Що не так з нашою армією?

Останнім часом багато говорять про "умови несення служби". Це стало формальною, майже бюрократичною фразою — порожньою, затертою. Та саме за нею ховається все.
Бо немає ефективної армії без нормальних, людських щоденних умов.
Людина — не машина, не дрон, не біоробот. Людина — жива істота, як квітка: зростає лише там, де є світло, вода й простір.
Якщо ви очікуєте, що людина "сама проявить ініціативу", "увімкнеться", "покаже результат", то ви помиляєтеся. Насправді людина працює не на 100%, а рівно настільки, наскільки є умови. З-під палиці — мінімум. На війні цих відсотків треба не 100 — а 110. І без середовища для зростання це неможливо.
Квітка без світла, без води, без простору не росте — зівʼяне.
Що таке "умови несення служби"?
Будь-яка людина думає про свої побутові умови, тому що житло — це місце, де їй проводити свій вільний час, відпочивати, спати — жити. Брудні приміщення, жахливий ремонт, шумні сусіди — це все подразники, які не дадуть змоги повноцінно відновитися. Військовою мовою — належно виконати завдання.
Умови несення служби — це далеко не лише про побут. Це про ставлення командування до підлеглих, про атмосферу в колективі, про адекватну постановку завдань, про зворотній звʼязок, про довіру, про чесність. Це — прозорі правила гри й однакові стандарти для всіх.
Відповідно, завдання командира — створити ці умови. Щоб у людей була можливість відпочивати, вчитися й зростати (так, і в званнях, і в посадах, і в грошовому забезпеченні). Командир не може задовольнити кожного у всіх забаганках, але має створити справедливу систему, що дає кожному можливість реалізувати свій потенціал, де кожен знатиме й розумітиме правила гри. У прозорих і чесних умовах зерно цієї квітки проросте. Армія — це люди.
Командир створює умови — підрозділ відповідає результатом.
Іншого шляху немає. Немає мотивації "просто так". Немає самовідданості "на автоматі". Лідерство — це не наказ, а процес вирощування.
Влада без відповідальності — це не командування. Це кріпацтво.
Військова система надає командиру всю повноту влади. Всю — це абсолютну. "Немає Бога, окрім лейтенанта, а сержант — пророк його". Так і є, амінь.
На практиці занадто часто командири розуміють лише одне — повноту влади.
Але якщо влада абсолютна — то абсолютною має бути й відповідальність.
Взагалі, "відповідальність" — це те слово, яке треба писати на вході до військових академій, у військові частини, і вивішувати в кабінетах начальників.
Брати на себе відповідальність — це не скаржитися на труднощі чи перешкоди, а шукати способи вирішити проблеми.
Це починати з себе, а не з пошуку винних.
Це мати мужність визнати помилку — і виправити її, а не ховатися за виправдання.
Це не про безпомилковість. Це про чесність.
Подивися в дзеркало.
Винен. Завжди. Командир.
Перший крок — виправляти, а не виправдовуватися.
В умовній військовій частині на кожній нараді командування наголошує на необхідності комплектування особовим складом. При цьому, порушуючи права військовослужбовців, забороняються виїзди за кордон, не призначаються люди на посади, брешуть щодо вирішення проблемних питань. "Умови створено", так? Як багато людей порадять знайомим йти в таку частину? Завжди знайдеться інша.
У цивільному житті підлеглі від багатьох командирів утекли б за тиждень. А в армії — нікуди не подінешся. І коли влада стає ширмою, а посада — бронею, тоді замість лідерства з’являється контроль. Страх. І батіг.
Але батіг не працює.
Людство пройшло шлях від рабовласництва до капіталізму не тому, що стало гуманнішим, а тому що це банально ефективніше. Людина добре працює лише тоді, коли має умови й мотивацію.
Жодна система примусу не створила нічого довгострокового. Латифундії не стали інноваційними, а раби не збудували економіку.
Ставка на страх — це ставка на деградацію.
Бо в неволі люди не розмножуються.
Ні фізично, ні ментально, ні організаційно.
Людина в неволі не вчиться, не створює, не ризикує. І не служить по-справжньому.
Справжня армія — це про людей. Не про наказ. Не про табель. Не про "так треба".
Це про те, що кожен боєць — ресурс, якого не відтворити. І ставитися до нього треба не як до одноразового.
Логіка "баби ще народять" — не воює. Вона просто витрачає.
А ми не маємо права витрачати людей.
Жодної. Людину можна втратити в бою — на жаль, на війні інакше не буває. Але не в казармі. Не в безглуздій бюрократії. Не в байдужості. Не в умовах, які демотивують, виснажують і стирають гідність.
Тому перше, що треба змінювати в армії — це не форму. І не лише стандарти НАТО. А ставлення.
Щоденне ставлення, яке видно в дрібницях.
Хочеш результат? Створи умови.
Бо армія — це не машини.
Це люди.
Умови несення служби - це далеко не лише про побут. Це про ставлення командування до підлеглих, про атмосферу в колективі, про адекватну постановку завдань, про зворотній звʼязок, про довіру, про чесність. Це - прозорі правила гри й однакові стандарти для всіх. Джерело: https://censor.net/ua/b3571949
Влада без відповідальності - це не командування. Це кріпацтво. Джерело:
https://censor.net/ua/b3571949
На практиці занадто часто командири розуміють лише одне - повноту влади. Але якщо влада абсолютна - то абсолютною має бути й відповідальність.
Взагалі, "відповідальність" - це те слово, яке треба писати на вході до військових академій, у військові частини, і вивішувати в кабінетах начальників.
Брати на себе відповідальність - це не скаржитися на труднощі чи перешкоди, а шукати способи вирішити проблеми.
Це починати з себе, а не з пошуку винних.
Це мати мужність визнати помилку - і виправити її, а не ховатися за виправдання.Це не про безпомилковість. Це про чесність. Джерело: https://censor.net/ua/b3571949
У цивільному житті підлеглі від багатьох командирів утекли б за тиждень. А в армії - нікуди не подінешся. І коли влада стає ширмою, а посада - бронею, тоді замість лідерства з'являється контроль. Страх. І батіг.
Але батіг не працює. Джерело: https://censor.net/ua/b3571949
******************
Дякую солдату ,за те ,що написав про те про , що не пишуть пани Кас'янови , Фірсови , Луценки , тим паче не напишуть пропагандони Казаріни чи тітушководи Колєснікі
А тепер виділю ,те що я вже кілька років намагаюся донести до дубоголових місцевих патріотів - які виправдовують бусифікацію та ігнорують некомпетентність та злочинність ,як лідОрів держави , так і частини військових офіцерів . Можливо хоч до слів військовго дослухаються :
Жодна система примусу не створила нічого довгострокового. Латифундії не стали інноваційними, а раби не збудували економіку.
Ставка на страх - це ставка на деградацію.
Бо в неволі люди не розмножуються.
Ні фізично, ні ментально, ні організаційно.
Людина в неволі не вчиться, не створює, не ризикує. І не служить по-справжньому. Джерело: https://censor.net/ua/b3571949
Тому перше, що треба змінювати в армії - це не форму. І не лише стандарти НАТО. А ставлення.
Щоденне ставлення, яке видно в дрібницях.
Хочеш результат? Створи умови.
Бо армія - це не машини.
Це люди. Джерело: https://censor.net/ua/b3571949
*************************
Хотілося б думати - що місцеві "патріоти " подумають над прочитаним. Але щось мені підказує ,що навряд . Вони - нащадки дідів з ЧК -НКВД та "заградотрядів" - які стріляли в спину - будуть далі радіти побиттям людей бусифікатороми ,смертельним розстрілам цивільних порушників кордону і наливатися жовчю від самої згадки про "права людини" .
Хоча вони вважають себе патріотами - їм мрія прокидатися в бараці прикрашеному тризубом, прогулюватися під гімн України посеред бараків і їх совєцька душонка буде радіти ,що нарешті в країні наведений порядок сильною "сралінсько-зеленською " рукою ...
Бо це фундамент . Зараз у світі панує дві системи цінностей - автократичні та демократіїї. Тому це питання ключове : куди ми рухаємося - до московських -азійських тираній чи до західних демократій ?
ні через бусифікацію, ні через контракт, ні через будь що ніколи не піде служити. Військовий це професія і штучний товар
Ваші слова заперечує досвід 2022 року ,коли у воєнкомати стояли черги . І зараз маю неодного знайомого ,які серйозно готувалися піти в ЗСУ навіть в 2023 - але зараз старанно уникають будь -якої такої можливості . Чому ? Відповідь дає військовий Максим Касьянов у своїй статті ,що я коментував.
Саме ухилянти, гопники, схильні до криміналу були і будуть НКВД. Біографію нквдістів відкрийте і подивіться по скільки в кого ходок і іншого криміналу
Ну ти в плутаєте палець з ізвєсним органом - в Чк дійсно були вихідці з кримінального світу , але там було багато колишніх солдат або ідейних революціонерів. "Ухилянти " точно не підуть в криміналітет - а оьт частина ТЦКашників з їхнім досвідом відловлювання людей на вулиці - 100 % поповнять банди ( до речі і зараз не секрет ,що в таких групах наразі часто можна зустріти бандитів, тітушню,колишніх мєнтів і т.д). Як і ветерани ,які будуть травмовані не тільки війною , а й скотським відношенням до себе командирів та влади ...
Теперішнє положення українського солдата - це фактично положення безправного раба. І його потрібно міняти. Потрібні контракти з чіткими термінами служби. Право на вільний перехід між частинами. Потрібна відповідальність офіцерів всіх рівнів аж до кримінальної ,якщо це стосується ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я простого солдата.
Як на мене основна причина такого явище ,як ухилянство - це саме перетворення простого солдата на кріпака.
І коли я пишу постійно про необхідність дотримання прав людини - то це солдата стосується в найпершу чергу - бо саме він наразі найбільш зневажена в правах людина..
Якщо ви, шановний пане авторе, лояльні до бусифікації, вважаєте, що "бусифікації немає альтернатив", як тут майже завжди пишуть військові, але вимагаєте поваги, людського ставлення до гідності та особи солдата, то ви лукавите. Основа армії - мобілізації, її методи, її практики. Якщо мобілізовуємого, на ваш погляд, можна покласти мордою в асфальт, як злочинця, можна ламати через коліно, розтоптати його людську гідність, порушити усі можливі права, то, пробачте, про яке людське ставлення до солдата, який таким ось чином опиняється в учебці чі армії, ви пишите? До армії у бусіках везуть вже зломлених, принижених, позбавленних будь-яких прав людей. Цензор же сам неодноразово писав про просто дикі такі факти. І як ви уявляєте подальшу службу цих людей? Ось до порога казарми з ними поводилися, як з тваринами, а за порогом раптом почнуть ставитися як до людей? Так не буває. Так не працює. В армії, у якій мобілізуємий - це ніхто, діючий солдат не стане "всім".
Тому ви правільно усе пишите. Але недоговорюючи, обходячи "складні теми" ви нівелюєте усе, що написали.
В армії може бути людське відношення або до УСІХ, включно з мобілізуємими, або не буде ні до кого.
Але....
Проблема в ТЦК?
Дайте почитати ******** комісарам ЗСУ, які шкірянки - зняли, ряси - не оділи, а наган як тримали за пазухою так і тримають.
І гаслами намагаються закликати кріпаків воювати за мафіозі.
Не працює.
Вже давно.
От тільки комісари і ЦК мафії хочуть жити і мати все.
А кріпакам - батіг і патріотичні гасла