Про "зоопарк" техніки та роботу з ним

Індустрія дронів

Війна в Україні зламала старі устави та шаблони. Безпілотна техніка стала зброєю, яка задає правила гри на полі бою, в атаках на тилову інфраструктуру.

Старі правила роботи з військовою технікою і озброєнням вимагають чітких регламентів. Це, зазвичай, формувало короткий перелік виробників та зразків військової техніки, дозволяло чітко готувати фахівців у військових університетах.

За останні роки Україна перетворилася на справжній "вулик" виробників дронів. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров оцінював екосистему більш як у півтисячі компаній – від дрібних майстерень до серійних виробників. Це колосальний стрибок порівняно з довоєнними роками, коли таких гравців були одиниці.

Держава не просто спостерігає, а купує – і багато. На 2025 рік Міноборони заявило план закупити близько 4,5 млн FPV-дронів, тобто легких і дешевих "робочих конячок" для фронту. Це показує, де сьогодні основний центр ваги попиту.

Щоб швидше з’єднувати військові підрозділи з виробниками, запрацював державний маркет-плейс: за перші тижні через нього оформили десятки замовлень і вже відвантажили перші тисячі дронів. Це рідкісний випадок, коли цифрова платформа реально пришвидшує фронтову логістику.

Паралельно держава створила окремий рід сил – Сили безпілотних систем. Ідея зафіксована указом президента України, а потім – відповідним законом. Що важливо: безпілотні системи тепер не додаток, а повноцінна сила зі своєю структурою і завданнями.

Долі ринку за класами БпЛА

Тут картина така:

• FPV та інші мультикоптери – абсолютна більшість за кількістю. Вони дешеві, швидко навчаються, легко ремонтуються і масово потрібні піхоті та штурмовим групам. На це прямо вказує і план закупівель у мільйонах штук.
• "Крило" (літаки) і VTOL/гібриди – менша, але критично важлива частка для дальньої розвідки, коригування та окремих ударних задач. Тут більше інженерії, довші випробування і вищі вимоги до обслуговування.

Точної офіційно" розбивки в публічному доступі немає, але всі маркери ринку – від закупівель до вітрини маркет-плейсу – показують: основний масив – FPV/мультикоптери, а "крила" й VTOL – менші за кількістю, зате важать більше по задачах.

Велика кількість виробників створює не тільки велику кількість так необхідних фронту БпЛА, але й проблеми:

Проблема №1: "зоопарк" моделей і гора запчастин

Коли виробників і моделей багато, номенклатура запчастин зростає лавиною: різні рами, гвинти, двигуни, контролери, акумулятори й роз’єми. Частину деталей Україна виготовляє або швидко опановує, але за ключовими позиціями – особливо мотори, регулятори та окремі сенсори – світова залежність від Китаю поки що реальність. Українські й міжнародні матеріали прямо це визнають і описують спроби від цієї залежності відходити.

Робота зі стандартизації іде, частково стримування проблеми здійснюється завдяки "портфельних" підрозділів виробників.

Що це означає для фронту? Якщо "правильний" мотор чи регулятор застрягли у ланцюжку постачань, дрон із коробки перетворюється на "донора запчастин". Або стоїть без діла, поки не знайдеться сумісний аналог.

Проблема №2: різні програми керування і їхня несумісність

У дронів – не лише різні "залізяки", а й різне програмне "ядро". Є відкритий світ на кшталт ArduPilot та PX4, які говорять "спільною мовою".

А є закриті екосистеми: вони працюють на власних рішеннях і "з коробки" з іншими не спілкуються. Тому їх важче зводити в одну систему з відкритими апаратами.

Навіщо окрема інженерна служба СБпС

Оскільки Сили безпілотних систем уже існують як окремий рід сил, логічно мати в їхньому складі не тільки операторів БпАК, але й спеціалізовану інженерну службу. Її проста місія – приручити "зоопарк":

• єдині "профілі сумісності" (які акумулятори й роз’єми прийнятні, які прошивки й пульти підтримуються, як планувати частоти, щоб не глушити своїх тощо);
• стандарти обслуговування: що входить до "польового ремнабору", яку частку запчастин закладати в кожну партію та інше;
• швидке доведення змін "із полів" до виробників – і назад у підрозділи.

Такі речі неможливо вести на волонтерському запалі – потрібна відповідальність, система та фахівці.

Хто має цих фахівців готувати

Операторів БпЛА держава вже навчає активніше: створений Стандарт професії "Оператор БпЛА", сертифіковано понад 30 шкіл операторів, зокрема приватних. Але інженерів, хто ремонтує, збирає, тестує й інтегрує дрони в систему зв’язку та радіоелектронної боротьби, – потрібно не менше. І не просто інженерів, а саме авіаційних фахівців.

Тут є нюанс:

• Військові виші традиційно заточені під конкретні зразки техніки та суворі процедури безпеки й обліку. Це добре для штатних комплексів, але важче підлаштувати під стрімкий "цивільний" ринок, де комплектуючі оновлюються щокварталу.
• Цивільні університети гнучкіші: там легко дати практику зі "свіжими" комплектуючими й відкритим софтом, гнучко змінювати освітні програми і створювати індивідуальні освітні траєкторії, працювати по підготовці військових (є не тільки форми, але й напрацювання та досвід), навчити працювати студентів з різними типами систем, 3D-друком, електронікою й виробництвом малих серій.

Розумне рішення – подвійна траєкторія: у цивільному ЗВО студент здобуває інженерну базу та сучасні інструменти, а паралельно – військову спеціальність (через окремі модулі та практики разом із СБпС). Так людина і ремонтує, і розуміє бойові правила гри.

Погляд експерта

Я отримав освіту давно. Коли в інституті була військова кафедра, і ми по закінченню навчання отримували диплом та військову спеціальність. Мій досвід та кваліфікація дозволяють висловлювати свою експертну думку.

Тому моя пропозиція вирішення питання з великою номенклатурою виробів будується на наступних кроках:

1. Скоротити різноманіття (не плутати з кількістю) там, де це не шкодить фронту.
2. Притримуватися "спільної мови" для дронів та опікуватися софтом вітчизняної розробки.
3. Планово відходити від "вузьких" імпортних деталей: розвивати локальне виробництво комплектуючих (рами, мотори, плати, джгути, регулятори тощо), а по складній оптиці й сенсорах – мати не один, а два-три канали постачання.
4. Закріпити інженерну службу в СБпС як "єдине вікно" для стандартизації, ремонту і навчання (і – частково – R&D).

Український ринок військових дронів великий, живий і дуже різноманітний. Це наша сила – бо швидко народжуються нові рішення. Але це й виклик – бо "зоопарк" техніки ускладнює життя на фронті. Вихід – керована стандартизація й сильна інженерна служба в складі СБпС, а також поставка кадрів через партнерство військових і цивільних університетів. Так ми збережемо швидкість інновацій і додамо їй надійності – саме того, що щодня рятує життя на лінії фронту