Нафтогаз: нове керівництво, але старі піар-штампи/Naftogaz: New Leadership, Same Old PR Tricks

Після того, як Олексій Чернишов залишив посаду голови «Нафтогазу», багато хто сподівався на зміни. Чернишов часто хизувався «рекордними податками», які начебто наповнюють бюджет, однак у своїх звітах майже не давав відповіді на ключові питання про реальні показники роботи компанії. Замість прозорої картини перед нами залишалася лише гучна статистика, що більше нагадувала PR, ніж реальний бізнес-звіт.

Коли минулого тижня Сергій Корецький, новий керівник «Нафтогазу», вперше відзвітував про сплату податків, ми, на жаль, побачили багато з того самого. Звіт був схожим на стару пісню, знову зосереджений на великих сумах податків, без контексту і без показників, що дійсно відображають ефективність роботи компанії.

Звісно, сплата податків — це обов’язок кожної компанії, і немає в цьому нічого надзвичайного чи особливо героїчного. Однак у випадку «Нафтогазу» левова частка цих податків — це податок на додану вартість (ПДВ), який сплачує не сама компанія, а кінцевий споживач. І плюс податки та внески з фонду оплати праці понад 100 тисяч співробітників, які працюють у групі компаній «Укргазвидобування», «Укрнафта», облгазах.

Величезні обороти, що виникають через монопольну позицію «Нафтогазу» на ринку газу для населення, теплокомуненерго та облгазів, не є показником здорової конкуренції чи ефективності бізнесу. Це наслідок законодавчо закріпленої монополії. Якщо ціни на газ зростуть у два рази, відповідно збільшаться і податкові надходження — але це заплатить кінцевий споживач, а не сама компанія. Так само імпорт газу супроводжується сплатою 20% ПДВ при ввезенні, що також лягає тягарем на споживача, а не на підприємство.

Справжні ефективні компанії — як Microsoft, Amazon, Shell, Chevron чи Aramco — не звітують про рекордні податки. Вони розповідають про зростання виробництва, обсягів продажу, прибутковість, прибуток на акцію, рентабельність операцій і повернення інвестицій. Саме такі показники дають реальну картину стану бізнесу і його здатності розвиватися.

«Нафтогаз» же досі у своїй звітності ігнорує ці аспекти. Щоб бути прозорою і ефективною компанією, звіт має показувати реальні обсяги власного видобутку газу, демонструвати динаміку зниження собівартості його видобутку, прозоро розкривати рівень дебіторської заборгованості, її скорочення, а також частку прибутку, отриманого від комерційної діяльності, а не з монопольних сегментів. Важливими є і показники операційної рентабельності, повернення на інвестиції, а також енергоефективність та втрати в мережах облгазів.

Саме такою має бути справжня звітність — комплексною, прозорою і здатною дати відповіді на запитання, що хвилюють суспільство. Натомість «Нафтогаз» продовжує надавати лише поверхневі дані, які створюють ілюзію успіху без підтвердження реальними результатами.

Від нового голови компанії, Сергія Корецького, який позиціонує себе як сучасний і розумний менеджер, всі очікують принципових змін у підходах до звітності. Він повинен припинити дешевий піар на податках і почати будувати репутацію справжньої ефективності та прозорості.

Не менш важливу роль у цьому відіграє наглядова рада, яка має перестати бути пасивним формальним органом і почати суворо контролювати менеджмент, вимагати публічних, глибоких і чесних звітів, а також вимагати від компанії реальних бізнес-показників.

Поки «Нафтогаз» залишатиметься монополістом, який звітує лише про податки, а не про справжню роботу, українці платитимуть за цю неефективність власною кишенею. Пора змінити цю ситуацію — і саме на плечах Корецького зараз лежить відповідальність за такі зміни.

Лише прозорість, чесність і реальні результати зможуть перетворити «Нафтогаз» з простого транзитера коштів у справжній драйвер розвитку української енергетики і економіки в цілому.

⸻
Naftogaz: New Leadership, Same Old PR Tricks

After Oleksii Chernyshov stepped down as the head of Naftogaz, many hoped for change. Chernyshov often boasted about the company’s “record tax payments,” yet his reports barely touched on the company’s real operational performance. Instead of a transparent picture, we were left with loud statistics that looked more like PR stunts than genuine business reporting.

Last week, when Serhii Koretskyi, the new Naftogaz chief, gave his first tax report, unfortunately, we saw much of the same. His report focused again on huge tax figures, with no context or indicators that actually reflect the company’s efficiency.

Of course, paying taxes is every company’s duty, and there’s nothing heroic about it. However, for Naftogaz, the lion’s share of these taxes is VAT, which is not paid by the company itself but by the end consumer. Additionally, a significant portion comes from payroll taxes and contributions for over 100,000 employees in the Naftogaz group, including Ukrgazvydobuvannya, Ukrnafta, and regional gas companies.

The massive turnover volumes arise from Naftogaz’s legally entrenched monopoly on gas sales to households, district heating companies, and regional gas distributors. This is not a sign of healthy competition or business efficiency. If gas prices doubled, the VAT paid would increase proportionally — but it would be the consumer who pays the price, not the company. The same applies to gas imports, where 20% VAT is paid at import, again a burden on consumers rather than the enterprise.

Truly efficient global giants — Microsoft, Amazon, Shell, Chevron, Aramco — don’t brag about record tax payments. Their reports focus on sales growth, production volumes, profitability margins, earnings per share, operating profitability, and return on invested capital. These indicators provide a real picture of business health and growth potential.

Naftogaz still ignores these aspects in its reporting. A transparent and effective company report should show actual volumes of domestic gas production, trends in reducing production costs, transparent disclosure of accounts receivable levels and their reduction, and the share of profit coming from commercial activities rather than monopoly segments. Important are also operating margin, return on invested capital, and energy efficiency and losses in regional gas networks.

This is what a genuine report should look like — comprehensive, transparent, and answering the questions that concern society. Instead, Naftogaz continues to provide superficial data that create an illusion of success without real evidence.

From Serhii Koretskyi, the new company head who positions himself as a modern and smart manager, everyone expects fundamental changes in reporting approaches. He must stop cheap PR stunts around tax payments and start building a reputation for real efficiency and transparency.

Equally important is the role of the supervisory board, which must stop being a passive formality and begin to rigorously oversee management, demand public, thorough, and honest reports, and require real business performance from the company.

As long as Naftogaz remains a monopoly reporting only on taxes instead of real work, Ukrainians will continue to pay for this inefficiency out of their own pockets. It’s time to change this — and the responsibility for these changes now lies squarely on Koretskyi’s shoulders.

Only transparency, honesty, and real results can transform Naftogaz from a mere conduit of funds into a true driver of development for Ukraine’s energy sector and economy as a whole.