Фіаско неоліберального експерименту Мілея, який так подобається "слугам"
У грудні 2023 року Президентом Аргентини був обраний неординарний і яскравий "герой соцмереж" Хав'єр Мілей, невід'ємною частиною образу якого стала бензопила. Він розмахував нею на сцені, іноді заведеною, підкреслюючи свій намір нещадно "різати" так звані "неефективні" державні видатки, включаючи на освіту і медицину, та державний апарат. Будучи прихильником неоліберально-лібертаріанської економічної філософії, Мілей почав безоглядно впроваджувати свою радикальну програму, яка передбачає зведення ролі держави в усіх сферах до абсолютного мінімуму та перехід до зовсім безконтрольного дикого ринку.
Ось так Аргентині випала роль бути полем експериментів для жорстких неоліберальних реформ.
За перші місяці президентства Мілея була здійснена масштабна дерегуляція економіки, зокрема, скасування обмеження цін на оренду житла та комунальні послуги. Соціальна допомога від держави зупинилася. Були скасовані або різко скорочені державні субсидії на паливо, транспорт та комунальні послуги. Стратегічні державні підприємства, такі як атомна енергетика та водопостачання, виставлені на продаж. Зростання державних пенсій було заморожено. Уряд був скорочений удвічі, десятки тисяч державних службовців звільнено. Все це, укупі з різкою девальвацією песо (більш, ніж на 50%), виштовхнуло додаткові 4 мільйони аргентинців за межу бідності.
Реакція суспільства не змусила на себе довго чекати. Нещодавно партія Мілея з тріском програла місцеві вибори у найбільшій провінції країни - Буенос-Айресі, що охоплює 40% усіх виборців, а на одному з передвиборчих заходів Мілей разом зі своєю командою був закиданий камінням. Справедливо розлючений народ дорікає йому за скорочення субсидій, замороження зарплат і пенсій, посилення бідності мільйонів аргентинців та падіння купівельної спроможності національної валюти, корупційний скандал з його сестрою та його власне шахрайське просування "сміттєвої" криптовалюти. На це Мілей лише цинічно відповідає, що прискорить свої антинародні "реформи".
Політика Мілея також призвела до валютної кризи й подальшої девальвації песо. Казочки Мілея про те, що неоліберальний рай "ось-ось за рогом" не переконали інвесторів, які почали негативно оцінювати тенденції аргентинської економіки, втратили віру у політичну стабільність його влади і вивели мільярди з країни, що призвело до стрімкого падіння песо. Центральний банк Аргентини, який Мілей маячливо обіцяв ліквідувати, викинув 1,1 млрд доларів на міжбанківський валютний ринок, щоб запобігти подальшому падінню песо відносно долара, а МВФ виділив Аргентині рятувальну позику у 20 млрд доларів.
Як наслідок, Мілей опинився на межі репутаційного краху. Його шалений рух у бік дикого ринку без жодного огляду на добробут більшості аргентинського народу не просто не вирішив хронічні проблеми Аргентини, а навпаки значно погіршив ситуацію. Його зірка на міжнародній арені згасла, і єдиний, хто простягнув йому руку допомоги, став схожий за поглядами Дональд Трамп, який нещодавно погодив грошову допомогу у розмірі 20 млрд доларів своєму "улюбленому президентові", а пізніше збільшив цю суму до 40 мільярдів і навіть запропонував програму імпорту аргентинської яловичини, всупереч інтересам американських фермерів.
Щоправда, Трамп привʼязав цю допомогу до перемоги соратників Мілея на парламентських виборах, які мають незабаром відбутися в Аргентині, тим самим фактично шантажуючи аргентинський народ вибором "або підтримайте мого ставленика, або я залишу вас сам-на-сам з плачевними наслідками його керування". Втім, в будь-якому разі показовою є глибока іронія цієї ситуації, адже Мілей, який так голосно кричав про "неприпустимість державної допомоги" тепер сам плазує перед Трампом та МВФ задля порятунку його влади.
Згубний досвід Мілея мав би стати повчальним уроком для правлячих неоліберально-олігархічних українських політиків, як нинішніх, так і минулих, які роками впроваджують схожі антинародні "реформи" в Україні. Але від них годі очікувати переосмислення своїх помилок та роботи на інтереси більшості українського народу - людей праці, адже вони всі працюють виключно на інтереси одного найбагатшого відсотка громадян - правлячої олігархії та її прислужників.
До речі, прикметно, що Зеленський нещодавно схвально відгукувався про "економічні успіхи Аргентини, передовсім дерегуляцію та подолання інфляції", що насправді обернулися для населення катастрофічними соціальними наслідками величезного падіння добробуту та поглиблення стратегічних проблем. Тому важливо, аби український народ порівнював гасла "слуг" та їх попередників з гаслами Мілея й робив відповідні висновки.
Насправді Україні треба наслідувати не неоліберальну дистопію мілеївської Аргентини, а моделі соціально орієнтованих європейських держав, таких як Данія, де суттєве державне регулювання економіки, соціально справедлива податкова система і високі соціальні стандарти поєднуються з найнижчими в світі рівнями корупції, за що й виступає партія людей праці Народовладдя. Погоджуєтеся? Тоді долучайтеся до нас або хоча б підтримайте нас внеском, будь ласка! Лише розбудувавши разом масову народну партію, ми зможемо перемогти місцевих "мілеїв" і досягти таких стандартів в Україні!

Financial Times.
За даними національного статистичного агентства, у травні споживчі ціни зросли лише на 1,5% порівняно з попереднім місяцем. Для порівняння: у квітні зростання становило 2,8%, а в грудні 2023 року, коли Мілей прийшов до влади, інфляція сягала 25,5%. Водночас річна інфляція залишається високою - 43,5%, що є одним із найвищих показників у світі.
У квітні, в рамках угоди з МВФ на $20 млрд, Мілей відмовився від фіксованого валютного курсу, який істотно зміцнював песо і стримував зростання цін, але водночас заважав центральному банку накопичувати іноземну валюту. 14 квітня він дозволив вільне плавання песо, що викликало побоювання, ніби інфляція знову зросте - але цього не сталося.
Широкі заходи жорсткої економії та дерегуляції, запроваджені Мілеєм, швидко стабілізували економіку Аргентини. МВФ прогнозує зростання ВВП на 5,5% у 2025 році після рецесії минулого року.
Мілей відмовляється купувати долари у спосіб, який раніше використовували уряди Аргентини - тобто за рахунок емісії песо. Він уникає цього, бо не хоче збільшувати грошову масу і знецінювати песо, що знову може викликати інфляцію.
---
нема слів тільки здивування від наїздів від автора на іншу країну, хоча нам би свої першочергові вирішити проблеми, бо без підтримки Європи, усі українці мріяли би про Аргентину.
Абсолютна популістична каша в голові.
А можливо просто чергова олігархічна кишенькова партійка, скільки вже таких було.
По друге Україна в сто разів більше соціалістична держава ніж Данія. В Україну соціальну допомогу отримують практично все верстви населення...і депутати, і держслужбовці, і менти, і прокурори, і судді. Данії ще треба повчиться нашого соціалізму.