Юрій Касьянов і його підрозділ

Ситуація ганебна, неприпустима на війні, вона має бути виправлена негайно — на користь зміцнення Сил оборони. Те, що всі ми зараз бачимо, — бачить і ворог. Ворог лише радіє. Наша оборона від того зміцнюється? Ні, слабшає. Єдність зусиль ворожому спротиву зростає? Ні, зменшується. Мотивація боротися з ворогом, проявляти ініціативу, вкладати власні ресурси в оборону піднімаються? Ні, падають. Направлення кваліфікованих інженерів, програмістів, операторів дронів у піхотні підрозділи — мудре рішення, на користь обороні? Ні, хибне рішення, воно лише послаблює оборону, як іі послаблювали й раніше директивами про направлення в окопи піхотинцями досвідчених спецназівців, артилеристів, авіаторів, фахівців ППО, РЕБ…

Касьянов і багато таких як він патріотів-добровольців, хто в Силах оборони ще з початку війни вже понад 10 років, хто ще не загинули за цей час і спроможні воювати, — всі вони надзвичайно стомлені, виснажені, фізично і психологічно, фактично як оголений нерв. Вони виснажені не лише жорстокою війною, але й дотепер невикоріненими дубізмом і формалізмом вертикалі командування, небаченими раніше і неприпустимими на фоні війни і волонтерства масштабами корупції і в Силах оборони, і в усій системі державної влади, поборами і необхідністю купувати на фронті за власні гроші буквально все: від транспорту і запчастин — до палива, медикаментів і води.

Будемо відверті, добровольці закінчилися ще у 2022му, далі вже пішла примусова мобілізація, ефективність якої невисока, з мільйонами ухилянтів (які живлять оту масову корупцію своїми хабарами в $10-15 тисяч за відкуп від мобілізації), сотнями тисяч СЗЧ і дизертирів, і тисячами випадків здачі в полон у першому ж бою, без жодного пострілу.

За таких умов, досвідчених воїнів-добровольців, справжніх патріотів — треба шанувати, берегти і підтримувати. Так, вони тверді, рішучі й бувають колючими, декого заносить і можуть (як і всі ми) робити помилки, чи десь перейти межу в спілкуванні з начальниками, особливо з пихатими і безтолковими. Але все це має сприйматися як другорядне, порівняно з неоціненним внеском добровольців-патріотів в оборону нашої країни і їхньою відданістю військовій справі.

Сподіваюся, що у вертикалі військового командування чи політичного керівництва країни врешті знайдеться адекватна відповідальна людина, яка зможе оперативно погасити цей (уже публічний) конфлікт, зможе прийняти і реалізувати вірне управлінське рішення. Без команди "фас" правоохоронним органам, без принижень і переслідувань бійців підрозділу Юрія Касьянова — на користь справі й інтересам країни. Поки ще не пізно.