Нерівний бій рейтингами: За проти Зе.

Смішно дивитися як начебто поважні люди на повному серйозі обговорюють “рейтинги” Залужний vs Зеленський.
Це схоже на боксерський матч, у якому один із суперників сидить у центрі рингу прив’язаний до стільця із скутими за спиною руками.
А другий плигає навколо нього і лупить по опоненту руками, ногами, палицями та кастетами, у тому числі по усім “забороненим місцям”.
При цьому примушує опонента посміхатися, а усі навколо на повному серйозі ведуть рахунок цього дивного “поєдинку”.

Але навіть за таких умов Залужний упевнено виграЄ.
І не стільки за рахунок своєї харизми, скільки за рахунок того, що можна коротко сформулювати  коротким тезисом “Зєля за-бав”.

А це говорить лише про одне: Валерій Залужний фактично приречений стати наступним Президентом України.
Навіть якщо він зараз не має чітко сформованої позиції стосовно цього – обставини складаються так, що він буде змушений. Занадто великий відсоток суспільства цього бажає і занадто багато впливових людей роблять на це ставку.
Відповідно, суспільний тиск разом з тиском бізнес-спільноти, які вже не вивозять життя у парадигмі “95 квартал” - просто не залишать Залізному Генералу іншого вибору.
І ключовим фактором тиску на нього буде, як не дивно – його совість.
Адже він людина з принципами і абсолютно серйозно ставиться до моральних та світоглядних “цінностей”. Навіть у разі категоричної відмови починати політичну кампанію, просте питання “а на кого ти кидаєш свою країну?” – може суттєво змінити його позицію.
Бо саме питання цивілізаційного майбутнього України, в якій будуть жити його та усі українські діти – дуже важливе для екс-Головнокомандувача ЗСУ.

Що стримує ВФ від реалізації цих очікувань суспільства, яке втомилося від ідіотократії у керівництві країною – це війна, принаймні її “гаряча” фаза.
І коли активні бойові дії зупиняться – скоріш за все ми почуємо та побачимо, як боєць звільняється від пут, стає на повний зріст, посмішка зповзає з його обличчя, а величезні долоні стискаються смертельні у кулаки-кувалди.

Особисто я вважаю питання обрання Залужного Президентом України та формування його партією більшості у Парламенті - майже невідворотними. Аби лише він був живий-здоровий на момент інавгурації.
Але чи зможе Президент Залужний поступитися своїми слабкостями заради національних інтересів?
Як не парадоксально, але слабкості ВФ - саме як Президента країни – це те, що зараз вважається його сильними сторонами.

По перше, це безумовна вірність старим друзям.
Він готовий не звертати увагу на їх старі гріхи, слабкі ділові якості, неоднозначну репутацію, тощо. Вони просто друзі, він їх любить, і тому буде робити все, щоб їм допомогти.
А як керівник усієї виконавчої влади, матиме для цього колосальні можливості - хоча для розвитку країни це далеко не завжди буде хорошим рішенням.

По друге, це доброта і гуманізм.
Свою репутацію Залужний заслужив своїм дбайливим ставленням до усіх підлеглих – від солдата до генерала.
Люди – його найбільша цінність, і у цьому весь Залужний.
Але роль лідера кризової країни, якій конче необхідно переламати хребет корупції, перебудувати економіку, побороти суддівську мафію, докорінно реформувати правоохоронну систему – і все це у супер-короткі терміни – полягатиме якраз у протилежному: саджати друзів, прощатися з хорошими, але неефективними людьми, оточити себе не лояльними, а суто професійними. І це морально дуже важко – діяти жорстоко, всупереч власній природі. А це буде необхідно.

По третє: відкритість та щирість Залужного.
Зеленський після свого обрання у 2019 році намагався таким бути, але показував лише свої природні якості: недалекість, хамство, схильність до “простих рішень”.
Залужний на два порядки розумніше і мудріше криворізького клоуна.
Але посада Президента та питання особистої безпеки вимагатимуть суттєво обмежити свою інформаційну доступність.
І це буде теж важко для кадрового військового, який все життя чесно служив своїй Батьківщині і не звик ховатися.
На політичній посаді Головнокомандувача йому було складно мовчати, бачачи очевидну недалекість “керівництва країни”. 
Звісно, під час передвиборчої кампанії його будуть хейтити, і вже ясно як саме: “звільнення через ВЛК”, “Ківалов” і все таке, про що вже зараз періодично розносять федорівські ботоферми й ТГ-помийки.
Але все це навіть близько не співставно з тим, у що занурив Україну Зеленський: змита в унітаз підготовка країни до повномасштабної агресії (“шашлики”), “мир в очах путіна”, масове мародерство під час війни, небувала хвиля корупції, згортання реформ, демонстративний болт на Конституцію, надання влади мутним “5-6 менеджерам”, політичні репресії й переслідування незгодних, суттєве та “ручне” обмеження демократії в Україні. А ще випливуть дані про Оман та таємну співпрацю з кремлівцями.

Усе це вже зараз очевидно переважній більшості українців - і ці тенденції будуть реалізовані під час таємного голосування на виборах.
Наразі ж каральна система Зеленського настільки залякала колись вільних людей, що навіть у соціологічних опитуваннях вони бояться говорити те, що насправді думають.
А ці опитування політологи обговорюють так, начебто вони справжні.
Це якби адміністрація тюрми проводила соціологічні дослідження серед ув’язнених.

Але нехай, так навіть краще. Нехай зеко-манда перебуває у приємних ілюзіях нібито вони зможуть ще 5 повоєнних років безкарно грабувати країну.

Як це часто буває в українській історії, наступні вибори пройдуть не стільки “за когось”, скільки “проти” – проти “оцих ушльопків, які вже вкрай забебмали”.
Як завжди, більшість не буде цікавитися програмами кандидатів та реальністю їх виконання. Виборці точно знатимуть, що усі кандидати будуть навалювати тони нездійсненних обіцянок, яким не варто вірити.
Але все одно проголосують не “серцем”, а “душею”.

А “душа” виборця наразі однозначно на боці Валерія Залужного. Щоб там на писали у балаганних “рейтингах” та “соцопитуваннях”. 
І це при тому, що він “ще не починав”.