Наша ціль

Щоночі 100–300 дронів вирушають до РФ і до цілей на окупованій території України.

Жодна російська ППО, звісно, не справляється.

Десь "птахи" протиснуться над лісом, десь — по руслу річки, десь отримають від партнерів графік чергування РЛС, десь просто хибними цілями перевантажать ППО, десь у ворога вожених ракет до ППО залишилося менше за норму і нічим працювати.

А будь-які спроби масштабувати ЗРК і РЛС гальмує купівля електроніки в обхід санкцій. Плюс потрібна військова хімія, головки самонаведення, де купа технологій, які коштують грошей.

І виходить традиційна для Росії латка на латці.

Можна довго сміятися з того, що США роками намагаються збільшити кількість перехоплювачів до "Патріотів" з 450 до 700, але хто сказав, що Москва зможе виготовити тисячі ракет до "Панцирів" і С-400?

Мединський, коли обіцяв воювати, як з Карлом Великим?

Виробництво дронів теж дістати неможливо. "Іскандери" регочуть, та тільки жодного заводу, який можна вирубити кількома хвилями нальотів, не існує в природі.Бо їх збирають на десятках локацій, з імпорту з цивільного ринку і на потужностях Коаліції дронів у ЄС. А пуски здійснюють з мобільних пускових або просто з дороги, заправляють дрони з коліс.

Тактика Швеції для "Грипенів", помножена на те, що Україна більша за Німеччину. Ловіть там наші БпЛА-команди й гасіть пожежі, бажаємо не дожити до ранку.

США намагалися зламати хуситів, які воюють саме так, — і не подужали. А ми ще й не хусити за рівнем і масштабами промислового виробництва, а ЄС за нами далеко не Іран.

Вода шлях знайде. Головна наша перевага — відстані.

У нас усе ближче, усе на колесах, навіть паливо для заправки — усе на струмках допомоги з ЄС, на грошах, які арештовані на Заході, на фондах наших партнерів. Загалом на ідеї, що свобода — найвища цінність.

У них усе на нафтогазових доходах, залізничному сполученні, за валюту зі золотовалютних резервів, що вичерпуються, на постачаннях з Ірану та Північної Кореї за золото та їжу — загалом на ідеї, що можна заробити на проблемах Москви.

Тому наша ціль — грубі гроші. Завдати ворогу максимальних збитків.

Вдарили безпілотниками по станції Сергіївка на півдні. Це лінія, що веде в обхід України, рокадна дорога, аби забезпечувати армію вторгнення — будували її ще з 2015 року.

Вибито підстанцію, три десятки поїздів вибилися з графіка. Це добре — ми зберігаємо кількість нарядів на півдні, сплутуючи РФ логістику, змушуючи вводити тепловози, порушувати графік поставок і ремонтувати дорогі підстанції.

Звісно, все це з прицілом на падіння постачання частин, які наступають на декількох напрямках.

Новошахтинський НПЗ горів кілька днів, а потім Сили оборони додали вогню — здетонували ємності для зберігання. Імовірно, нова тактика — бити хвилями по постраждалому об'єкту, щоб відправити його в простій на місяці. У Сизрані понад 20 вибухів на НПЗ, чекаємо на фінальні результати.

Але основна страва була на півночі. "Усть-Луга" — гігантський кластер зрідження газу. Ціль на відстані 900 км — добре, дуже добре.

Виявляється, можна погрожувати НАТО й вимагати від нього відступити на кордони 1995 року, а утримувати кілька батарей ЗРК у найбільшому порту, який забезпечує кілька відсотків експортних доходів, уже спадають штани величі.

Уражена установка кріогенного фракціонування газового конденсату, вона ж сплітер, може коштувати 2–3 мільярди доларів. Її запустили лише восени 2024-го. Пожежа складна — росіяни туди відправили пожежний поїзд і авіацію.

Простій буде болючим, грошей на ремонти все менше, талонів на паливо все більше.

До середини осені ринок палива в РФ лихоманитиме — кожен, хто хотів коридор у Крим і бути Третім Римом, повинен платити власним гаманцем за свої ілюзії.

Це було написано в грудні 2022 року, коли ми сиділи без світла й багато хто занепав духом. Ронін цитує Роніна — таке трапляється:

"Більш ніж упевнений, що наші удари у відповідь дронами за 700 км по Енгельсу — тільки початок.

Скоро ми самі почнемо виробляти довгу руку.

Україна — не Палестина, а наші можливості дещо більші за можливості арабів, які за допомогою Ірану на території 360 кв. кілометрів утримують підземні цехи для збирання та виготовляють до 15 тисяч ракет.

Чи в Україні, чи в Східній Європі релокуємо та локалізуємо, закупимо — не важливо, але отримаємо свої ракети та свої важкі дрони".

Так і сталося. Не кожен може дивитися в завтрашній день.

Ми не завалимо цього мамонта стратегічними бомбардуваннями, але ми можемо змусити Росію стікати, як кров'ю, золотовалютними резервами, пришвидшуючи і масштабуючи економічні проблеми.

Атаки станції "Унеча", системи насосів і великого терміналу — частина цієї стратегії.