Зустріч Віткофа і подальша короткострокова перспектива

NYT пише про зустріч Путіна та Трампа наступного тижня. Вона можлива лише при підписанні угоди про щось. А цього поки не видно.

1. Введення санкцій по Індії - це головна ознака того, що Трамп не вірить в прогрес. І демонструє всім, що його не треба водити за ніс.

2. ⁠Ціль Росії на вчорашніх переговорах - відірвати Україну від Європи і звідси ідея тристоронніх переговорів без ЄС. Для нас це дуже поганий сценарій, бо ми є частиною переговорів ЄС-США та ЄС -США-КНР. І те, що протягом тижня ітимуть консультації Вашингтона з європейцями для нас плюс.

3. ⁠Путін вважає, що вести переговори потрібно тоді, коли ти можеш підняти ставки. Вчорашня розмова з віткофом - це розмова від безвиході і бажання затягнути час. Наступні його репернітточки по підняттю ставок - це момент, як мінімум, падіння Покровська (або коли буде зафіксовано щось важливе на фронті). Плюс йому потрібно понагнітати ситуацію в Білорусі з навчаннями. Але найголовніше, йому б хотілося, дотягти до зустрічі з Сі , щоб отримати від останнього певні усні гарантії. Тому він, як завжди, тягтиме час. Але варто звернути увагу, що його часові лаги все зменшуються. Тому зараз, якщо й можна про щось теоретично говорити, то, як максимум, можна говорити тимчасове повітряне перемирʼя. Але, схоже, в розмові з Віткофом він вчергове підняв питання про анексію неокупованих територій, як головну умову переговорів.

4. Путін знову розчохлив ядерну істерію. Я завжди вважав, що його золота мрія (його гра в солдатики) - це переграти карибську кризу, де американські кораблі з боєголовками розвертаються назад, а не навпаки. Але він боягуз. І тому ніякої ядерної загрози немає.

Виходячи з вищесказаного, я не вірю, що зараз буде відбуватися щось суттєве (переговори будуть, але це більше про майбутнє ніж про сьогодні, хоча повторюся: невелика вірогідність повітряного перемирʼя існує).