Витік бази Дії - результат провальної політики (не)безпеки персональних даних

За великим рахунком, справа навіть не у тому, “з Дії чи не з Дії” витекла найновіша база даних на 20 млн записів про громадян України.
Справа у тому, що вона таки знов витекла.

Попри те, що свіжепризначений віце-прем’єр-міністр Федоров оголосив питання наведення ладу з державними реєстрами та базами даних однією з пріоритетних своїх задач - ще наприкінці 2019.

У червні 2020 юний міністр Міша сміливо та рішуче організував 36 обшуків по всій території України, під час якої затримали кінцевих реалізаторів баз даних.
Називалося це по-крутому: “спецоперація “Дата”
Продавців спіймали - і відпустили. “Спортивна рибалка” це завжди називалося.
Зате “рішуча боротьба проти продажу баз даних”. Піпл аплодував.

Якісь космічні охуліарди було витрачено за останні роки на “платформу реєстрів” Дія.Engine. Ну щоб було безпечно. По цьому проекту НАБУ якраз веде пару проваждень по корупції, ось одне з них

Тобто питання безпеки баз даних взяв на себе найвеличніший цифровізатор - з іменем та прізвищем.
Разом з відповідальністю –взяв і чимале фінансування.
Але на шостий рік одноосібного правління зе-партії, бази як текли – так і течуть.

Коли у січні 2022, за місяць до повномасштабного вторгнення п’ятеро громадян росії (з яких четверо – офіцери гру гш рф) хакнули дію та виставили на продаж 13,5 мільйонів даних громадян України – мінцифри та Федоров люто все заперечували. “Це фейк, це російське іпсо!” захлиналися праведним гнівом високооплачувані чиновники. 
Але злам Дії підтвердило у вересні 2024 Велике Журі суду штату Меріленд (США)

Зараз історія повторюється: Дію знов хакнули, бази знов виставили на продаж, і мінцифри знов співає ту ж саму пісню: “це брехня, жодних витоків з Дії”.
До пропагандистської кампанії підтягнуто усіх підлеглих блогерів та депутатів, кому Федоров так чи інакше платить. 
Бачите когось, хто заявляє “Витік Дії – то фейк” – це член “команди Федорова”.
Але не маю жодних сумнівів, що за якийсь час і цей похек буде підтверджено “західними партнерами”.

На чому хочу загострити увагу шановного товариства.
Влада постійно закликає “довіряти лише офіційним джерелам інформації”.
Які постійно та нахабно брешуть.
Їх ловлять на брехні, тицяють докази в носа – а вони роблять морду ящиком і вигадують нові брехні. 

У липні 2024 міністр енергетики з трибуни Верховної Ради називав інформацію експерта Харченка про аварію на Південно-Українській АЕС – “російським іпсо”.
За кілька днів факт аварії підтвердило МАГАТЕ.

Президент України Зеленський та керівник його Офісу наприкінці 2021 року заперечували сам факт існування спецоперації по “вагнеровцям”. Згодом сам Президент заперечив цю брехню.

І таких прикладів ви можете мені накидати сотні – якщо не тисячі.

Тому зараз, коли чергове “офіційне джерело” заперечує черговий факт свого провтика – чи можна їм вірити на слово?
Особливо коли експерти стверджують протилежне?
Тобто слово експерта проти слова брехливого чиновника – який прямо та матеріально зацікавлений відбрехатися.
Питання, як на мене – риторичне.

Довіряти слід не “офіційним джерелам” - а тим, заслуговує на довіру.
Чи хоча б тому, кого не ловили на свідомій брехні.
Довіра – то така штука: завойовуєш роками, а втрачаєш – за один день.
Або за один рік при владі.