Фармацевтичний ринок у штормі: як держава втрутилася й залишила хаос

Український фармацевтичний ринок уже понад пів року перебуває у стані турбулентності. Ціни на ліки — одна з найболючіших тем для населення, тож кожен їхній стрибок викликає емоційну реакцію. Але замість того, щоб охолодити ситуацію та врегулювати її економічними механізмами, держава заплутала правила й залишила галузь у ще більшому хаосі.

Як усе починалося

Наприкінці 2024 року низка великих виробників без видимих причин різко підвищила ціни на широкий спектр препаратів. Цей факт не потребує розслідувань: достатньо зайти на відкритий ресурс tabletki.ua і подивитися динаміку цін по будь-якому препарату. Для прикладу, окремі позиції «Дарниці» зросли більш ніж на 120 %.

На початку 2025-го Президент публічно вимагає зниження цін на ліки. І урядові структури починають діяти поспіхом. Міністерство охорони здоров’я фактично вказує пальцем на аптеки як на головних винуватців. Виробники одразу підтримують цю версію й одноголосно заявляють, що причиною зростання цін є так звані маркетингові договори — бонуси та знижки, які виробники сплачували аптекам за просування продукції.

Імітація турботи про споживача

Щоб показати «соціальну відповідальність», виробники оголошують про зниження цін на обмежений перелік із топ-100 препаратів (по 5–15 найменувань від кожного). Але важливо розуміти: наприкінці 2024 року вони підняли ціни практично на весь портфель, а тепер зменшують лише на символічну частку.

Ще один принциповий момент: скасування маркетингових договорів означало, що виробники перестали платити аптекам бонуси. Проте кінцева ціна для покупців не впала на розмір цих бонусів. Маржа просто залишилася у виробників. Споживач нічого не виграв.

Держава, яка «вмила руки»

Після місяців перемовин та щотижневих нарад Міністерство охорони здоров’я робить «феноменальний» крок — пропонує ринку домовлятися самостійно, а держава лише «оформить» результат у вигляді документів. Виходить парадокс: спершу міністерство втручається у вільний ринок, спотворює його механізми ціноутворення, а тепер фактично «вмиває руки» й чекає, поки все владнається само собою.

Це класичний приклад того, як не можна проводити державну політику в економічно чутливих секторах. Якщо регулятор не розуміє причин, його дії стають каталізатором проблем, а не їхнім вирішенням.

Сумний кейс «Дарниці»

Серед найбільших гравців вирізняється «Дарниця» — водночас один із головних лобістів скасування маркетингових договорів. Компанія заявляє про падіння продажів і навіть звертається до Антимонопольного комітету з вимогою покарати аптеки, які зменшили закупівлі її продукції.

Але дані все ті ж: на tabletki.ua видно, що ціни «Дарниці» стабільно вищі, ніж у конкурентів. Якщо в магазині є гречка по 50–60 гривень, яку охоче купують, навіщо замовляти гречку по 80–90? Так само й аптеки скорочують закупівлі дорожчих препаратів на користь дешевших аналогів — це нормальна реакція ринку, а не «змова». Логіка компанії виглядає так, ніби український пенсіонер із мінімальною пенсією повинен купувати їхній цитрамон або корвалол за вищою ціною лише з любові до бренду чи родини власників. Це не економіка, а маніпуляція.

Що робити далі

Сьогодні потрібно не нарощувати конфлікт і не шукати чергових «винних» в АМКУ чи будь-де ще. Держава повинна визнати власні помилки, припинити адміністративний тиск і створити прозорі, однакові для всіх правила. Завдання уряду — забезпечити чесну конкуренцію та передбачувані механізми ціноутворення, а не карати тих, хто пропонує споживачеві нижчу ціну.

Компромісні напрацювання вже існують. За моєю інформацією, більшість учасників ринку готові їх підтримати. Опирається лише той, хто прагне зберегти надприбутки адміністративними методами.

Українські споживачі мають право на справедливу ціну та прозорий ринок. А держава зобов’язана гарантувати, що жодна компанія не зловживатиме своїм становищем під прикриттям «турботи про людей».