Чи прийде в Україну "зелене фінансування"

Україна має два варіанти відбудови і розвитку: відбудувати все "як було" або ж відбудувати "краще, ніж було" (build back better), спираючись на принципи зеленого відновлення та сталого розвитку. Другий варіант вимагає більше зусиль і більше ресурсів. Але змарнувати шанс на модернізацію країни ми не маємо права.

Зелене відновлення – це не лише про довкілля

Кліматична криза та погіршення стану довкілля змушують людство переглядати звичні практики у багатьох видах діяльності. Це не тільки відмова від викопного палива та його заміна відновлюваними джерелами енергії. Практично для кожної галузі людської діяльності формуються нові стандарти та підходи, які скорочують споживання енергії та ресурсів, зменшують кількість відходів та обсяги викидів, дозволяють адаптуватися до кліматичних змін тощо.

Той, хто впроваджує ці нові стандарти, будує менш вразливі до майбутніх викликів економіку та соціальний сектор, скорочує споживання енергії, зберігає суспільне здоров’я, повторно використовує цінні ресурси. Світовим лідером у цьому процесі є Європейський Союз, вступити до якого прагне Україна. Тож, "зелене відновлення" – це ще й про нашу євроінтеграцію: якщо ми хочемо до ЄС, маємо наближати свою країну до євростандартів.

Ціна питання

Для відбудови та повоєнного розвитку Україна потребуватиме значної фінансової допомоги міжнародних фінансових організацій, донорів та інвесторів. Більшість з них частину фінансування резервують саме під "зелені" та сталі проєкти. Наприклад, ЄБРР та ЄІБ поставили за мету збільшити частку "зеленого" фінансування до понад 50% свого щорічного обсягу діяльності. Якщо Україна не пропонуватиме "зелені" проєкти, не буде займатися "зеленим відновленням", то й не матиме доступу до цих "зелених фінансів".

А станом на зараз проблеми з цим є. На зустрічі з представниками екологічної спільноти Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев зазначив, що Україна ще не використала обсяг "зеленого" фінансування в межах Ukraine Investment Framework – другого компонента програми Ukraine Facility, – де на "зелені" проєкти закладено не менш ніж 20% від загальної суми фінансування. А оскільки не використано цей механізм, то немає мови і про щось більше.

Встановити законодавчу рамку

Спростити доступ до "зелених" фінансів мало б ухвалення Закону "Про засади зеленого відновлення України" (далі – Закон). Проєктом Закону передбачено, що бізнес може на добровільних засадах пройти процедуру оцінки сталості своїх проєктів. В разі верифікації проєкту як сталого, бізнес суттєво підвищує свої шанси залучити міжнародне "зелене" фінансування. Чому так? Бо згідно з проєктом Закону процедура оцінки повністю відповідає Зеленій таксономії ЄС – інструменту оцінки проєктів, якому довіряють міжнародні інвестори. Відповідність проєкту Зеленій таксономії ЄС – це "золотий стандарт" для зелених інвестицій, співфінансування чи грантів.

Така сама можливість з’являється і для публічних інвестиційних проєктів (ПІП), лише з тією різницею, що всі ПІП мають пройти обов’язкову оцінку на відповідність критерію "не завдає значної шкоди" (це запобіжник, щоб ПІП принаймні не шкодили довкіллю). Сама ж оцінка на відповідність Зеленій таксономії ЄС для ПІП, як і для бізнесу, добровільна.

Крім того, проєкт Закону передбачає розроблення Національної стратегії зеленого відновлення України. Без такої стратегії Україна ризикує нераціонально використати "зелене" фінансування, навіть у випадку його залучення в окремі проєкти. Ми вже стикаємось з тим, що "зелене" відновлення відбувається точково, обмежуючись локальними ініціативами. Тоді як багато питань потребують координації на національному рівні, і такої координації наразі бракує.

"Зелене відновлення" на паузі

Проєкт Закону "Про засади зеленого відновлення України" розроблений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та оприлюднений 30 червня 2025 року. Після того відбулася ліквідація Міндовкілля, а його функції перейшли до нового Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства. У зв’язку з цим законопроєкт так і не поданий до Верховної Ради, і його подальша перспектива неочевидна.

Існує ризик, що через переформатування міністерств рух України до "зеленого відновлення" загальмується, а такі цінні напрацювання будуть втрачені. І це при тому, що часу на запуск процесів "зеленого відновлення" лишається обмаль. Фактично, відбудова уже відбувається. Щодня плануються і втілюються якісь проєкти, але робиться це без оцінки їхньої відповідності принципам "зеленого відновлення", без використання кращих світових практик, без залучення міжнародного "зеленого" фінансування.

Відповідальність перед наступними поколіннями українців змушує нас якнайшвидше повернути "зелене відновлення" у фокус державної політики. Причому ухвалення рамкового Закону – це лише перший крок. А після цього ще потрібно розробити підзаконні акти, запустити передбачені Законом процедури, проінформувати про них суб’єктів відновлення, що потребуватиме ще чимало часу, якого в нас вже немає.

Але це необхідно зробити, якщо ми хочемо:

• залучити в Україну масштабне "зелене фінансування", яке своєю чергою оживить економіку, створить нові робочі місця і сприятиме наповненню бюджету через податкові надходження;
• мати ресурс для "зеленого переходу" української економіки, що відповідає цілям Європейського зеленого курсу;
• зробити проєкти відбудови і відновлення більш сталими, тобто такими, що споживають менше енергії та ресурсів, чинять менший тиск на громадське здоров’я та довкілля, краще адаптовані до змін клімату;
• інтегруватися до ЄС, кроком до чого є транспозиція в національне законодавство Зеленої таксономії ЄС;
• залишити нащадкам кращу країну, ніж ми отримали.