, зокрема з метою забезпечення повноти та об’єктивності слідства наряду з представниками України і Польщі залучити до неї відповідні органи Чехії й Румунії).

3. У рамках кримінального провадження проводяться усі необхідні слідчі дії (допити свідків, вилучення й огляд архівних документів, проведення експертиз тощо).

4. Окремо про важливу складову - ексгумацію. Вона буде проведена не за політичним чи адміністративним рішенням, а за постановою прокурора відповідно до ст. 239 Кримінального процесуального кодексу України як слідча дія під час досудового розслідування.

Жертви виймаються з місця поховання за присутності судово-медичних експертів з України, Польщі, Чехії і Румунії та оглядаються ними ж (судово-медична експертиза) з додержанням правил, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Про проведену слідчу дію складається протокол, до якого додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення тощо.

5. За результатами досудового розслідування приймається процесуальне рішення про наявність ознак злочину геноциду або ж про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину геноциду.

6. Здійснюються заходи щодо передачі матеріалів провадження до суду з метою затвердження ним того чи іншого рішення.

Після цього будь-яких суперечок щодо Волинської трагедії не має бути, а щодо необхідності вшанування пам’яті її жертв – поляків, ніхто й сьогодні не заперечує.

Нічого складного у цьому процесі немає – у нас напрацьована методика розслідування таких діянь під час слідства (2009 рік) щодо геноциду українців у 1932-1933 роках.