Прийшли за сільським господарством.

Пам’ятаю, як політичні «еліти» підступно вбивали вугільну галузь. Спочатку нав’язували суспільству думку про нерентабельність шахт, про відсутність необхідності таких обсягів видобування, завершальним же акордом стала ліквідація міністерства вугільної галузі.

В результаті, монополіст з видобутку вугілля Ахметов відтепер тероризує країну неадекватними тарифами на електроенергію, а вугілля якого критично не вистачає для теплогенерації, завозить в Україну з Колумбії за цінами, майже на порядок вище ринкових.

Настала черга за сільським господарством. В цьому випадку навіть і не стали заморочуватися маніпулятивною аргументацією. Банально і одразу ліквідували міністерство аграрної політики. Відтепер аграрна Україна залишилася без аграрного міністерства. Маразм, парадокс і не компетентність, …здається на перший погляд, але ж ні.

Це, як раз продумані і заплановані кроки з ліквідації державності. Саме так і мають поступати ліквідатори України, саме для цього вони прийшли у владу. Вони не упраздняють чисельні антикорупційні органи, які насправді і є джерелом корупції, бо за всі роки так і не спромоглися посадити жодного політика чи чиновника середнього рівня не кажу вже про вищий.

Вони ліквідують стратегічні галузі, від яких залежить безпека українців, у даному випаду продовольча. Бо, що таке штучно організований голодомор українці знають.

Перший крок нового уряду зроблено. Він не про розвиток, не про українців, він про занепад і руйнування та добивання того, що поки ще тримається і попри все працює на Україну.

Чим керувалися Зеленський з Єрмаком, приймаючи таке рішення не знаю. Скоріш за все вони новому уряду поставили завдання не вирощувати хліб, а заробляти з відкатів на закупівлі зерна, наприклад, як це зараз робить Ахметов на закупках вугілля.

Рішення про ліквідацію Міністерства аграрної політики може стати кроком для штучного створення умов появи перших ознак нестачі основних продовольчих груп товарів.

Щодо до Юлії Свиреденко, то вона вже увійшла в новітню історію України, як прем’єрка, що завзято несе українцям крім розрухи ще й голоднечу.

Ну, що ж, що таке війна ми вже згадали, залишилося згадати, що таке голод.

...Може тоді почнемо думати. Як вважаєте?