Китайські труби Кремля: нове дихання для Росії та тривога для України / Kremlin’s Chinese Pipelines: New Breath for Russia and Alarm for Ukraine

Росія оголосила про новий великий контракт із Китаєм. Кремль подає його як доказ сили: мовляв, Європа втрачена, але тепер є Пекін, і майбутнє знову сяє газовим світлом. За документами, до 50 мільярдів кубометрів щороку мають надходити через новий газопровід «Сила Сибіру-2», ще 44 мільярди — через чинний «Сила Сибіру-1», плюс до 12 мільярдів через далекосхідний маршрут. Угода розрахована на 30 років, а будівництво нової труби має профінансувати Китай, що розвантажує Газпром від капітальних витрат.

Але за гучними обіцянками стоїть зовсім інша реальність. Сьогодні Росія втратила європейський ринок, який до 2021 року купував понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Китай фізично не здатен замінити Європу в цих масштабах. Навіть якщо нова труба запрацює, це відбудеться не раніше 2030–2031 років. До того часу Газпром залишиться у фінансовій кризі: у 2024 році компанія вже показала збитки вперше за десятиліття, а експорт скоротився майже втричі. Пекін, усвідомлюючи цю слабкість, диктує умови. Якщо європейці платили повну ціну, то Китай отримує російський газ удвічі дешевше. Отже, майбутні доходи Кремля від «сибірських» контрактів будуть значно нижчими, ніж від європейських.

Для України ця угода звучить як сигнал тривоги. Чим більше Москва орієнтується на Схід, тим менше значення має українська газотранспортна система. Якщо у 2021 році через Україну транзитом пройшло понад 40 мільярдів кубометрів газу, то у 2025 залишилися лічені мільярди, і після запуску «Сили Сибіру-2» Кремль матиме формальний аргумент заявити: українська труба непотрібна. Для Києва це означає не лише втрату доходів, а й зменшення впливу у переговорах із Європою.

Є ще один важливий аспект — фінансовий. Якщо Китай справді оплатить будівництво нової труби, Газпром зможе звільнити власні ресурси, які можна буде спрямувати не на інфраструктуру, а на бюджет і на війну. Кожен мільярд кубометрів, що приносить до російської скарбниці навіть за заниженими китайськими цінами, перетворюється на мільярди доларів, які можуть стати новими дронами та ракетами. Якщо раніше говорили про «виснаження Росії», то сьогодні стає зрозуміло: Пекін підключає Москву до свого кисневого балону.

Для самої Росії цей контракт — не стільки перемога, скільки пастка. Вона міняє Європу на Китай, але від цього лише поглиблює свою залежність. Китай отримує довгострокові гарантії дешевого газу, Росія — ілюзію стабільності. Для України ж цей союз — сигнал тривоги: довша війна, менше транзитних перспектив і ще одна енергетична артерія, яка підживлюватиме імперію, проти якої доводиться боротися.

⸻

 Kremlin’s Chinese Pipelines: New Breath for Russia and Alarm for Ukraine

Russia has announced a major new contract with China. The Kremlin presents it as proof of strength: Europe may be lost, but now there is Beijing, and the future glows again with gas lights. According to the documents, up to 50 billion cubic meters per year are to flow through the new Power of Siberia-2 pipeline, another 44 billion through the existing Power of Siberia-1, plus up to 12 billion through the Far Eastern route. The deal is set for 30 years, and the construction of the new pipeline is to be financed by China, relieving Gazprom of capital expenditures.

But behind the loud promises lies a different reality. Today, Russia has lost the European market, which in 2021 purchased over 150 billion cubic meters of gas per year. China physically cannot replace Europe on that scale. Even if the new pipeline becomes operational, it will not happen before 2030–2031. Until then, Gazprom will remain in a financial crisis: in 2024, the company reported losses for the first time in a decade, and exports have dropped nearly threefold. Beijing, aware of this weakness, sets the terms. If Europeans paid the full price, China gets Russian gas at roughly half that rate. Consequently, Moscow’s future revenues from the Siberian contracts will be much lower than from European sales.

For Ukraine, this deal is a warning signal. The more Moscow turns eastward, the less significance Ukraine’s gas transport system holds. In 2021, over 40 billion cubic meters of gas flowed through Ukraine in transit; by 2025, only a few billion remain, and after the launch of Power of Siberia-2, Moscow will have a formal argument to claim that the Ukrainian pipeline is unnecessary. For Kyiv, this means not only lost revenue but also diminished leverage in negotiations with Europe.

There is also a crucial financial aspect. If China actually funds the new pipeline construction, Gazprom will free up its own resources, which can be redirected from infrastructure to the budget and, ultimately, to the war. Every billion cubic meters bringing money into the Russian treasury, even at discounted Chinese prices, becomes billions of dollars that can turn into new drones and missiles. Where once analysts spoke of Russia’s “exhaustion,” today it is clear that Beijing is supplying Moscow with a new lifeline.

For Russia itself, this contract is less a victory than a trap. Europe is replaced by China, but in doing so, Russia deepens its dependence. China gains long-term guarantees of cheap gas, and Russia gains an illusion of stability. For Ukraine, this alliance is a warning: a longer war, fewer transit prospects, and another energy artery feeding an empire against which the fight continues.