Медіасуд не дорівнює правосуддю
Наприкінці минулого тижня у низці ЗМІ з’явилися повідомлення з посиланнями на пресрелізи БЕБ про нібито "розкрадання 5 млн грн" під час супервізійних робіт на свердловинах у Полтавській області. Читачеві пропонують готовий "медіавирок", - "намалювали послуги — вивели гроші": "Основною умовою для надання послуги була наявність у виконавця кваліфікованих співробітників із чинними сертифікатами International Well Control Forum, приватне підприємство подало документи про наявність таких працівників і отримало замовлення. Однак, як встановило слідство, сертифікованих співробітників у компанії не було. Це знав і посадовець газовидобувної компанії, який сприяв укладенню договору та підписанню актів про нібито надані послуги".
Та під цією картинкою проглядається інша механіка — своєрідний "нанофільтр", що непублічно поділяє на "свій" і "зайвий". Він працює не поодинці. Імена замовників таких "хрестових походів" від силових практик зазвичай з часом стають відомими суспільству – всьому свій час. Це не про право, а про закулісну режисуру "виконання KPI".
Ми знову маємо історію, в якій заголовок підміняє вирок, а пресреліз — правову аргументацію. У публічному полі вкидають цифру зі службових паперів і технічну абревіатуру, що видається за "державний закон". Замість конкретики — вільні інтерпретації, хоча у Prozorro й реєстрах усе лежить у відкритому доступі: відкрив і перевірив.
Оскільки у низці матеріалів згадується один з моїх клієнтів і фігурує моє прізвище, вважаю за необхідне пояснити, чому ці медійні "вироки" є абсурдними і не мають навіть віддаленої судової перспективи.
Зауважу: Я експерт з питань енергетики, – директор з видобутку АТ "Укргазвидобування" (2015-2019), не володію і не володів нафтосервісними компаніями понад 15 років, не працюю у державних компаніях (non-compete clause для комерційної співпраці з АТ "Укргазвидобування" завершився). Моя діяльність — це консалтинг у сфері нафтогазової енергетики та геології для різних енергетичних компаній без участі в їхньому корпоративному управлінні, з клієнтами в Україні, США, Великій Британії.
Чи надавалась послуга?
Так. Роботи виконувалися і були прийняті замовником актами. Документи Prozorro: закупівля UA-2023-02-20-007604-a — https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-02-20-007604-a.
Що таке IWCF простими словами?
IWCF — сертифікат приватної західної професійної організації, не обов’язковий до виконання індустріальний стандарт. Це не державна ліцензія в Україні, і вона жодним чином не регулюється українським законом. Тимчасова відсутність сертифікату IWCF у когось з персоналу тягне відповідальність у господарській площині (штраф за договором), а не "скасовує" вже надані послуги.
Про сертифікати у виконавця робіт
Сертифікати IWCF у виконавця були. У поодиноких випадках потребували поновлення. За договором, (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-02-20-007604-a), це врегульовано штрафною нормою, а не визнанням послуги "ненаданою".
В Україні послуги на свердловинах виконують за національними правилами: державні інструктажі, навчання, допуски, медогляди, перевірки Держпраці/Держгірпромнагляду. Усе це — обов’язкові речі. А от IWCF — це сертифікат приватної британської організації: індустріальний стандарт, корисний, але не державний і не обов’язковий за законом.
Щоб було зрозуміло, уявімо іншу сцену.
Ви замовили перевезення вантажу з Києва до Полтави. Фура приїхала вчасно, товар у порядку, акт підписано. І тут з’являється дуже старанний інспектор і починає перевірку водія: "Покажіть права, страховку, дозволи, тахограф". Водій усе показує — усе за національними правилами.
І тоді "контрольний" запит: "А у вас є сертифікат Британської асоціації далекобійників?"
— "Ага! Тоді послуга не надана, акт фіктивний, бюджету — збитки!"
Це приблизно те, що зараз намагаються зробити з темою IWCF. Замість господарської логіки договору (де за відсутність певного сертифіката, якщо він дійсно в когось втратив чинність, максимум передбачено штраф), нам пропонують кримінальну версію: "не було приватного британського сертифіката – значить, послуги не існувало".
Чому "намалювати" послугу неможливо?
Супервайзинговий контроль — це щоденна присутність на майданчику: добові рапорти, погодження відхилень, наряди-допуски, проміжні акти. Ланцюжок підписів проходить через кілька філій АТ "Укргазвидобування", такі як ЛІКВО, УГВ-Сервіс, ГПУ "Полтавагазвидобування", профільні департаменти центрального апарату. У системі, де кожен крок фіксують різні люди з різних підпорядкувань, імітувати послугу фізично неможливо.
Про цифру "5 мільйонів"
Це число — із процесуальних документів БЕБ, а не встановлений вироком "збиток".
У відкритих судових реєстрах можна знайти господарську справу № 910/13458/24, де предмет спору — господарський позов про штрафні санкції, а не "розкрадання" чи "ненадані роботи". Публічний документ: позов замовника про штраф — https://opendatabot.ua/court/124273186-5756ba701b4479b3f142cdf765dd6b6a Спір стосується штрафу за поодинокі випадки відсутності у фахівців клієнта приватного сертифіката IWCF.
Заявлена сума штрафу — 871197,75 грн, що кардинально відрізняється від "5 мільйонів" у заголовках.
Чи можна подавати тендерну пропозицію, залучаючи нештатних фахівців?
Можна. У цій закупівлі не вимагають, щоб усі фахівці вже були у штаті на момент подання пропозиції на тендер.
Далі важливо інше: на момент старту робіт у виконавця мають бути саме такі за рівнем фахівці, як заявлено у тендері. Якщо склад команди змінився до початку виконання (або під час), виконавець повідомляє замовника й подає дані про нових спеціалістів, які відповідають тим самим кваліфікаційним критеріям.
Тобто, вимога не про "обов’язково всіх у штаті вже сьогодні", а про доведену спроможність.
Чи треба вже мати всіх фахівців у штаті на дату подання тендеру?
Ні. У цій закупівлі не вимагають, щоб усі заявлені фахівці були у штаті на момент подання пропозиції. Згідно з тендерною документацією, у Вимогах до працевлаштування персоналу, учасник повинен надати інформацію про працівників, які будуть залучені до виконання договору, включаючи їхні кваліфікаційні дані та досвід. Однак прямої вимоги щодо обов’язкового працевлаштування цих працівників на момент подання тендерної пропозиції не встановлено.
"Міжнародна оптика"
У нормальних юрисдикціях пресслужба правоохоронців обережна: публічні коментарі супроводжуються презумпцією невинуватості, а ефективність вимірюють не кількістю обшуків і релізів, а часткою справ, що дійшли до вироку. У нас же традиція інша: гучні заяви про "викриття" запускають інформаційну хвилю, яка рідко завершується судовим рішенням. Така практика створює "суд медіа" замість суду права і підміняє доказову розмову — емоційною. Саме тому цю історію варто розбирати документами, а не заголовками.
Тож звідки взялися "5 мільйонів", які фігурують у закидах?
Це цифра, що з’являється у процесуальних документах БЕБ — на базі "експертизи", необхідної для "вручення підозри" за відомим ритуалом. Цифра ця має дві функції: не дотягнути до підслідності НАБУ та водночас сформувати уявлення про "особливо великі збитки". Однак вона не має вироку суду.
Таким чином, бачимо типову інверсію правових площин: з господарської претензії формується псевдокримінальна "справа" з гучним заголовком. Це сигнал для всіх підрядників у держсекторі енергетики: формальність на папері може стати підставою для публічного кримінального вироку.
Маю надію, що пан Цивінський зверне увагу на цей приклад і дасть належну оцінку. Бо подібні практики не мають нічого спільного з очищенням. Вони радше нагадують механізм регуляторного арбітражу, що дозволяє ділити бізнес на "своїх" і "зайвих" під прикриттям боротьби з економічними злочинами.
Ціна таких практик — не обов’язково зриви графіків. У стратегічному вимірі це регрес: від відкритого ринку— до селекції за критерієм "свій/чужий", від права — до симулятивної правозастосовної дії, від суду — до медійного самосуду.
Відтак далі цей процес буде публічним, прозорим і документованим. Закликаю всі сторони — від слідчих до журналістів — говорити мовою фактів, посилатися на відкриті дані, а не уявні "джерела на ринку"; утриматися від гучних формулювань до моменту настання реальних судових вироків.
