США і Венесуела: від демонстрації сили до нової конфігурації впливу в Латинській Америці

У 2025 році Сполучені Штати суттєво посилили військову активність у Карибському регіоні, що фактично означає новий етап конфронтації з Венесуелою. Формально Вашингтон обґрунтовує свої дії боротьбою з наркотрафіком і “наркотерористичними структурами”, пов’язаними з урядом Ніколаса Мадуро. Проте характер і масштаб операцій свідчать, що йдеться не лише про питання безпеки, а й про перегляд балансу впливу у Західній півкулі.

Військова динаміка: тиск без інтервенції

З вересня 2025 року Пентагон провів серію повітряних ударів по суднах, які США ідентифікують як частину наркомереж, що діють під прикриттям венесуельських силових структур. Найбільш резонансний епізод — атака 2 вересня, унаслідок якої загинуло 11 осіб. За кілька тижнів подібних інцидентів стало щонайменше шість.

Паралельно США розгорнули у Карибському морі значну військово-морську групу — кораблі, авіацію та підводні човни. Такий розгорт є типовим елементом “силового стримування”: демонстрація готовності до дії без фактичного вступу в масштабну операцію. Проте така демонстрація різко підвищує ризик непередбачених інцидентів, особливо у випадку агресивних маневрів чи перетину морських меж.

Тобто, офіційно Сполучені Штати не оголошували війни Венесуелі. За словами представників адміністрації, дії американських військових мають на меті “знешкодження каналів наркотрафіку” та протидію “наркотерористичним структурам”, які, на думку Вашингтона, пов’язані з венесуельським урядом.

Проте критики цієї політики зазначають, що подібні операції можуть переслідувати й політичні цілі — тиск на режим Ніколаса Мадуро, який США вважають нелегітимним. Вашингтон звинувачує венесуельську владу у корупції, репресіях і зв’язках з кримінальними угрупованнями.

Інформаційна та прихована компонента

Паралельно з військовою активністю адміністрація США офіційно підтвердила дозвіл на проведення таємних операцій ЦРУ у Венесуелі. Це може включати агентурну діяльність, інформаційні операції та підтримку опозиційних мереж.
Таким чином, Пентагон і ЦРУ діють у взаємодії: перший створює “силовий тиск” на режим, друге — політичний та інформаційний розкол усередині країни.

Для Вашингтона це класична модель “гібридного примусу”, коли воєнна загроза поєднується з економічним тиском і внутрішньою дестабілізацією. Такий підхід дає змогу уникнути прямої інтервенції, але при цьому формує середовище, у якому політичний режим цілі може бути поступово ослаблений або змінений.

Військові дії та розгортання сил

Починаючи з вересня 2025 року, американські військові здійснили низку ударів по суднах, які, за офіційною версією, перевозили наркотики з території Венесуели. Перший такий випадок стався 2 вересня, коли внаслідок авіаудару по морському судну загинуло 11 людей. За даними відкритих джерел, упродовж наступних тижнів було проведено ще кілька подібних атак, загалом із десятками жертв.

Паралельно Пентагон розгорнув у регіоні значні військові сили — кораблі, авіацію та підводні човни. Такий крок називають демонстрацією сили, що має слугувати сигналом Каракасу. Попри це, ознак підготовки масштабного вторгнення поки що немає: відсутня логістична підтримка для тривалих операцій на суші.

Таємні операції ЦРУ

У жовтні президент США підтвердив, що дав дозвіл на проведення “прихованих операцій” (covert operations) на території Венесуели. За повідомленнями агентства Associated Press, ці дії координує Центральне розвідувальне управління (ЦРУ). Хоча деталі залишаються засекреченими, спостерігачі припускають, що йдеться про розвідувальні та саботажні місії, спрямовані на ослаблення уряду Мадуро та підтримку опозиційних структур.

Позиція Каракасу: оборона й мобілізація

Венесуельський уряд, у відповідь на зростання американської присутності, оголосив про підвищену бойову готовність збройних сил. Влада проводить масштабні навчання, зокрема у міських зонах, та активізує народні міліції.

Ці кроки мають не лише оборонний, а й політичний ефект — демонструють внутрішній контроль і мобілізують патріотичний дискурс. Водночас Каракас використовує конфлікт із США для консолідації еліт і легітимації власної авторитарної моделі як “форпосту суверенітету”.

Міжнародно-правові ризики

Експерти ООН уже назвали удари США по суднах у міжнародних водах потенційним порушенням міжнародного права, зокрема статті 2(4) Статуту ООН, яка забороняє застосування сили проти суверенних держав без дозволу Ради Безпеки або в умовах самозахисту.
Юридичною проблемою є також відсутність прозорих доказів того, що ці судна справді мали прямі зв’язки з урядом Венесуели. Якщо підтвердження не буде надано, такі дії можуть бути класифіковані як позасудові страти або як агресія в прихованій формі.

Критики також вказують, що будь-які майбутні наземні дії — навіть обмежені — можуть спровокувати масштабну ескалацію, залучення союзників Венесуели, зокрема Росії та Куби, і створити ризик регіонального конфлікту.

Внутрішньополітичний фактор у США

Активізація Пентагону у Карибському регіоні має й внутрішній вимір. У США тривають дебати про те, чи має президент право санкціонувати військові та розвідувальні операції без схвалення Конгресу.

Дії Пентагону вже викликали дискусії у Вашингтоні. Опозиційні політики в Конгресі вимагають пояснень щодо правових підстав таких операцій і прозорості ухвалення рішень. Деякі військові аналітики зазначають, що без чіткої стратегії втручання може призвести до затяжного конфлікту, схожого на попередні інтервенції США в Латинській Америці.

Деякі експерти вбачають у цих діях спробу адміністрації продемонструвати силу напередодні виборчого циклу. Інші попереджають, що втягування у черговий зовнішній конфлікт може мати довгострокові наслідки, аналогічні до іракської чи панамської кампаній.

Геополітична рамка: боротьба за вплив

За межами офіційних пояснень проглядається ширший контекст: Вашингтон намагається повернути стратегічну ініціативу в Латинській Америці, де останні роки активізуються Китай і Росія. Венесуела, з її нафтовими запасами, військовими зв’язками з Москвою та антиамериканською риторикою, лишається головним символом альтернативного полюсу.

Таким чином, конфлікт навколо Венесуели — не лише локальна боротьба з “режимом Мадуро”, а частина глобального перерозподілу впливу, у якому США прагнуть закріпити домінування у своєму традиційному “задньому дворі”.

Контрольована ескалація чи передвісник конфлікту

Станом на осінь 2025 року Пентагон обмежується операціями низької інтенсивності, проте логіка подій свідчить про поступову ескалацію. Кожен новий удар або інцидент на морі підвищує ризик відкритого зіткнення.
Якщо Вашингтон не зупиниться на стадії “демонстрації сили”, регіон може опинитися перед новим військовим конфліктом — з непередбачуваними наслідками для безпеки всієї Західної півкулі.

Експерти наголошують, що для уникнення катастрофічних наслідків сторони повинні повернутися до дипломатичних каналів, а не продовжувати курс на силове протистояння.