Про податкові пільги для електромобілів: чи все гаразд із цим стимулюванням?

Станом на сьогодні (жовтень 2025 року), в Україні зберігається режим значних податкових переваг для імпорту легкових транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами. Ці преференції суттєво зменшують загальну вартість митного оформлення:

• Ввізне мито (10%): Встановлено нульову ставку, тобто повне звільнення від сплати.

• Податок на додану вартість (ПДВ 20%): Ставка також становить 0%, що означає цілковите звільнення від цього платежу.

• Акцизний податок: Стягується за пільговим тарифом — 1 євро за кожен 1 кВт·год ємності електричної батареї автомобіля.

Фактично, єдиним суттєвим платежем при ввезенні залишається акцизний збір, розрахований за вказаною формулою. Додатковою перевагою є те, що при першій реєстрації електрокара в Україні не потрібно сплачувати збір до Пенсійного фонду (3–5% вартості).

Чому така податкова політика викликає запитання?

Головним каменем спотикання є нульова ставка ПДВ.

Нагадаю: у європейській моделі оподаткування, яка діє і в Україні, ПДВ формує левову частку — приблизно половину всіх надходжень до державного бюджету. Це фундаментальний податок! Його особливість (як і акцизів) полягає в тому, що навіть якщо суб’єкти уникають сплати прямих податків, ми всі так чи інакше фінансуємо державу через податки зі споживання.

Держава може, умовно кажучи, дивитися крізь пальці на несплату податку на доходи фізичних осіб, але коли вона скасовує сплату основного податку країни, це красномовно свідчить про рівень бездумного популізму та кричущої некомпетентності і уряду, і народних обранців. Особливо обурює, що йдеться не про звільнення від ПДВ товарів першої необхідності.

Що варто змінити в системі стимулювання?

Як взагалі мала б працювати система податкового стимулювання? І це стосується не лише купівлі електромобілів. Наприклад, схожий механізм слід було б застосовувати для підтримки енергозбереження та розвитку відновлюваної енергетики домогосподарствами (сонячні електростанції, вітрові установки, теплові насоси).

Замість цієї абсурдної системи скасування ПДВ чи не менш недолугої схеми так званого «зеленого» тарифу для домогосподарств, варто впроваджувати практику компенсації сплаченого ПДВ. Проте компенсація має відбуватися через часткове (наприклад, до 30%) зменшення податкового зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Така система, до слова, успішно функціонує, наприклад, у Німеччині. Споживач може компенсувати сплачений ПДВ, але його податкове зобов’язання з ПДФО за один звітний рік може бути зменшене лише на 30%. Відповідно, чим більшу суму доходу декларує фізична особа, тим швидше вона має можливість повернути собі витрати, понесені зі сплати ПДВ.

При цьому я продовжую наполягати: ставки прямих податків в Україні (ПДФО, податок на прибуток та ЄСВ) необхідно кардинально знизити. Базова ставка ПДФО не повинна перевищувати 10 відсотків. Для річних доходів, які перевищують, наприклад, п’ять мільйонів гривень, можна встановити підвищену ставку — 13 відсотків.