Про розселення військових поблизу лінії фронту
А шо там по розміщенню ваєнних в зоні бойових дій?
Військова служба в Україні сьогодні - це не романтика і не героїчні кадри з телепередач. Це маховик проблем, "зайобів", тупих задач, системного несприяння виконанню завдань та абсолютно дизморальна "організація".
Одна з просто кричущих проблем - розселення військових поблизу лінії фронту.
Командування дає задачу переміститися, і ти з підрозділом починаєш "голодні ігри" за житло. За будь-яке житло. За сарай чи землянку.
Райони в ЗБД забиті військовими, цивільними та ВПО. Притомних варіантів практично немає, і цим безсоромно користуються. Це не "поодинокі історії", а це система.
Що маємо за фактами:
•Ціни луплять утричі. Для військових - окремий "тариф". Нам або відмовляють, або ставлять значно вищу ціну: 7-8 тис. грн "цивільним" проти 15 тис. грн+ військовим. Ще й доплата за кожного третього/пʼятого мешканця (+2 тис./міс "з носа"). І це не лише Донеччина, але й Дніпропетровщина, яка стрімко стає прифронтовою.
-Погодинна/подобова нажива. Біля фронту квиток "на ніч під дахом" - 800-1800 грн за добу за "вбиті" кімнати та хостели. Квартири здають подобово, бо так більше заробляють на бійцях.
Ціни вищі, ніж у Києві чи Львові. І це за сараї. (Для прикладу — додам відео хати, яку нам пропонували зняти власники за 20 тис. грн).
-Проблемна евакуація цивільних. Так, держава намагається проводити обов’язкові евакуації (дітей з опікунами). Але загалом ДУЖE БАГАТО ЦИВІЛЬНИХ лишаються, бо їм нікуди їхати. Шелтери переповнені. І що на них чекає після шелтерів? Може, профільний міністр на 4-й рік повномасштабної війни нарешті щось зробить?
-Риторика "через вас прилітає". Це реальність, яку військові чують ПОСТІЙНО. У містах, куди хлопці з бойових виїжджають на день-два помитися й видихнути. У тих самих містах, де цивільні не гидують здирати з цих же військових втридорога за їжу чи ті ж квартири.
І це ставлення, ця позиція "поки вас тут не було, по нас не прилітало", - це не просто образа. Це ставлення як до непотребу, яке ставить під сумнів сам сенс нашої роботи.
Попри всю політику, суть нашої присяги - захист і порятунок наших людей, нашого суспільства. А коли це суспільство, якому ми присягали, настільки принизливо нами нехтує, втрачається сенс.
На вашому місці, шановне суспільство, я б призадумався. Вже вдруге.
Тому що якщо від вас відвернеться ваша армія, сюди прийде чужа.
-Відсутність контролю з боку держави. В Україні немає дієвого контролю за цінами оренди в приватному секторі та немає публічного орендного фонду. Тому ринок після вторгнення пішов у "вільне плавання". Це не моя оцінка - так пишуть у профільних аналітичних звітах.
Так, уряд щось робить (виділяє кошти на МТП для ВПО, оновлює правила оренди держмайна), але це майже не торкається приватного сектору, де ми і знімаємо житло.
І що в сухому залишку?
Командування ставить задачу "переїхати", а інфраструктури для розселення просто не існує. Місцева та центральна влада не тримають це у фокусі, бо "немає простого рішення".
Тим часом військові сплять по двоє-троє в кімнатках, інколи - в машинах, або знімають "добу" за тисячу, бо завтра знов на "нуль".
Так, є свідомі люди, які селять безкоштовно. Але системної відповіді держави на цю нагальну потребу немає.
Що треба було зробити "на вчора" (і я вимагатиму цього публічно):
-Мобілізувати муніципальний фонд і пусті держбудівлі під "військові хостели". Міністерства + ВЦА: зробіть інвентаризацію, дайте 20-40 місць і запустіть типові "блоки проживання" (душ, пральня, сушарня, кімната відпочинку).
-Запровадити ваучер на житло для військових (терміном 3–6 міс) з жорсткою верхньою межею ставки та реєстрацією договору (щоб орендодавець ніс відповідальність). Пілот у Дніпропетровській, Харківській, Донецькій областях.
-Заборонити "окремі військові тарифи". Ввести уніфікований прайс для ваучера та штрафи за дискримінацію ("не здаємо військовим").
-Забезпечити логістику евакуації + житло "після автобуса". Де вводите обов’язкову евакуацію - має йти пакет із розміщенням, а не "вивезли - розбігайтесь".
-Комунікувати з громадами біля фронту. Тези "через вас прилітає" треба душити фактами : ворог б’є по всьому, що живе; присутність військових - наслідок війни, а не її причина. І так, правоохоронці мають реагувати на відмови "за ознакою військової служби". Правоохоронці мають реагувати в зоні бойових дій на постійні системні проблеми від цивільного населення. А не низати плечима і казати що поробиш.
Завершу просто. Хлопці й дівчата, які тримають фронт, не повинні жити у злиднях через чиюсь жадібність і байдужість держави.
Або ми зараз швидко збираємося і закриваємо житлове питання для ЗСУ на фронті, або "ринок все вирішить" - і тоді ціною знову будуть наші люди.
Я продовжу тиснути на центральну і місцеву владу. І якщо комусь із "порядних господарів" кортить і далі ставити 15 тисяч, "бо військові", або гнати "лише подобово" - знайте, ми це зафіксуємо і назвемо вголос.
Бо публічний сором - це теж інструмент.
. В країні війна на виживання, Зеленьський продовжкє гундости в суфльор, поперемінно брешучиичи на тему 3000 ракет, чи 50 Фламінго ( мінімум) у місяць. Чи Гріппени у 2026, коли Шведи сказали " через три роки".
В питання вирішуєть дуже швидко. Рішення РНБО, необхідні закони, примусове відселення сімей із дітьми із зон. Примусове використання житлового фонду у визначеній військовою адміністрацією( Зеленьським) зонах, Зменшення розкрадань і урізання у 5- 10 разів коштів на утримання всіх владних інституцій. За рахунок чого будівництво гуртожитків для переселених..
Але це ж " панізіть рєйтінг Зелєнскага".
Як же Міхайлова із цим змириця?
дєрьмак вже набрав собі товпу ******* плазунів холуїв "ветеранів"!
анти......... вже майже готовий.
тексти у всіх з редакції 95 кварталу.
поїхали....
Не зрозумів.Це як,яким чином?
У провінції живуть за 8 000...15 000 гривень.
20 000-це ще непогано виходить,на жаль.Отакі справи
Для тих, хто по віку вже пенс, але не має пенсійного потрібного стажу і не отримує відповідно пенсії ніяких випат від держави немає взагалі. Навіть оті 2 тис грн, що ми отримували ще півроку назад - і ті відмінили. І от на сьомому десятку доводиться пахати по 12 годин на самих важких та брудних робоиах, щоб заробити чисто на хостел та їжу.
Тож, Аліно, це не лише проблема військових. Це загальна проблема, про яку ніхто не думає в принципі. А звучить вона просто : В УКРАЇНІ ЗРУЙНОВАНО ЗНАЧНИЙ ВІДСОТОК ЖИТЛА, ТОБТО, ЖИТЛА В ТІЙ КІЛЬКОСТВ, ЯК ДО ВІЙНИ, ПРОСТО НЕМАЄ, розумієте? Його немає в наявності, як матеріальної сутності. Воно зруйновано разом з містами. Його колишні власники вимушено розбрелися по Україні - і тепер нам усім, з вами разом просто ніде жити.
Стосовно прильотів. А реально прилітає. В моєму місті прифронтовому вже кілька разів прилітало по будинках, де жили військові. Тому так, люди бояться. Бояться втратити останне своє житло. Що тут васне дивного? А ви б не боялися втратити все і стати бомжем?
Я вважаю, що в питання житла потрібно не обвинувачувати один одного, а якось звернутися до Уряду. Питання забезпечення людей житлом наростає як сніжний ком. Ми перетворюємося в країну, де третина населення - бомжі. Я розумію, що ми незламні та потужні і готові воювати хоч вічність. Але можливо пора б подумати про наслідки і про те, що у країни бомжів перспективи так собі. І напевно з цим треба щось робити. І бажано не в стилі - отнять і поделіть.
Я б запропонувала виділяти ВПО невелиякі земельні ділянки, хоча б 3 сотки, у передмістях наприклад. Щоб поставити хоча б вагончик, побутівку. Щоб люди мали хоч якийсь прихисток. Тобто, потрібно організувати масове виробництво ДЕШЕВИХ побутівок і давати їх під викуп ВПО. Можливо, для військових теж можна було б організувати масове виробництво мобільних будиночків на колесах. Це як варіант.
Головне, перестати корчити з себе якихось супергероїв незламних, залізних, а почати ставитися до українців, один до одного як до ЛЮДЕЙ. Звичайних людей, з неймовірною купою проблем. І намагатися вирішувати ці проблеми, розумно та по людськи, а не ламаючи людей через коліно. І тоді можливо у нас буде трішки інше життя. І інше відношення.
З повагою.
От тільки не для вас.
Тому проблема не у відсутності житла, а у відсутності бажання у влади.
Що тут вирішувати?
..
Кредо "баба Яга проти". У Київраді нуль пропозицій і ні з чим не згодна.
Досить не складна діяльність - тупо голосувати проти всього.
Відкрийте кордони. І ви побачите реальну кількість людей, кому це все потрібно. Люди не "вас не поважають", а задовбалися від вічної війни. Це Корчинський та Портніков зібралися воювати 25 років. Бо воювати в Ютубі зручно та безпечно. І вище шановна пані цілком доречно підмітила - третина країни - бомжі. Ми перетворюємося на країну бомжів
Моя мати, інвалід ІІ групи, виїхала з України у віці 50 років. Вивчила мову, працевлаштувалася, заробила собі на ще одну пенсію, нормальну пенсію. Зараз може собі дозволити трохи подорожувати. Так це людина в 50 років повністю адаптувалася. Про молодь забудьте
А буквально вчора я зіткнувся знову зі свавіллям - моя знайома власник зоомагазину - пожалілася на сусідній магазин, що бензогенератор їхній дає вихлоп прямо їй ледь не в приміщення і вона дихає чадним газом. Приїхав здоровий хлоп, почав погрожувати. Потім з'ясувалося - він мєнт. Добре, що мене поруч не було. Скажіть мені, пані Аліна, ви хочете мешкати в такій державі? Чи пан Коцюбайло за це воював? М?
Відповіді не треба. Я дорослий хлопчина і так все бачу. Але написати я це мусив, щоб ви зняли рожеві окуляри
Є безліч нормальних варіантів регуляції ринка: скажімо, ті поляки які здавали житло нашим біженцям, отримували державну компенсацію за програмою "40+", яка покривала частину витрат на проживання та харчування українців. За кожну людину яку приймали власники житла, вони могли отримати компенсацію 40 злотих. І це до речи чудово працювало. В цю сторону мізки взагалі не повертаються? Треба обов'язково створити конфлікт, проблеми, а потім бідкатись чого у нас так все погано і чому негативне ставлення до військових.
є нормльні люди, які допомагають армії, безкоштовно пускають до житла, а є й такі, які наживаються на війні, здають в тридорога, мутять зі зборами, щоб мерседеси купувати.
Питання з цього приводу, думаю, все таки доцільніше задавати по лінії командування, а не місцевим цивільним. При нормальній організації військові взагалі не мають з цивільними напряму спілкуватись на цю тему.
То зрозуміло, чому її хвилює "квартірний вапрос"
У другу світову ніхто нікого нічого не питав, треба - виселили.
А зараз появились усілякі гестапівські ДБР, СБУ та інші служби опіки "громадян"-сепаратистів.
Всьовиврьотє! То тільки влада наживається на війні, а "прості люди" бєлі і пушисті! Ані вірять в ЗСУ, пишаються нашими котікамии і всячєскі їм допомагають. Не то шо злочинна влада!
Країна ушльопків! Я це давно кажу. Кусаю себе за лікті що в 22-му пішов захищати цю ушльопську країну. Був рожевоокулярним наївним дибілом який вірив що у нас найкраща країна з найкращими людьми.
Сумнівно.
Звичайний "бізнес". Багато хто працюють. Складають разом доходи і ... купують наступне житло.
Насправді варіантів масса - є і бідні пенси, які кімнати здають.
Я у Києві не знаю жодної людини з такою ЗП. Навіть малознайомої.
Враховуючи наші реалії це все скотиться в свавілля. Самі мешкайте в такій країні. Пані дЕпутатЕсса таку країну побудувала за 6,5 років, що їй самій вже не подобається
Живу в селі, де постійно щось треба, плюс дитина інвалід до 18 (тут держава кинула військових, і заборонила таким батькам звільнення, хоча відстрочку не чіпали), через що дружина працювати не може, а за дитиною догляд треба.
В результаті 20к. Це дуже мало в моїй ситуації.
Найгірше в цьому те, що влада кинула військових у яких дитина має інвалідність до 18. Якщо в мене ще нормально (хоча й важко, дружина часто раз на день їла, тому що не було часу, в нього ще гіперактивність), то в інших все набагато гірше. Описували ситуації коли для другої дитини доводилось відмовляти в госпіталізації, бо не було на кого залишити першу.
Ось наша маленька група, якщо цікаво комусь https://t.me/zvilneniaZSU
А это кто такая?
Типа как у комуняк соратница.
Кто это и что она умеет что бы учить чему то ?
Безугла с красивым видом ?
А не так, щоб комусь вершки, а військовим корішки.
Хто не дбає про свою армію, буде годувати армію агрессора.
Воєнний час - це мобілізація всіх і всього!
Це справедливість.
У Буковелі чекають.
Який же це цинізм, коли шкури які збарачуються на цій війні і мріють щоб вона якомога більше тривала, роблять вид що їм не плювати на той ресурс, за рахунок якої вона триває.
Дмитро Дьомшин
Декілька днів тому натрапив на допис в ФБ, чисто мотиваційний, про те що треба мобілізуватися, тому що інакше ваше місто розграбують, жінок зґвалтують, майно у вас відіжмуть, а вас або відправлять в Сибір, чи в штурма, це кому як підфартить.
Я розумію мету цього допису, і навіть підтримую мету автора, мотивувати людей йти в армію, але це так не працює, тому що все що він там написав, це туфта і багато хто це розуміє, а як що людина несе хєрню, а потім закликає всіх щось робити, то люди навіть підсвідомо цього робити не будуть, бо слідувати закликам людини що несе хєрню, ніхто не бажає.
А зараз я вам розповім як воно буде насправді, поетапно.
Якщо фронт почне наближатися до якогось міста, тобто відстань до ЛБЗ скоротиться до 50-70 кілометрів, в нього почнуть масово прибувати військові, це приїдуть тилові підрозділи, служби та склади бригад, які їх відсунуть від лінії фронту, з метою забезпечення безпеки. Зразу в місті суттєво подорожчає оренда житла, а знайти його стане майже неможливо. Інфраструктура перестане справлятися, в магазинах з'являться черги, можна бути годинами стояти на Новій Пошті, в перукарню можна буде потрапити тільки по запису, і чекати прийдеться тиждень, щоб потрапити на СТО, треба буде пару тижнів, а то і місяць.
Це період розквіту економіки міста, стільки грошей в більшості випадків (як що це не Харків), ці міста не бачили ніколи. Господарчі магазини, магазини автозапчастин, СТО, продуктові, кав'ярні, піцерії, суші-бари, перукарні, відділення Нової Пошти- всі вони будуть з'являтися як гриби після дощу. Як що в місті нема великого ритейлу, то паралельно будуть зростати ціни, майже на все, як що є АТБ чи Варус, то ціни будуть триматися, але лише до моменту коли фронт не підійде ближче, десь на відстань 35-40 км.
В цей момент більшість тилових підрозділів зніметься з місця, і замість них почнуть прибувати бойові. Разом з тиловими поїде і ритейл, і весь ринок залишиться місцевим. Ось тоді всі дійсно охєреють з заробітків. Чувак власник двох невеликих магазів в прифронтових селах, за три місяця пересів з Geely MK, на TLC 100, правда він продукти в магази з РЕБом возив, але в його випадку це скоріш про передостанню стадію.
Воєнні по прибуттю зразу почнуть налагоджувати свій побут, а так як більшість з них заселиться в руїни, то витрати на приведення їх до житлового стану, будуть космічні, в крупні будівельні магазини товар будуть завозити фурами, по декілька разів на тиждень.
Звісно що по місту буде прилітати, в основному по промзоні, та по лісам та посадкам навкруги міста, правда іноді будуть прильоти і по самому місту, але це не дуже вплине на місцевих, бо час рубити бабло.
Місцева влада теж не буде відставати, бо в бюджеті нарешті з'являться нормальні гроші, тому всі моментально кинуться пілити та освоювати бюджет - нова розмітка, нові клумби, нове освітлення, відновлення зруйнованих будівель, нові вікна в школах та дитсадках, в які ніхто не ходить... у них норм з фантазією.
Зміщення фронту ще на десять кілометрів трохи все змінить, прилетати стане більше, причому акцент прильотів буде зміщуватися з військових об'єктів, на цивільні. Відділення Нової пошти ( в Лімані за два дні було знищено три відділення) , будівельні магазини, СТО, автомагазини ( чому вони їх ******* я не знаю, але на моїй пам'яті вже п'ять таких магазов було знищено КАБами). Люди потрохи почнуть виїжджати, але самі відчайні будуть залишатися, а ціни ще виростуть, я бачив як за судочек з олів'є в магазі брали 120 гривень, за пачку цигарок двісті, а за два літри коли 100 ( так, як раз можна на крузака швидко зібрати)
15-20 км. Прильоти становляться все частіше, світло вже ніхто не ремонтує, мобільний зв'язок зникає, ФПВ на вулиці стає звичною картиною, більшість магазів закрито, декілька відбитих ще працює, але на їх парковці вже декілька згорених автівок, які нема кому прибрати. Мешканці майже всі виїхали, залишилось декілька сотень пенсіонерів, декілька сотень ждунів, та декілька сотень тих хто несполна розуму, бо вважають що їм нема куди їхати. Навіть працівники магазинів вже давно поїхали, їх привозить зранку господар, та ввечері забирає на відносно безпечну територію.
Воєнних стає набагато менше, бо багато хто відтягнув свої бази кілометрів на десять від міста- відпочивати після позицій в місці де тобі ФПВ в будь який момент може у вікно залетіти, якось не дуже комфортно. В місті в магазах вони зупиняються по дорозі на виход, та при поверненні, після чого їдуть далі. З часом закриваються і ці островки цивілізації, або в них прилєтає.
Коли підари подходять в притул (це 5-10 кілометрів) місто починають знищувати, його зносять КАБами, артою, РСЗВ, ракетами. До багатьох хто залишився доходить - те що нема куди їхати, не так вже і важливо, головне їхати. Когось вивозять волонтери, когось поліція ( вони дійсно там працюють і здійснюють евакуацію), хтось вибирається сам, а хтось вже нікуди не вибирається бо похований в залишках свого будинку.
З часом в місто просочуються групи противника і намагаються знайти укриття, і тоді починається наша черга зносити всі можливі ничкі, усі будинки та сараї що вцілілі, погреба та підвали. Іноді фронт в умовах міста здвигається по декілька разів то в одну, то в іншу сторону, що добавляє руйнувань.
Після того як ЗСУ залишають місто, в його руїнах противник намагається створити логістичний цент, для накопичення особового складу та ресурсів, для подальших штурмів, і тоді ми зносимо місто КАБами, артою, РСЗВ та ракетами...
Через декілька місяців ( а може і півроку) місто становиться відносно безпечною зоною, де можна ходити, і ось в цей момент і наступає час грабувати, ґвалтувати, та віджимати, але це неможливо, бо нема кого, та нема чого. Місто зникає, нема придатних для житла будинків, нема інфраструктури, нема доріг, електрики, водо та газо постачання... Наприклад Попасну навіть виключили з списків населених пунктів, бо відновленню не підлягає. Єдине що можна робити в цих містах, це збирати металобрухт, але це дуже ризиковане заняття, бо раптово цей брухт може вибухнути прямо в руках, і добре як що тільки руки відірве, а може і півквартала навкруги.
А ось щоб цього не сталося і потрібно долучатися до Сил Оборони України, а хто не може - донатити стільки, скільки має можливості. Бо як що підари дійдуть до вашого міста, ви можете зрубити капусти з воєнних, але потім залишитися без житла, без бізнеса, без майна, бо все це згорить, як вже згорало не раз. Нестача людей, є одним з головним чинників просування ворога, бо воюємо ми набагато краще, але м'ясом вони нас продавлюють. До речі, укомплектований підрозділ несе набагато менше втрат, бо люди встигають відновитися, знаходяться в кращий фізичній та психологічній формі...
Я розумію що російську компанію по дискредитації мобілізації мені не переплюнути, там тексти люді по розумніше ніж я пишуть, та ще і вкладають мільйони доларів в їх розкрутку, тому те що я написав це так, просто чтиво от нехєр дєлать, нікого переконати мобілізуватись мені не вдасться... Тем не менш, незважаючи на це, я обіцяю прикласти максимум зусиль для того, щоб цей сценарій в вашому місті не був реалізован, а разом зі мною це будуть робити всі хлопці з нашого взводу, та всі хлопці та дівчата з нашого батальйону. А ви можете нам допомогти, долучившись до збору на екскаватор, який до речі нам потрібен саме для того, щоб закопуватися поглибше, та триматися на позиціях як намного довше, банка тут
https://send.monobank.ua/jar/52tDzeCLKA
Польща: село та хати, серед хат фабрика, три станки, десяток робочих, роблять усе, від тапочок до автозапчастин.
Хочеш фабрику в селі? Пишеш заяву в управу і тобі за 10% вартості ставлять трансформатор. Через три роки заплатиш, а інакше його просто перевезуть іншому. (Держава нічого не втрачає, і підприємець має плече від держави)
А попробуйте поспілкуйтесь з нашими енергетиками.
Для більшості речей навколо вас, зовсім не обов'язковий великий завод.
Зазвичай достатньо до 200 людей. (Тобто у великому селі може бути)
А якщо яка криза, так город з картоплею до ваших послуг.
Весною і осінню на пару тижнів заводи закриваються, люди працюють в садах і городах.
Чи державники сподіваються що дружини будуть чоловіків у ТЦК відправляти в надії не виплати?
Причому з обоїх сторін.
Хтось писав що військовий комендант міг забрати чверть тобто кварту житлової площі, для потреб війська від того і пішло слово квартира.
У часи війн шпіонів не міняли через півроку комфортної тюрячки, Каровани не ходили спокійнісінько мимо берега, усе що до ворога чи від ворога плило топилося, а усе що належало німцям було конфісковано, де тільки німецький дух був. .
І шо, дірка в макітрі ще не зажила, не дивлячисьтна зусилля Подоляка?
...й ще цікаво, як пожила жінка- інвалід фізично здатна галопом подорожувати по світу в свої...вже +- 70 років?!
Не треба розповідати тут казки про молочні річки і кісельні берега, які існують виключно в ваший уяві, а не в реалі.