Безпілотний дирижабль Kelluu: нові очі й вуха армій НАТО

Країни НАТО активно досліджують напрями подальшого розвитку безпілотної авіації, приділяючи особливу увагу підвищенню її ефективності, автономності та стійкості до зовнішніх впливів. Одним із нетрадиційних, але перспективних рішень у цьому контексті стають дирижаблі — повітряні платформи, здатні забезпечувати тривале патрулювання та моніторинг на великих площах при мінімальних енергозатратах.

Останнім часом увагу військових експертів привернув безпілотний дирижабль фінської компанії Kelluu Oy, який успішно застосовувався під час низки навчань і демонстрацій. Завдяки конструкції, легшій за повітря, апарат може залишатися у повітрі протягом тривалого часу, що робить його привабливою платформою для розвідки, спостереження та зв’язку у рамках операцій НАТО.

Розвиток компанії Kelluu Oy: від стартапу до постачальника розвідувальних рішень

Компанія Kelluu Oy була заснована у 2018 році групою інженерів та підприємців, які поставили за мету розвивати напрям безпілотної авіації, орієнтуючись на сегмент повітряних апаратів, легших за повітря. На етапі заснування команда визначила стратегічну нішу — створення дирижаблів із дистанційним та автономним управлінням, здатних тривалий час перебувати у повітрі та виконувати широкий спектр завдань моніторингу.

Уже в рік заснування компанія виготовила перший експериментальний зразок безпілотного дирижабля і провела початкові льотні випробування, які підтвердили життєздатність обраної концепції. Після цього Kelluu Oy залучила початкові інвестиції, організувала виробничу базу та налагодила партнерські зв’язки з компаніями, що постачали спеціалізоване обладнання й комплектуючі. Це створило основу для переходу від прототипування до серійного вдосконалення технології.

У березні 2021 року компанія провела випробування дирижабля з повноцінною системою автопілоту, що стало важливим технологічним кроком уперед. Вже у вересні того ж року був реалізований апарат із водневою енергетичною установкою, яка значно підвищила ефективність польоту та тривалість перебування у повітрі. У середині 2022 року Kelluu досягла нового рубежу — перший безперервний політ дирижабля тривав понад 12 годин, що стало практичним підтвердженням високих експлуатаційних характеристик системи.

У 2022–2023 роках компанія офіційно вийшла на ринок послуг повітряного моніторингу. Її безпілотні дирижаблі почали використовуватися для спостереження, збору даних і дистанційного зондування, виконуючи фото- та відеозйомку з передачею інформації у реальному часі. Конструкція апаратів дозволяє встановлювати різні типи корисного навантаження — від камер високої роздільності до спеціалізованих сенсорів для екологічних і геодезичних досліджень.

Серед перших клієнтів Kelluu Oy були організації з Фінляндії та Швеції, які використовували дирижаблі для моніторингу лісових масивів і сільськогосподарських угідь. Позитивні результати таких проєктів сприяли зростанню інтересу до технології з боку замовників з інших країн. Компанія очікує подальшого розширення географії контрактів і потенційної інтеграції своїх рішень у програми спостереження та безпеки країн НАТО.

Участь Kelluu Oy у програмах НАТО та навчаннях — оцінка значущості й перспектив

Для виробників безпілотних літальних апаратів найбільший інтерес традиційно становлять замовлення від військових структур. Вони не лише забезпечують стабільне фінансування, а й відкривають шлях до масштабного впровадження технологій. Фінська компанія Kelluu Oy не стала винятком із цього правила. У 2024 році вона подала заявку на участь у програмі DIANA (Defence Innovation Accelerator for the North Atlantic), створеній НАТО для прискорення впровадження інновацій у сфері оборони. Основна мета програми полягає у пошуку нових розвідувальних і моніторингових рішень, здатних ефективно діяти у складних і важкодоступних регіонах.

Уже в середині грудня 2024 року стало відомо, що дирижабль Kelluu викликав зацікавлення експертів Альянсу та був відібраний до наступного етапу оцінювання. Найближчим часом планувалося проведення випробувань під наглядом представників НАТО, у межах яких фінську платформу порівнювали з іншими зразками безпілотних систем. Перші результати програми, оприлюднені на початку вересня, підтвердили успішні показники апарата та його перехід до другої фази тестування. Це свідчить про високий рівень технологічної готовності рішення, однак остаточні висновки щодо потенційних закупівель поки що не зроблено.

Паралельно з участю в DIANA, дирижабль Kelluu залучають до низки міжнародних навчань і випробувань, що дозволяє перевірити його практичну ефективність у реальних умовах. У червні 2025 року на полігонах Фінляндії під час маневрів Atlantic Trident 25, у яких брали участь близько тисячі військовослужбовців і понад сорок сучасних винищувачів, дирижабль виконував завдання повітряної розвідки та підтримки бойової авіації. Деталі його застосування залишилися закритими. Згодом, 1 вересня, апарат брав участь у навчаннях REPMUS 25 у Португалії, де поряд із численними безпілотними, надводними й наземними системами демонстрував можливості у сфері повітряного моніторингу.

17 вересня компанія Kelluu Oy приєдналася до ініціативи Digital Demining, спрямованої на розробку нових способів виявлення та знешкодження наземних мін. У цьому проєкті дирижаблі Kelluu використовуються як платформи для розвідки та картографування мінних полів за допомогою спеціалізованих сенсорів. Це свідчить про прагнення компанії розширювати сферу застосування своїх технологій не лише у військовому, а й у гуманітарному напрямі.

Таким чином, безпілотний дирижабль Kelluu поступово проходить перевірку в різних програмах і на навчаннях, демонструючи свою функціональність і технічну зрілість. Однак наразі йдеться лише про дослідницько-випробувальну фазу. Серійне виробництво або офіційні контракти з військовими відомствами поки що не укладені. Це означає, що компанія перебуває на етапі технологічної валідації та міжнародного позиціонування, коли головним завданням є доведення надійності системи, підтвердження відповідності вимогам НАТО і здобуття довіри потенційних замовників. Успішне проходження цих етапів може відкрити для Kelluu шлях до інтеграції її дирижаблів у структури розвідки й спостереження Північноатлантичного альянсу.

Апарат, легший за повітря

Стверджується, що дирижабль Kelluu поєднує відносно просту конструкцію з високими технічними показниками й зручністю експлуатації. Таке поєднання параметрів стало можливим завдяки використанню доступних технологій у поєднанні з низкою інженерних рішень, спрямованих на оптимізацію маси, енергоспоживання та корисного навантаження.

Основою апарата є оболонка-балон із полімерного матеріалу сигароподібної форми, обладнана вузлами підвіски для носимого обладнання. У хвостовій частині розташовані три площини-стабілізатори з кермами; загальна довжина оболонки становить близько 12 метрів. Який саме газ використовується для заповнення балона, у відкритих джерелах не уточнюється.

Під носовою частиною підвішений модуль корисного навантаження, що допускає встановлення оптико-електронних станцій та інших приладів різного призначення. У нинішній конфігурації платформа орієнтована переважно на задачі спостереження і збору даних, проте її модульна природа дозволяє відносно просто змінювати склад сенсорів під вимоги конкретної місії.

Керування забезпечується інтегрованою системою з функціями автопілота та дистанційного контролю: апарат може виконувати політ за заданим маршрутом, баражувати над обраною ділянкою та автономно координувати роботу корисного навантаження. Наявна система зв’язку призначена для прийому команд і передачі розвідувальної інформації в режимі, наближеному до реального часу, за умови відповідної пропускної здатності каналів.

Енергетична установка базується на електроприводі з малопотужними водневими паливними елементами як основним джерелом енергії. Рух забезпечує електромотор із штовхаючим повітряним гвинтом у хвостовій частині оболонки, що дає змогу поєднати низький рівень викидів із довгою тривалістю польоту.

Як і інші дирижаблі, платформа Kelluu не вирізняється високою швидкістю, однак компенсує це значною тривалістю та зональністю патрулювання. У наявних конфігураціях апарат може перебувати в повітрі щонайменше 12 годин; виробники підкреслюють економічність водневої системи та відсутність шкідливих викидів під час експлуатації.

Конструкція 12-метрового дирижабля передбачає можливість масштабування: за наявності замовлення базову схему можна розвинути в більші платформи з підвищеною вантажопідйомністю й дальністю польоту. Водночас реалізація такого переходу вимагатиме додаткової уваги до сертифікації, логістики (зокрема заправки та безпеки при роботі з воднем), матеріально-технічної бази й обґрунтування економічної доцільності масштабування.

Старі нові ідеї

Варто нагадати, що дирижаблі мають довгу й доволі насичену історію військового застосування. У першій половині XX століття вони перебували на озброєнні провідних армій світу та виконували широкий спектр завдань — від розвідки до патрулювання та зв’язку. Під час Другої світової війни, зокрема, ВМС США активно використовували патрульні дирижаблі для пошуку та супроводу підводних човнів противника, а також для охорони морських комунікацій. Проте розвиток реактивної авіації, радарів і безпілотних літальних апаратів поступово зробив цю техніку менш актуальною, і програми створення військових дирижаблів були згорнуті.

Втім, останні десятиліття свідчать про повернення інтересу до апаратів легше повітря. Це пов’язано з появою нових матеріалів, систем навігації, електронних комплексів і джерел живлення, які дозволяють робити дирижаблі безпілотними, ефективними та довготривалими у польоті. Саме на цій технологічній хвилі фінська компанія Kelluu Oy представила свій проєкт — багатоцільовий безпілотний дирижабль Kelluu, який уже продемонстрував комерційну придатність.

12-метрова платформа з м’якою полімерною оболонкою та водневою енергоустановкою пройшла серію випробувань і доведена до експлуатації. В ході польотів дирижабль підтвердив свої заявлені характеристики — тривалість перебування в повітрі понад 12 годин, стабільність у польоті та здатність нести змінне корисне навантаження. Зараз «Келлуу» використовується для моніторингу територій, збору даних та екологічних спостережень, а також у проектах, пов’язаних із цифровою інфраструктурою.

Водночас платформа потенційно цікава і для військового сектору. Завдяки можливості тривалого патрулювання в певному районі вона може застосовуватись для розвідки, цілевказівки, коригування артилерійського вогню чи ретрансляції радіосигналів. Для таких завдань важливими є не стільки швидкість чи маневреність, скільки стабільність у повітрі, енергоефективність і мінімальні витрати на утримання — саме ці характеристики роблять Kelluu привабливою платформою для сил НАТО.

Проте недоліки цього класу апаратів нікуди не зникли. Головна проблема — низька живучість та вразливість до вогневих уражень або погодних факторів. М’яка полімерна оболонка не забезпечує захисту від уламків чи куль, тому будь-яке пошкодження може призвести до втрати підйомної сили. Обмеження також накладають невисока швидкість і складність використання у зонах з активним протиповітряним захистом.

Попри це, фінський дирижабль уже викликав інтерес у цивільних структур, а тепер залучений і до проектів під егідою НАТО. Kelluu бере участь у спільних навчаннях, демонструючи можливості безпілотної платформи нового покоління. Які саме висновки зроблять військові аналітики після цих випробувань — поки невідомо, однак сам факт уваги альянсу до таких рішень свідчить про прагнення розширити інструментарій повітряної розвідки та пошук альтернатив традиційним безпілотникам.