Володимире Олександровичу, дайте можливість воювати!

Напередодні вторгнення, 18 лютого 2022 року, ми з Максом, моїм старшим сином, поїхали в ліс і відкопали схрон. Це було непросто – з 2016 року дерева виросли, ландшафт змінився, і ми витратили добу на пошуки.

20 лютого все було готово – зброя, спорядження, боєприпаси, радіостанції, аптечки, дрони, автомобілі. Ми готувалися до найгіршого сценарію, припускаючи, що в перші ж два-три дні столиця буде оточена і відрізана від основних сил.

Позначили місця збору, налагодили взаємодію з хлопцями з добровольчого батальйону «Золоті ворота» і зі знайомими бійцями з ГУР. На заклики в мережі готуватися до неминучої війни мені тоді відповідали глузуваннями і називали панікером.

Потім була бойова робота на заході від Києва, фактично в повному оточенні, – аеророзвідка, наведення артилерії, диверсії, евакуації, звільнення захоплених територій.

Навесні 2022 року наш добровольчий загін мав все необхідне для ведення війни – зброю, боєприпаси, засоби зв'язку, автомобілі, дрони, бази, майстерні...

На початку літа ми офіційно стали військовослужбовцями, але мало що змінилося, крім того, що нам стали платити грошове забезпечення, і наші операції тепер треба було узгоджувати з командуванням.

Ми, як і раніше, з 2014 року, займалися дроновою війною. У нас були свої неймовірні успіхи, якими ми пишаємося. Ніколи не було одного – офіційного і публічного визнання. Ми набирали людей, формували підрозділ, створювали нові дрони, планували і проводили нові бойові операції, але ніхто з нас не був командиром.

Макс будував бойовий підрозділ і командував ним фактично, я займався технічними питаннями, створенням дронів і забезпеченням. Формально командували підрозділом інші. Полковники і підполковники, які ніколи не виїжджали на бойові, і перебували в ППД максимум до обіду, за що вищі начальники завжди називали їх «ефективними» – мов дивіться, як люди вміють працювати, за півдня справляються.

Зіц-председателі призначалися тому, що ні я, ні Макс не могли бути командирами за законом «про антикорупцію» - не можуть близькі родичі командувати один одним. Я і не претендував - завжди пропонував або мене звільнити, або перевести у сусідню роту з можливістю виконувати бойові завдання в складі підрозділу. Керівництво завжди відповідало «ні», бо так простіше тримати нас на короткому повідку.

І ось тепер, через три роки, після того, як ми побудували ефективний бойовий підрозділ, створили дрони, налагодили їх виробництво, забезпечили підрозділ автомобільною технікою, обладнанням, оплачували всі ці роки розміщення підрозділу в ППД, діставали з неба гроші на повсякденні потреби, спланували і провели десятки успішних операцій, які коштували противнику сотні мільйонів доларів, командування вирішило позбутися нас особисто, а заодно ліквідувати всі наші здобутки.

Це дуже просто зробити, коли формально ти - ніхто. У якийсь момент тобі просто забороняють командувати тим, чим ти командував три з половиною роки.

Нас усунул. Причина відома – мої дописи про Fire Point.

Рік тому президент образився на заголовок до мого технічного інтерв'ю, де я сказав, що «ракети-дрони» не існують. Ніхто вже не пам'ятає про них, про ці химерні істоти, теперь всі думки президента і ефір зайняли «фламінго», але цілий рік нам через той клятий заголовок заважали воювати.

Рік тому, на День захисника Вітчизни, цивільна особа, класний хлопець, душа компанії, локейшен-менеджер і волонтер, номінальний директор і власник компанії Fire Point Єгор Скалига отримав з рук президента орден. У нашому підрозділі ніхто за час війни не отримав навіть медаль. Сьогодні краще бути зіц-председателем, ніж героєм.

Звертаюся до верховного головнокомандувача

Володимире Олександровичу, дайте нам можливість спокійно і ефективно воювати. Ми просимо небагато, ми вміємо воювати, наші результати ви знаєте. Руйнувати підрозділ, проводити репресії, позбавлятися розумних, патріотичних людей, які самі пішли на війну ще в 2014 році – це злочин. Акт саботажу і диверсії. Дайте нам воювати, а заодно почистьте свої Авгієві стайні – бо люди все бачать, партнери бачать, і з такими липовими дронами та ракетами, які купуються розореною країною втридорога, ми не виграємо війну.

На відео - ми з Максом, 31 березня 2022 року, село Колонщина, Київська область - https://www.facebook.com/share/v/14K9bYF8DZZ/