В Україні вміють робити і робили колись свої ракети

За Порошенка ми часто чули про ракети – протитанкові, зенітні, крилаті, балістичні, якими займалися державні установи, по-перше КБ «Луч», під патронатом Турчинова.

Ракетам, а не дронам, тоді віддавали пріоритет, крім одного разу, коли Петро Олексійович купив у Туреччині Томос за «Байрактари».

В часи Зеленського спочатку про дрони взагалі не говорилося, про ракети теж, пріоритет віддавали західній військовій допомозі, потім, коли «весільні» дрони стали вже де-факто основою нової високотехнологічної війни, а західна допомога зменшилася в рази (через рішення Конгресу США), у нас з'явився «мільйон дронів», і в ППО була зроблена ставка на дрони-перехоплювачі, а ракетну тему віддали приватній компанії Fire Point з її «Фламінго» за данські та німецькі мільярди євро.

Куди поділося КБ «Луч», де «Вільха», як йдуть роботи над нашим «Нептуном» та іншими ракетними проектами? – Не знаю, і питати не буду, бо це військова таємниця. Відомо тільки, що мільярди грошей західної допомоги йдуть аж ніяк не державним компаніям. Так само як і не йдуть вони на розробку і виробництво зенітно-ракетних комплексів, які у нас вже були.

Ще в 2019 році КБ «Луч» представило універсальну високоточну ракету РК-10 для ураження наземних і повітряних цілей. Дальність ураження повітряних цілей – 12 км, висота ураження – до 3,5 км. Ціна - до 20 тис дол. Чим не шахедо-бійка?..

До 2021 року роботи над цим проєктом тривали, ракету показували Сирському. Генеральний директор КБ «Луч» Коростильов говорив, що компанії потрібно 2 роки і 40 млн доларів для того, щоб поставити ЗРК у серійне виробництво.

Два роки минуло. 40 млн доларів сьогодні – копійки, у нас за добу на дрони витрачається більше грошей. Де ракета? Чому про неї ніхто не говорить?..

Замість українського ЗРК у нас використовується його аналог – шведський ПЗРК RBS-70. Здається, наші високі керівники навіть не знають, що в Україні вміють робити і робили колись свої ракети.