22% нідерландців постраждали від кіберзлочинів - а що в Україні?

Такої статистики по Україні ви ніде не знайдете – тому що все засекречено, у традиціях совкової клептократії.

А тим часом 22% дорослих мешканців Нідерландів постраждали від кіберзлочинців. Про це йдеться у опитуванні EenVandaag, проведеному серед ~21 000 людей. 

“У абсолютній більшості випадків мова йде про фішинг: 91% респондентів отримували підозрілі листи або повідомлення.

12% стали жертвами шахрайства на інтернет-магазинах або маркетплейсах.

51% опитаних зазнали фінансових збитків, інші — втратили персональні дані чи постраждали емоційно.

Молодь так само вразлива до шахрайства, як і літні люди, але наслідки різняться. Молодші зазвичай втрачають менше €100 — здебільшого через невдалі онлайн-покупки. Натомість кожен третій постраждалий віком 65+ втратив понад €1 000.

27% літніх жертв досі мають психологічні наслідки — тривожність і недовіру.

До поліції звернулися лише 36% постраждалих.
Більшість ігнорували проблему через невеликі суми, допомогу банку або недовіру до результату. Арешти відбулися лише у 12% випадків, і лише половина з них завершилася вироком.

Попри все, 70% вважають, що ризик стати жертвою для них — низький.
Половина визнає: могли б краще захищатися, але не роблять цього.”

Нагадаю, усі наведені цифри та статистика – з Нідерландів.
З країни, яка була однією із засновниць Євросоюзу. Зі сталою демократією, працюючою правоохоронною та судовою системою. Де поліція дійсно розслідує злочини, а не сміється в очі. Де загалом вельми розвинута система національної кібербезпеки, з усіма сучасними практиками та підходами.
І попри все це, лише близько 6% кіберзлочинців отримують вирок.
Знаю, в Україні цей самий процент дорівнює приблизно нулю, але менше з тим: проблема латентності кіберзлочинності та складності доведення кіберзлочинів є серйозною перепоною для захисту громадян у багатьох країнах.

І висновок з вищенаведеного очевидний: найкраще громадянин може захистити себе лише сам. Лише ти сам добросовісно та відповідально зробиш все, щоб хацкер не захотів нападати на тебе і облишив цю справу після першої ж спроби, обламавши зуби. 

Але навіть у Нідерландах 70% легковажно ставляться до особистого кіберзахисту. У нас в Україні 73% злегковажило щодо важливих рішень, і ось тепер маємо.

Тому наполегливо рекомендую перейти з отих 70% на бік 30% і повчитися персональній кібербезпеці, після чого перестати хвилюватися про перспективу стати жертвою кіберзлочинців.
Для цього є багато шляхів, але я рекомендую мій власний курс “Особистий кіберзахист”

Я сам його розробив, сам записав і особисто відповідаю за його якість.
Я публічний та відкритий, а не якийсь ноунейм від невідомої фірми. 
Зі мною можна сконтактувати, я завжди відповідаю на усі питання: і щодо курсу, і взагалі. 
У практичній кібербезпеці я з 2000 року, так шо трохи знаю цю справу.
Багато пишу та виступаю на різні теми кібербезпеки.
Придбавши курс один раз, ви маєте до нього доступ назавжди, до кінця часів, і у любий час можете передивитися будь-який урок.

А у безкоштовну якісну освіту я не вірю, вибачте.
Дешева рибка – погана юшка.

Але при цьому всьому прошу не забувати: навіть добре вивчити правила особистого кіберзахисту – цього недостатньо. 
Набагато важливіше - застосовувати їх у повсякденному житті.
І це складно, я знаю.
Але цілком можливо. Потрібно лише бажання. Мотивація. Потреба.
А ще розуміння, що безпека і зручність – конкуруючі поняття. Одне витісняє інше.
Тому щиро зичу кожному знайти між ними свій особистий оптимальний баланс.