Де пролягають кордони дозволеного

Колись ходив такий політичний жарт, що Партія Регіонів - як газ, заходить настільки далеко, наскільки не зустрічає перешкод.

Схоже, Президент Володимир Зеленський і його команда про той жарт ніколи не чули і вирішили на власному досвіді зʼясувати, де пролягають кордони дозволеного в українському суспільстві і наскільки багато можна прикривати війною.

Руйнація незалежних НАБУ і САП - це не лише авторитарно-корупційний бліцкриг. Це частина послідовної і системної кампанії з демонтажу демократичних інститутів в Україні і розвороту від руху країни до західної цивілізації. Свого роду державний переворот, як влучно написав один мій колега.

Атаки на політичних опонентів, громадянське суспільство, вільні медіа, анти-корупційну інфраструктуру. Чинна влада намагається знищити все, що обтяжує її в свободі дій.

Плюралізм думок сприймається як ворожість, критика як зрада і про-російський наратив. Єдиний прийнятний баланс думок - 95% похвали, 5% нейтральності. Будь-хто з субʼєктністю і рейтингом довіри вище 3% потрапляє на радари влади і по ньому вмикається ППО у вигляді тиску і дискредитації.

Швидкість, з якою закон про кастрацію НАБУ і САП зібрав голоси в Раді, був підписаний спікером і президентом, не лишають сумнівів, що ініційований і всіляко підтриманий він був на самому верху.

Іронічно, але Президент Зеленський демонтує демократичні інститути, які власне привели його до влади і зробили його перемогу на виборах президента можливою.

Років 20 українці ризикували і боролися за те, щоб влада в Україні несла політичну відповідальність у разі провалу роботи і щоб в країні були вільні вибори. І щоб лідер опозиції міг вигравати президентські вибори з результатом 73% як Зеленський, і щоб ці результати повністю співпадали з результатами exit polls - тобто щоб ніхто не намагався навіть на один відсоток завадити перемозі лідера опозиції.

Розбудова анти-корупційної інфраструктури, громадянського суспільства і свободи слова були запорукою того, що українці отримали безвіз з ЄС і вперше за 100 років почали вільно подорожувати в Європу.

Думаю, багато хто з владної команди не знає і не відчуває цього, бо не брали участь в двох Майданах (а подекуди засуджували їх) і доєдналися до суспільної еволюції лише у 2019 році.

Власне, наші західні партнери теж весь час думали, що вони підтримують молоду демократію Україну у боротьбі зі старою автократією росією. Їм ніхто не повідомив, що вони будуть підтримувати молоду автократію у боротьбі зі старою автократією.

Ми весь час чуємо, що не треба розхитувати човен і підігравати ворогу, але влада сама розхитує його як тільки може.

Вже сьогодні на Заході пішла низка публікацій в найвпливовіших ЗМІ про те, що Україна блискавично сповзає в авторитаризм - і виявляється, це не зовсім та країна, яку вони підтримували. Завтра це все дійде до парламентів і електорату країн-партнерів і вплине на громадську думку. Критиків і критиканів України достатньо навіть в дружніх для нас країнах і поточні події в Україні додадуть їм аргументів.

Мене дивує, що ця велика боротьба з конкурентами, активістами, журналістами, анти-корупціонерами забирає у людей при владі багато часу і енергії під час війни. Мені здавалося, що в нас усіх зараз єдиний ворог і цей ворог росія.

І як раз цей ворог волав би ніколи не бачити Україну демократичною, а українців частиною західного світу з особистими і економічними свободами. І саме за це вже багато років борються українці.

І точно не за нову автократію і закрите акціонере товариство Україна. Це ми вже проходили.