Замки на піску: як нові транзитні економіки наживаються на війні

Жодна з країн, які сьогодні виступають «транзитними хабами» для РФ — не була б у цій ролі, якби не повномасштабна війна.

Саме Україна, за всіма географічними, інфраструктурними та логістичними критеріями, мала б стати головним сухопутним мостом між Європою та Центральною Азією — не Киргизстан, не Вірменія, навіть не Грузія.

Але війна перетворила Україну з потенційного транзитера на арсенал і плацдарм.
У той час як в Україні триває знищення інфраструктури,логістика ускладнена або небезпечна, а валютні резерви витрачаються на імпорт під тиском війни,

сусідні країни, які не зазнають обстрілів, не мають руйнувань і не воюють, — акумулюють прибуток, нарощують ВВП і перетворюються на “економічніпроксі”.

Це не їхня «перемога» — це вакуум, створений українською трагедією.

Транзитні економіки: хто і як виріс на санкційній перебудові торгівлі (2020–2024)

Після початку повномасштабної війни в Україні та запровадження безпрецедентних санкцій проти росії, в регіоні навколо неї відбулася економічна трансформація — не через інвестиції чи структурні реформи, а внаслідок геополітичного зсуву торговельних потоків і логістики. Товари, фінансові операції та критичні компонентипочали надходити до рф через обхідні шляхи.

Це сформувало неформальний пояс транзитних економік, серед яких:

Вірменія, Грузія, Киргизстан, Казахстан, Туреччина, ОАЕ.
Всі ці країни демонструють різке прискорення зростання ВВП після 2022 року, зміну структури імпорту, а також значне зростання торговельних дефіцитів. Та чи залишиться цей приріст сталим?

Аномальний 2020: пандемія як фактор спотворення

2020 рік був глобальною кризою. Падіння ВВП фіксувалось у більшості країн світу, і транзитні економіки не стали винятком. Післяпандемійне відновлення у 2021 році частково компенсувало втрати, тому зростання в 2022–2024 роках не можна розглядати ізольовано від базового ефекту.

Джерела: МВФ (WEO), Світовий банк

Якщо подивитись на реальні темпи зростання ВВП (% р/р) для кожної країни по роках, бачимо таку картину:

Джерело: IMF World Economic Outlook 2024

Ці показники демонструють, що найбільш вибухове зростання після 2022 року спостерігається у Вірменії, Киргизстані, Грузії — саме тих країнах, що межують з росією та активно залучені до неформального реекспорту.У Казахстану зростання помірне, але стабільне.Туреччина і ОАЕ теж демонструють високу динаміку, але структура зростання інша — це великі диверсифіковані економіки.

Про що свідчать торговельні баланси

Не менш красномовними є результати аналізу торговельних балансів та рахунків поточних операцій.

Після 2022 року більшість країн у списку почали імпортувати набагато більше. При цьому експорт не зростав пропорційно. Це призвело до різкого збільшення торгових дефіцитів.

У 2024 році вони вже досягли таких показників:

• Киргизстан: торговий дефіцит сягнув –8,6 млрд дол. США у 2024 році — при ВВП усього 15,4 млрд(майже 56% ВВП).

• Вірменія: дефіцит –4 млрд дол. США, близько 17% ВВП.

• Грузія: також стабільний високий дефіцит — понад –5 млрд дол США при 33,8 млрд дол. США (близько 15%)

• Туреччина: хронічний дефіцит –96 млрд дол., алекраїна має більший обсяг економіки, ВВП склало 1,3 трлн дол. США (7,4%)

• Казахстан і ОАЕ — винятки: торговельний профіцит і стійкий експорт, завдяки нафті, газу та металам.

Рахунок поточних операцій (% від ВВП, 2024):

Чому зростає дефіцит, якщо це просто транзит?

Здавалося б, транзит товарів не мав би створювати дефіцит — адже товари «зайшли й вийшли». Але у випадку реекспорту ситуація інша:

1. Імпорт товарів фіксується офіційно.

2. Експорт до росії — часто йде неофіційними каналами або через перевалку (реекспорт), а отже устатистиці він не відображається повністю.

У Киргизстані, за оцінками, до 23% ВВП — це неофіційний реекспорт, зокрема, техніки, автомобілів, обладнання. Аналогічна ситуація у Вірменії. Це створює макроекономічні спотворення: за офіційною статистикою країна виглядає ніби в дефіциті, хоча гроші та товар продовжують надходити.

Дзеркальна торгівля: що показує статистика ЄС, Китаю, РФ

Щоб оцінити справжній обсяг експорту, варто порівняти дзеркальні показники:

• ЄС - Вірменія: обсяг експорту зріс у 3–4 рази після 2022 року. Але у статистиці Вірменії зростання експорту до РФ не відповідає цим обсягам.

• Киргизстан: імпорт товарів із Китаю, Туреччини та ЄС зріс кратно. Часто товари йдуть до РФ без митної реєстрації як експорту.

• Грузія: спостерігається зростання імпорту техніки, машин, електроніки — з подальшим транзитом.

Результат — розриви в офіційній статистиці та поява «сірої зони», де де-факто працюють канали постачання в обхід санкцій.

Що відбувається насправді

Головний (і невтішний) висновок для країн, що поставили себе в залежність від реекспорту: приріст ВВП у транзитних економіках не є структурним.

Імпорт зростає швидше, ніж експорт, що призводить до рекордних торгових і поточних дефіцитів, особливо у Вірменії та Киргизстані. Економіки стають вразливими до зовнішнього фінансування, коливань валюти, тиску на резерви.
Реекспорт майже не враховується у статистиці. З цієї причини офіційні цифри не відображають повної картини. У країнах, де «тіньовий транзит» до рф став масовим, це призводить до викривлення макропоказників. Очевидно, що цей приріст — не сталий.
Якщо санкційний тиск зменшиться або обхідні шляхи будуть заблоковані (через вторинні санкції чи зміну глобальної політики), економіки-транзитери можуть швидко втратити поточні доходи та споживчий імпульс.

Казахстан і ОАЕ — винятки. Вони мають природні ресурси, диверсифікований експорт і профіцити. Їхнє зростання має більше структурного характеру.

Висновки для стейкхолдерів

1. Уряди ЄС і США мають використовувати ці дані для оцінки ефективності санкцій і визначення нових зон ризику (особливо в секторі подвійного призначення)

2. Донори та МФО мають уважно аналізувати структуру зростання і враховувати — чи не фінансується за рахунок їхніх вливань штучне роздування імпорту через тіньовий транзит.

3. Інвестори повинні враховувати нестійкість зростання у економіках, залежних від «геополітичної аномалії».

4. Аналітики повинні обережно тлумачити макростатистику — номінальні цифри не завжди відображають реальність.

Щодо джерел і методології

Аналітичні висновки та макроекономічні показники, наведені в цьому матеріалі, ґрунтуються на відкритих даних міжнародних фінансових організацій (зокрема, Міжнародного валютного фонду та Світового банку), а також на статистичній інформації, оприлюдненій національними органами державної влади відповідних країн.

Автори визнають, що в окремих випадках між зазначеними джерелами можуть існувати методологічні розбіжності, що зумовлені різними підходами до обліку зовнішньої торгівлі, валютних операцій та оцінки дефіциту поточного рахунку.

Попри це, всі використані показники відповідають загальноприйнятим стандартам макроекономічного аналізу та в сукупності достовірно відображають основні тенденції економічного розвитку країн, охоплених дослідженням.