Війна — це час незручного вибору

Шановний Boris Davidenko, розумію специфіку видання, ви ж про бізнес і гроші. І це дуже добре. І добре, що "бізнесмени вважають тігіпка рольовою моделлю". І шо ваші опитування, як ти кажеш, показують, шо тігіпко це золота антілопа підписок і вішінг вел успіху. І ти звинувачуєш читачів в індивідуалізмі: "От, мовляв, шо ви там розумієте". Але є один великий нюанс.

Я бачив як Тігіпко заходить в будівлю луганського сбу, захоплену лнр. І я чув як він каже: "рєбята, через месяц ми в росіі". Я стояв там, чув, бачив, своїми очима і вухами.

Я, живий приклад історії Луганська. А потім сталась окупація, війна, а потім ще війна. А тепер ти, Борис, і діти твої, і потенційно мої, ловлять ракети. Гинуть люди, руйнуються міста, ростуть масові могили. І тігіпко в цьому ОДИН з відправних механізмів. Розумієш?

Він гачок, який привів нас туди, де ми зараз. Як ще тобі пояснити? Не сперечаюсь, талановито виконувати підпіхню в саші стоматолога треба вміть. Балансувати. Брехати, одним словом, бути політиком. Але чи це перекриває аморальність його вчинку в 2014 році і того, що він і саме він, він один з тих, хто привів війну?

Ну то давай поговоримо з Менгеле про ліки? Ми ж досі користуємось дослідженнями з концтаборів. Популярна наука, чого ж. Ні, Борис, треба робити моральний вибір. Проблема в тому, шо Тігіпко виживе, як таракан без голови. А ти, замість забуття, доводиш, шо він жеж бізнесмен.

Тігіпко — це аморально. І будь він хоч який бізнесмен, він не має права на існування. Але коли сюди прийдуть його партнери, завдяки яким він має гроші, мене, скоріш за все, вже не буде. Як і моєї гвардії. Бо ми загинемо перші.

Війна — це час незручного вибору. Відмовитись і забути. Я свій зробив. А ти — ні. Тож твоє інтерв'ю виглядає довоєнним. Може час змінити нарешті позицію? Поки КАБ з логотипом фірми Тігіпка не впав на твій дім?

З великою повагою, молодша медична сестра Євген Спірін