Про розселення військових поблизу лінії фронту
А шо там по розміщенню ваєнних в зоні бойових дій?
Військова служба в Україні сьогодні - це не романтика і не героїчні кадри з телепередач. Це маховик проблем, "зайобів", тупих задач, системного несприяння виконанню завдань та абсолютно дизморальна "організація".
Одна з просто кричущих проблем - розселення військових поблизу лінії фронту.
Командування дає задачу переміститися, і ти з підрозділом починаєш "голодні ігри" за житло. За будь-яке житло. За сарай чи землянку.
Райони в ЗБД забиті військовими, цивільними та ВПО. Притомних варіантів практично немає, і цим безсоромно користуються. Це не "поодинокі історії", а це система.
Що маємо за фактами:
•Ціни луплять утричі. Для військових - окремий "тариф". Нам або відмовляють, або ставлять значно вищу ціну: 7-8 тис. грн "цивільним" проти 15 тис. грн+ військовим. Ще й доплата за кожного третього/пʼятого мешканця (+2 тис./міс "з носа"). І це не лише Донеччина, але й Дніпропетровщина, яка стрімко стає прифронтовою.
-Погодинна/подобова нажива. Біля фронту квиток "на ніч під дахом" - 800-1800 грн за добу за "вбиті" кімнати та хостели. Квартири здають подобово, бо так більше заробляють на бійцях.
Ціни вищі, ніж у Києві чи Львові. І це за сараї. (Для прикладу — додам відео хати, яку нам пропонували зняти власники за 20 тис. грн).
-Проблемна евакуація цивільних. Так, держава намагається проводити обов’язкові евакуації (дітей з опікунами). Але загалом ДУЖE БАГАТО ЦИВІЛЬНИХ лишаються, бо їм нікуди їхати. Шелтери переповнені. І що на них чекає після шелтерів? Може, профільний міністр на 4-й рік повномасштабної війни нарешті щось зробить?
-Риторика "через вас прилітає". Це реальність, яку військові чують ПОСТІЙНО. У містах, куди хлопці з бойових виїжджають на день-два помитися й видихнути. У тих самих містах, де цивільні не гидують здирати з цих же військових втридорога за їжу чи ті ж квартири.
І це ставлення, ця позиція "поки вас тут не було, по нас не прилітало", - це не просто образа. Це ставлення як до непотребу, яке ставить під сумнів сам сенс нашої роботи.
Попри всю політику, суть нашої присяги - захист і порятунок наших людей, нашого суспільства. А коли це суспільство, якому ми присягали, настільки принизливо нами нехтує, втрачається сенс.
На вашому місці, шановне суспільство, я б призадумався. Вже вдруге.
Тому що якщо від вас відвернеться ваша армія, сюди прийде чужа.
-Відсутність контролю з боку держави. В Україні немає дієвого контролю за цінами оренди в приватному секторі та немає публічного орендного фонду. Тому ринок після вторгнення пішов у "вільне плавання". Це не моя оцінка - так пишуть у профільних аналітичних звітах.
Так, уряд щось робить (виділяє кошти на МТП для ВПО, оновлює правила оренди держмайна), але це майже не торкається приватного сектору, де ми і знімаємо житло.
І що в сухому залишку?
Командування ставить задачу "переїхати", а інфраструктури для розселення просто не існує. Місцева та центральна влада не тримають це у фокусі, бо "немає простого рішення".
Тим часом військові сплять по двоє-троє в кімнатках, інколи - в машинах, або знімають "добу" за тисячу, бо завтра знов на "нуль".
Так, є свідомі люди, які селять безкоштовно. Але системної відповіді держави на цю нагальну потребу немає.
Що треба було зробити "на вчора" (і я вимагатиму цього публічно):
-Мобілізувати муніципальний фонд і пусті держбудівлі під "військові хостели". Міністерства + ВЦА: зробіть інвентаризацію, дайте 20-40 місць і запустіть типові "блоки проживання" (душ, пральня, сушарня, кімната відпочинку).
-Запровадити ваучер на житло для військових (терміном 3–6 міс) з жорсткою верхньою межею ставки та реєстрацією договору (щоб орендодавець ніс відповідальність). Пілот у Дніпропетровській, Харківській, Донецькій областях.
-Заборонити "окремі військові тарифи". Ввести уніфікований прайс для ваучера та штрафи за дискримінацію ("не здаємо військовим").
-Забезпечити логістику евакуації + житло "після автобуса". Де вводите обов’язкову евакуацію - має йти пакет із розміщенням, а не "вивезли - розбігайтесь".
-Комунікувати з громадами біля фронту. Тези "через вас прилітає" треба душити фактами : ворог б’є по всьому, що живе; присутність військових - наслідок війни, а не її причина. І так, правоохоронці мають реагувати на відмови "за ознакою військової служби". Правоохоронці мають реагувати в зоні бойових дій на постійні системні проблеми від цивільного населення. А не низати плечима і казати що поробиш.
Завершу просто. Хлопці й дівчата, які тримають фронт, не повинні жити у злиднях через чиюсь жадібність і байдужість держави.
Або ми зараз швидко збираємося і закриваємо житлове питання для ЗСУ на фронті, або "ринок все вирішить" - і тоді ціною знову будуть наші люди.
Я продовжу тиснути на центральну і місцеву владу. І якщо комусь із "порядних господарів" кортить і далі ставити 15 тисяч, "бо військові", або гнати "лише подобово" - знайте, ми це зафіксуємо і назвемо вголос.
Бо публічний сором - це теж інструмент.
Всьовиврьотє! То тільки влада наживається на війні, а "прості люди" бєлі і пушисті! Ані вірять в ЗСУ, пишаються нашими котікамии і всячєскі їм допомагають. Не то шо злочинна влада!
Країна ушльопків! Я це давно кажу. Кусаю себе за лікті що в 22-му пішов захищати цю ушльопську країну. Був рожевоокулярним наївним дибілом який вірив що у нас найкраща країна з найкращими людьми.
За три роки я вас зненавіидів. За то шо відібрали у мене все. Да-да, всі ви, не лише уіпанська влада. Ви зробили це разом! (С)
Чи у мирному житті ти теж нас ненавидів ?
А это кто такая?
Типа как у комуняк соратница.
Кто это и что она умеет что бы учить чему то ?
Безугла с красивым видом ?
А не так, щоб комусь вершки, а військовим корішки.
Хто не дбає про свою армію, буде годувати армію агрессора.
Воєнний час - це мобілізація всіх і всього!
Це справедливість.
У Буковелі чекають.
Який же це цинізм, коли шкури які збарачуються на цій війні і мріють щоб вона якомога більше тривала, роблять вид що їм не плювати на той ресурс, за рахунок якої вона триває.
Дмитро Дьомшин
Декілька днів тому натрапив на допис в ФБ, чисто мотиваційний, про те що треба мобілізуватися, тому що інакше ваше місто розграбують, жінок зґвалтують, майно у вас відіжмуть, а вас або відправлять в Сибір, чи в штурма, це кому як підфартить.
Я розумію мету цього допису, і навіть підтримую мету автора, мотивувати людей йти в армію, але це так не працює, тому що все що він там написав, це туфта і багато хто це розуміє, а як що людина несе хєрню, а потім закликає всіх щось робити, то люди навіть підсвідомо цього робити не будуть, бо слідувати закликам людини що несе хєрню, ніхто не бажає.
А зараз я вам розповім як воно буде насправді, поетапно.
Якщо фронт почне наближатися до якогось міста, тобто відстань до ЛБЗ скоротиться до 50-70 кілометрів, в нього почнуть масово прибувати військові, це приїдуть тилові підрозділи, служби та склади бригад, які їх відсунуть від лінії фронту, з метою забезпечення безпеки. Зразу в місті суттєво подорожчає оренда житла, а знайти його стане майже неможливо. Інфраструктура перестане справлятися, в магазинах з'являться черги, можна бути годинами стояти на Новій Пошті, в перукарню можна буде потрапити тільки по запису, і чекати прийдеться тиждень, щоб потрапити на СТО, треба буде пару тижнів, а то і місяць.
Це період розквіту економіки міста, стільки грошей в більшості випадків (як що це не Харків), ці міста не бачили ніколи. Господарчі магазини, магазини автозапчастин, СТО, продуктові, кав'ярні, піцерії, суші-бари, перукарні, відділення Нової Пошти- всі вони будуть з'являтися як гриби після дощу. Як що в місті нема великого ритейлу, то паралельно будуть зростати ціни, майже на все, як що є АТБ чи Варус, то ціни будуть триматися, але лише до моменту коли фронт не підійде ближче, десь на відстань 35-40 км.
В цей момент більшість тилових підрозділів зніметься з місця, і замість них почнуть прибувати бойові. Разом з тиловими поїде і ритейл, і весь ринок залишиться місцевим. Ось тоді всі дійсно охєреють з заробітків. Чувак власник двох невеликих магазів в прифронтових селах, за три місяця пересів з Geely MK, на TLC 100, правда він продукти в магази з РЕБом возив, але в його випадку це скоріш про передостанню стадію.
Воєнні по прибуттю зразу почнуть налагоджувати свій побут, а так як більшість з них заселиться в руїни, то витрати на приведення їх до житлового стану, будуть космічні, в крупні будівельні магазини товар будуть завозити фурами, по декілька разів на тиждень.
Звісно що по місту буде прилітати, в основному по промзоні, та по лісам та посадкам навкруги міста, правда іноді будуть прильоти і по самому місту, але це не дуже вплине на місцевих, бо час рубити бабло.
Місцева влада теж не буде відставати, бо в бюджеті нарешті з'являться нормальні гроші, тому всі моментально кинуться пілити та освоювати бюджет - нова розмітка, нові клумби, нове освітлення, відновлення зруйнованих будівель, нові вікна в школах та дитсадках, в які ніхто не ходить... у них норм з фантазією.
Зміщення фронту ще на десять кілометрів трохи все змінить, прилетати стане більше, причому акцент прильотів буде зміщуватися з військових об'єктів, на цивільні. Відділення Нової пошти ( в Лімані за два дні було знищено три відділення) , будівельні магазини, СТО, автомагазини ( чому вони їх ******* я не знаю, але на моїй пам'яті вже п'ять таких магазов було знищено КАБами). Люди потрохи почнуть виїжджати, але самі відчайні будуть залишатися, а ціни ще виростуть, я бачив як за судочек з олів'є в магазі брали 120 гривень, за пачку цигарок двісті, а за два літри коли 100 ( так, як раз можна на крузака швидко зібрати)
15-20 км. Прильоти становляться все частіше, світло вже ніхто не ремонтує, мобільний зв'язок зникає, ФПВ на вулиці стає звичною картиною, більшість магазів закрито, декілька відбитих ще працює, але на їх парковці вже декілька згорених автівок, які нема кому прибрати. Мешканці майже всі виїхали, залишилось декілька сотень пенсіонерів, декілька сотень ждунів, та декілька сотень тих хто несполна розуму, бо вважають що їм нема куди їхати. Навіть працівники магазинів вже давно поїхали, їх привозить зранку господар, та ввечері забирає на відносно безпечну територію.
Воєнних стає набагато менше, бо багато хто відтягнув свої бази кілометрів на десять від міста- відпочивати після позицій в місці де тобі ФПВ в будь який момент може у вікно залетіти, якось не дуже комфортно. В місті в магазах вони зупиняються по дорозі на виход, та при поверненні, після чого їдуть далі. З часом закриваються і ці островки цивілізації, або в них прилєтає.
Коли підари подходять в притул (це 5-10 кілометрів) місто починають знищувати, його зносять КАБами, артою, РСЗВ, ракетами. До багатьох хто залишився доходить - те що нема куди їхати, не так вже і важливо, головне їхати. Когось вивозять волонтери, когось поліція ( вони дійсно там працюють і здійснюють евакуацію), хтось вибирається сам, а хтось вже нікуди не вибирається бо похований в залишках свого будинку.
З часом в місто просочуються групи противника і намагаються знайти укриття, і тоді починається наша черга зносити всі можливі ничкі, усі будинки та сараї що вцілілі, погреба та підвали. Іноді фронт в умовах міста здвигається по декілька разів то в одну, то в іншу сторону, що добавляє руйнувань.
Після того як ЗСУ залишають місто, в його руїнах противник намагається створити логістичний цент, для накопичення особового складу та ресурсів, для подальших штурмів, і тоді ми зносимо місто КАБами, артою, РСЗВ та ракетами...
Через декілька місяців ( а може і півроку) місто становиться відносно безпечною зоною, де можна ходити, і ось в цей момент і наступає час грабувати, ґвалтувати, та віджимати, але це неможливо, бо нема кого, та нема чого. Місто зникає, нема придатних для житла будинків, нема інфраструктури, нема доріг, електрики, водо та газо постачання... Наприклад Попасну навіть виключили з списків населених пунктів, бо відновленню не підлягає. Єдине що можна робити в цих містах, це збирати металобрухт, але це дуже ризиковане заняття, бо раптово цей брухт може вибухнути прямо в руках, і добре як що тільки руки відірве, а може і півквартала навкруги.
А ось щоб цього не сталося і потрібно долучатися до Сил Оборони України, а хто не може - донатити стільки, скільки має можливості. Бо як що підари дійдуть до вашого міста, ви можете зрубити капусти з воєнних, але потім залишитися без житла, без бізнеса, без майна, бо все це згорить, як вже згорало не раз. Нестача людей, є одним з головним чинників просування ворога, бо воюємо ми набагато краще, але м'ясом вони нас продавлюють. До речі, укомплектований підрозділ несе набагато менше втрат, бо люди встигають відновитися, знаходяться в кращий фізичній та психологічній формі...
Я розумію що російську компанію по дискредитації мобілізації мені не переплюнути, там тексти люді по розумніше ніж я пишуть, та ще і вкладають мільйони доларів в їх розкрутку, тому те що я написав це так, просто чтиво от нехєр дєлать, нікого переконати мобілізуватись мені не вдасться... Тем не менш, незважаючи на це, я обіцяю прикласти максимум зусиль для того, щоб цей сценарій в вашому місті не був реалізован, а разом зі мною це будуть робити всі хлопці з нашого взводу, та всі хлопці та дівчата з нашого батальйону. А ви можете нам допомогти, долучившись до збору на екскаватор, який до речі нам потрібен саме для того, щоб закопуватися поглибше, та триматися на позиціях як намного довше, банка тут
https://send.monobank.ua/jar/52tDzeCLKA
Детективи Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України повідомили про підозру трьом членам організованої злочинної групи у привласненні коштів Сєвєродонецької міської територіальної громади в особливо великих розмірах.
Слідством встановлено, що приватний підприємець задля заволодіння бюджетними коштами фіктивно постачав військове обладнання комунальному підприємству Сєверодонецької міської військової адміністрації.
Організатор мав у підпорядкуванні низку комерційних структур та залучив до схеми директора комунального підприємства, яке мало здійснювати закупівлі, директора товариств які виконували фіктивні постачання та ряд інших осіб.
Підприємець організував підготовку підроблених листів-прохань від імені військових частин про закупівлю FPV дронів та мобільних антидронових комплексів РЕБ для боротьби з дронами. Згодом їх надіслали до Сєвєродонецької міської військової адміністрації та скерували до комунального підприємства для проведення закупівель.
Для створення видимості проведення тендеру до комунального підприємства були також подані листи-пропозиції від різних підконтрольних організатору товариств. Таким чином тендер вигравали наперед визначені компанії.
Надалі між розпорядником бюджетних коштів та директором товариств постачальників підписувалися необхідні документи: обґрунтування, рішення, договори про закупівлю, специфікації, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти приймання-передачі майна, платіжні та інші документи. Фігуранти навіть зробили низку публікацій з фото, для яких використали пусті коробки нібито поставленого обладнання. Однак фактично жодних постачань товарів не відбулося.
Загалом директор КП перерахував понад 5,5 млн грн на розрахункові рахунки двох товариств як оплату за придбане військове майно та обладнання. Ці кошти надалі надійшли на рахунки компаній, що підконтрольні організатору схеми, та були виведені у готівку й розподілені між учасниками організованої групи.
Збитки завдані Сєвєродонецькій міській територіальній громаді підтверджено висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи.
Детективи БЕБ повідомили приватному підприємцю -організатору схеми про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення та розтрата чужого майна, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, в якості організатора у складі організованої групи), директору комунального підприємства та директору товариств -постачальників за ч.2 ст. 27 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення та розтрата чужого майна, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, в якості співучасників у складі організованої групи).
Досудове розслідування триває. Встановлюються інші особи, причетні до вчинення злочину.
Процесуальне керівництво здійснюють прокурори Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Офісу Генерального прокурора.
Абсурд в том, что все знают, что они воруют, все понимают, что это просто нонсенс- финансировать администрации оккупированных городов, но продолжают исправно это делать. А потом такие: Нам не хватает денег на "Фламинго", партнеры, дайте нам баблo!