Федоров знов програв Єрмаку

А хлопчика Мішу знов кинули. Знов не дозволили гратися дорослими іграшками.
А він так же ж хотів – хоч міністром оборони, хоч прем’єром: аби пустили у вищу лігу. Щопівроку його ім’я вносять до списків претендентів на різні топові посади, але кожного разу зрештою воно опиняється у сміттєвому кошику з табличкою “Прогнози, які не збулися”. Знов і знов. Та шо ж таке.
Вже шостий рік Міша намагається усім довести, що він вже дорослий, самостійний політик, а не тільки цифровий послід Найвеличнішого.
Міша підім’яв під себе вже практично усі потоки “на цифровізацію”, освітні схеми, гральний бізнес, уся “західна ІТ-допомога” проходить лише через нього. Дрони, цифровізація армії, Дія у кожній дупі – але все одно: до справжнього Великого Бабла його досі не пускають.
Мовляв, ти там грайся своїми цифровими пасочками, готуй підґрунтя для онлайн-виборів, будуй ботоферми, впроваджуй Інтернет-цензуру. Зможеш на цьому заробити – молодець, партія не проти. Але у серйозні речі не лізь, молодий ще.
От навіть трохи жалко пацана.
Думаю, десь на Банковій відбувся приблизно такий діалог: “Міша, ти великий молодець, робиш потрібну партії роботу, умнічка. Ну не плач, ми тебе теж підвищимо. Будеш тепер не звичайний рядовим віце-прем’єром – будеш Самим Головним і Самим Страшним Першим (!!!) віце-прем’єром. Це ж огого яка посада! Усі будуть тебе боятися і будуть заздрити. Ну і шо, шо мало що зміниться і грошей не прибавиться – зате як звучить! Ти не засмучуйся, доростеш і ти до справжніх потоків, почекай, попереду ж ціла вічність. Наступного разу точно все вийде!
Ну всьо, витри сльози і йди гратися своїми діджитальними іграшками до своєї кімнати, іди. Ось тобі цукерка і паперова медалька.”
Ні для кого не секрет, що Єрмак і Федоров є прямими конкурентами на доступ до Царського Вуха.
Але якось так складається, що Міша завжди програЄ, хоча й отримує невеличку компенсацію – щоб не плакав.
Відібрали Держспецзв’язку та закупівлю дронів – натомість віддали ігорку.
Вчергове прокинули зі справжньою посадою – але формально підвищили.
Тобто стратегічно Федоров постійно програє Єрмаку – сірому кардиналу, який, на відміну від Міши, ніяких формальних посад не прагне.
З іншого боку, на Федорові немає такої кількості негативу, особливо з боку Заходу. І він майже на 20 років молодший – у січні буде лише 35, дитячий вік як для серйозного політика. Хоча це вже буде мінімальний допустимий вік щоб претендувати на посаду Президента України.
А ще смішить Мішина дитяча самовпевненість, нібито на наступних виборах він зможе позиціонувати себе як молодий незалежний кандидат: якого люблять діджитал-хом’ячки, фанати Телеграму та хитросракі західні грантодавці.
Що усі вони враз забудуть як Найвеличніший виступав на кожному Дія-саміті.
Що завдяки у тому числі Федорову зекоманда прийшла до влади.
Що Міша став єдиним, кого клоунократія не знімає з посади вже шостий рік – навіть довше за рекордсмена Шмигаля.
І що Михайло Федоров є таким самим символом Партії шашликів, як і Зеленський.
Але нехай плекає собі ці вологі мрії. Тим болісніше буде падати на грішну землю.
Утикану точеними аналоговими піками.