Брифінг Служби військового капеланства у «Укрінформі»: говорили про заповненість штатних посад, функціонал капеланів та їхніх помічників, підготовку капеланів та інші питання

День капелана в Україні був цього року обрамлений кількома важливими подіями. Масштабний капеланський Форум плавно перейшов у заходи зі святкування Дня військового капелана та відкриття біля Арки Свободи українського народу пам’ятного знаку, присвяченого військовим капеланам. Завершилися заходи чудово організованим і інформаційно насиченим брифінгом військових капеланів, який відбувся у понеділок, 13 жовтня, у приміщенні Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Посилання на відеозапис Брифінгу: https://www.youtube.com/live/IPeFCIbo9Tw

На брифінгу, організованому для журналістів Головним управлінням комунікацій Збройних Сил України, про різні аспекти капеланського служіння розповіли полковник Олександр Вовкотеча – начальник Служби військового капеланства Збройних сил України; старший лейтенант Ростислав Височан – т.в.о. начальника відділу взаємодії з релігійними організаціями-заступника начальника Служби військового капеланства Збройних сил України; майор Леонтій Никитенко – начальник Служби військового капеланства Сил спеціальних операцій; лейтенант Саїд Ісмагілов – військовий капелан військової частини А5157; та лейтенант Денис Гореньков – викладач Центру підготовки військових капеланів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Модерував захід майор Андрій Ковальов – офіцер відділу взаємодії з медіа управління зв’язків з громадськістю Головного управління комунікацій Збройних сил України.

Зокрема, була озвучена інформація щоло кількості штатних посад у військових частинах Збройних Сил України та рівня їх заповненості. Полковник Олександр Вовкотеча поінформував, що на даний час посади у структурі капеланської служби заповнені лише на 43-45 відсотків від штатної чисельності, і це не з причини відсутності кандидатур, а, швидше, через прискіпливий відбір кандидатів, високі вимоги Управління капеланської служби до освітнього рівня майбутніх капеланів, досвіду служіння в помісних церквах, навичок душеопікунства та розуміння принципів капеланської служби у військових частинах як в тилу, так і в місцях виконання частинами завдань за призначенням. Він окреслив також сфери діяльності військових капеланів, серед яких не лише задоволення духовних потреб військовослужбовців, але й підтримка їх родин та взаємодія з командуванням військових частин.

Були озвучені також вимоги до помічників капеланів. На противагу загальній думці, заступник начальника Служби військового капеланства старший лейтенант Роман Височан пояснив, що помічник капелана, крім іншого, виконує функції його охоронця, тобто, на відміну від самого капелана, не повинен бути духовною особою, щоб мати можливість носити і застосовувати особисту зброю. Він наголосив також, що у функціонал капелана входить підтримання духовної стійкості українського війська, якою захоплюються європейці і яка допомагає нам, незважаючи на величезні зусилля ворога, в тому числі і в інформаційній сфері, вже дванадцять років стояти на захисті нашого народу і територіальної цілісності нашої країни.

Особливості діяльності капелана у сфері задоволення духовних потреб віруючих військовослужбовців роз’яснив майор Никитенко, о.Леонтій, представник Православної Церкви України – найбільшої в Україні християнської конфесії, яка провадить чітку християнську позицію духовної настанови українського війська. Оскільки армія є зрізом суспільства, не дивно, що і у військових частинах найбільший відсоток вірян складають саме христтияни цієї конфесії, – відповідно, і більшість капеланів є також представниками ПЦУ. Застерігши від очікувань прозелітизму та спроб пропаганди певної конфесії, він звернув увагу на виняткову єдність капеланського служіння; розповів про мобільні капеланські групи, які, приїжджаючи до військових частин, дають можливість військовослужбовцям отримати духовну підтримку від служителів різних конфесій.

Відповідаючи на питання журналістів щодо стосунків з УПЦ МП, о.Леонтій зазначив, що представникам московського патріархату категорично заборонений доступ на територію вйськових частин, і до капеланського служіння вони не залучаються у жодному разі. Це – принципова політика нашої держави, викликана доведеними фактами співпраці священників та установ УПЦ МП з релігійними та силовими структурами своєї «метрополії», тобто, країни-агресора.

Велике зацікавлення викликала розповідь лейтенант Саїда Ісмагілова – імама мусульманської громади України, який з початком широкомасштабного вторгнення військ рф вступив до лав ЗСУ і нині захищає Україну у складі однієї з військових частин. Нагадавши про трагедію кримськотатарського народу та новітні утиски мусульман в Криму, про повторну втрату киримли своєї батьківщини, він повідомив про підлу політику поширення країною-агресором серед мусульман наративів про те, що «Україна – не мусульманська країна, навіщо ви її захищаєте, переїжджайте краще до мусульманських країн, наприклад, росії». Цинізм таких заяв ще більше підкреслюється численними фактами арештів, зникнень та навіть вбивств мусульман на території тимчасово окупованого Криму, постійний тиск на киримли з боку окупаційної влади рф та іншими злочинами російських окупантів. Він зазначив, що у даній ситуації наявність капеланів у військових частинах суттєво знижує психологічний тиск на військовослужбовців-мусульман з боку соцмереж, дає їм можливість отримувати правдиву інформацію та духовну підтримку від представника своєї конфесії.

Мабуть, найбільше зацікавлення викликала доповідь лейтенанта Дениса Горенькова, викладач Центру підготовки військових капеланів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Він розповів про практичні аспект підготовки капеланів; зазначив, що діючі капелани раз на рік в обов’язковому порядку проходять 6-8-тижневі навчання з метою надання духовної підтримки самим капеланам, обміну кейсами і координацією зусиль діючих офіцерів капеланської служби. Він зазначив також, що для капелана надзвичайно важливим є мати власний час для духовних практик, підтримувати тісні стосунки зі своєї помісною громадою, отримувати молитовну і практичну допомогу від однодумців та наставників.

Денис Гореньков також зачепив питання розуміння військової служби віряними протестантських громад України. Зазначивши, що у період радянської окупації, коли влада використовувала армію для придушення повстань власного народу та завоювання сусідніх держав, справою честі і принципом віросповідання для протестантів було категоричне несприйняття військової служби, чи участі у діяльності будь-яких інших силових структур. Зараз, коли Незалежна Україна веде боротьбу за власне виживання та недопущення повторної окупації, протестантські об’єднання церков змінили своє ставлення до військової служби і активно закликають своїх вірян до захисту своєї країни, своїх рідних. Про важливість захисту свого народу і своєї території постійно говорять очільники протестантських церков – хоча ще й досі трапляються віряни, які дотримуються принципу «неопирання злу». Боротьба ідеологем триває, але все більше і більше протестантських служителів долучається до капеланського служіння, а серед військових досить високий відсоток військовослужбовців з церков протестантських конфесій.

Учасники обговорення відповіли також на низку запитань присутніх журналістів та представників релігійних спільнот. Зокрема, питання щодо жіночого капеланства – надання духовної підтримки жінкам-військовослужбовцям, як це практикується у всіх релігійних громадах на рівні жіночого служіння, підняла підполковник Олена Мокренчук, представниця Всеукраїнського об’єднання церков євангельських християн-баптистів. Не секрет, що у Збройних Силах України на даний час жінки складають значний відсоток військовослужбовців, і вони потребують духовної підтримки не менше, ніж військовослужбовці-чоловіки. Якщо в церквах ці потреби задовольняються у рамках сестринських служінь, спілкування з досвідченими сестрами-християнками, то у війську жінки практично втрачають можливість такого спілкування, змушені задовольнятися спільними настановами для військовослужбовців, участю у спільних молебнях, святкових заходах тощо. Пропозиція подумати над питанням введення у військових частинах посад жінок-капеланів викликала бурхливе обговорення – не в останню чергу через те, що, як було вже сказано, навіть «чоловічі» капеланські посади на даний час у військах заповнені навіть не на 50 відсотків. Тобто, це питання важливе, але наразі капеланська спільнота ще не готова його обговорювати.

Продовжуючи тему підготовки майбутніх капеланів, майор Андрій Ковальов – речник Збройних сил України – нагадав, що у багатьох релігійних навчальних закладах на даний час відкрито військові кафедри, на яких ведеться навчання за спеціальностями військового капеланства. Він також розповів про відкриття духовних Центрів, де кожний капелан принаймні раз на рік може пройти, так би мовити, «відновлення духовної боєздатності»: побути в читанні Слова і молитві, поспілкуватися з духовними наставниками, пройти реабілітацію та отримати практичну допомогу у вирішенні власних питань.

На жаль, військові капелани ще не готові вирішувати духовні проблеми демобілізованих військовослужбовців, про які запитували журналісти Громадської організації «Служба порятунку» – банально через нестачу особового складу. Але питання було почуто і, сподіваємося, капелани обміркують шляхи вирішення цієї проблеми в подальшому.

Загалом зустріч пройшла досить плідно, були озвучені важливі питання капеланського служіння. Справа ця достатньо нова для українського суспільства, але вона надзвичайно потрібна як військовим, так і цивільним, про що свідчили питання журналістів та доповіді спікерів про численні заходи для родин військовослужбовців, опіку капеланами дітей полеглих героїв та організовані капеланською службою поїздки військовослужбовців до духовних святинь в Україні і за кордоном.

За організацію брифінгу та інформаційний супровід заходу дякуємо головному управлінню комунікацій Збройних Сил України та Українському національному інформаційному агентству «Укрінформ».