Смертоносний пазл від воєнної розвідки

Війна вже давно перестала бути лише фронтовими картинками зі свіжих новин. Вона дійшла до інфраструктури супротивника, до його заводів, рейок і серверів. І те, як саме відбуваються ці удари — хто їх робить, якою метою і яким чином – багато що каже про сучасну стратегію України. Йдеться про розраховані, технічно підковані операції, які мають ідентифіковану мету: послабити військово-промислову базу ворога, ускладнити логістику, перешкодити постачанню пального і зменшити його здатність продовжувати агресію.

13 вересня ударні безпілотники ГУР вразили одне з провідних хімічних підприємств у Пермському краї – ПАТ «Метафракс Кемікалс». Як свідчать джерела розвідки, уражено обладнання для виробництва карбаміду — складової, яка використовується при виготовленні вибухових речовин; «Метафракс» — великий виробник метанолу, уротропіну, пентриту та інших компонентів органічного синтезу, які входять до ланцюжка постачання російського ВПК. Операцію реалізували Сили безпілотних систем Департаменту активних дій ГУР, і виконання її на відстані понад півтори тисячі кілометрів від лінії фронту ще раз підкреслює, що дальні удари — це не випадковість, а запланований інструмент впливу.

І це не просто «пошкодили верстати» – це розрахунок зі змінною: позбавити супротивника здатності швидко відновити певні виробничі ланцюги, змусити перевести об’єкти на аварійний режим, звільнити ресурси на охорону і логістику. Наслідки – як технічні, так і психологічні: навіть якщо завод відновлять, це коштуватиме часу, грошей і уваги, яких у воєнний час особливо не вистачає.

Паралельно відбувається нічна операція іншого типу – робота по залізничних гілках, які годують армію ворога. Комбіновані удари на напрямках Орел–Курськ та Санкт-Петербург–Псков призвели до суттєвих ускладнень у русі поїздів: на перегоні Строганово–Мшинська зійшов з рейок локомотив і знищено близько 15 паливних цистерн із пальним; раніше на ділянці Малоархангельськ–Глазуновка при спробі розмінування вибухнув інженерний розрахунок — за повідомленнями, двоє співробітників росгвардії загинули, один зазнав важких поранень. Через це на деякий час було призупинено залізничне сполучення федерального значення і затримано численні потяги. Розвідка прямо вказує: ці гілки — критично важливі логістичні артерії для постачання окупаційних військ, і їх виведення з ладу прямо б’є по оперативним можливостям супротивника.

Тут важливо зрозуміти тактику: не лише «знищити вагон» чи «влаштувати саботаж», а спричинити каскадні затримки, які вимірюються не тільки тоннами пального й вагонами на колії, а й часом, який потрібен ворогу, щоб переналаштувати логістику. Коли кілька ключових гілок перекриваються одночасно – ось уже не просто локальна проблема, а системна криза постачання.

Окремий напрям – енергетичні та нафтопереробні об’єкти. 12–13 вересня в Уфі загорівся великий нафтопереробний комплекс «Башнафта–Новоїл» після удару дронів. Повідомлення російських чиновників та численні відео в мережі свідчать про серйозні вибухи та пошкодження вакуумної колони первинної переробки. Хоча офіційні заяви говорять про оперативне локалізування шкоди і про продовження роботи, факт самого удару далеко від фронту – ще одна ілюстрація до того, що сьогоднішні можливості поразки об’єктів критичної інфраструктури значно ширші, ніж рік чи два роки тому.

Останній, але не менш важливий пласт – кібероперації. Кіберпідрозділ ГУР («Кіберкорпус») провів масштабні DDOS-атаки й інші дії, націлені на системи, що забезпечують онлайн-платежі за пальне в РФ, у тому числі роботу паливних карток, а також на сервіси оператора «К-Корп» – за повідомленнями, виведено з ладу сотні комутаторів і серверів у двох дата-центрах, що призвело до повного припинення їхньої роботи. Потенційні збитки оцінюють у мільйони доларів; одночасно в мережах були опубліковані «привітання» з нагоди дня розвідки – демонстративна ознака операційної присутності в інформаційному просторі супротивника. Це не просто «хуліганство», це влучні кроки по дезорганізації комунікацій і платежів, що прямо впливають на здатність ворога забезпечувати свої сили.

Коли складаєш усі ці шматочки пазла докупи, виникає загальна картина: війна сьогодні – мультидоменна. Повітря (безпілотники), земля (спеціальні операції на рейках), кіберпростір (DDOS і виведення структур зв’язку), промисловість (атаки на заводи і НПЗ) – все працює скоординовано. Це синергія ефектів: кожна операція не лише досягає своєї прямої мети, а й посилює інші – знищення парку цистерн підвищує потребу у логістиці, яка ускладнена через розбиті рейки; відключення платіжної інфраструктури змушує шукати обходи, зменшуючи мобільність фронту.

Ми живемо в час, коли війна не обмежується окопами. І те, що бачимо останніми днями – це ознака системної, продуманої стратегії. Стратегії, яка, можливо, прискорить кінець цієї війни. Певна річ, ніхто не скаже, коли саме вона завершиться. Але сьогоднішня багатовекторність ударів – це нагадування: перемога будується не лише пострілами, а ще й інтелектом, технологіями, логістикою і мужністю людей, які вони втілюють.