Закон про «дропів» створює значні ризики для волонтерів і малого бізнесу
На жаль, пан Гетманцев не реагує на ці аргументи. 27 жовтня у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який передбачає створення реєстру так званих «дропів» — осіб, котрі нібито передають свої банківські картки або їхні реквізити іншим особам. Данило Гетманцев є одним із його авторів.
З огляду на це, ще раз спробую пояснити, чому ця ідея є недосконалою з позиції її прямої шкоди для економіки країни.
Законопроєкт передбачає, що Національний банк України (НБУ) створює реєстр громадян, чиї операції підлягатимуть посиленому фінансовому контролю. Банки отримають право самостійно вносити людей до цього списку, після чого до них можуть бути застосовані обмеження: блокування рахунків, встановлення лімітів на платежі, заборона кредитування чи навіть припинення виплати пенсій.
На перший погляд, ініціатива здається благородною. Сам Гетманцев обґрунтовує її необхідністю боротьби з фінансовими злочинами, відмиванням грошей і торгівлею наркотиками. Однак, як і більшість його «реформаторських» задумів, цей проєкт також не витримує критики.
Проблема №1. Невизначеність і свавілля
У пояснювальній записці зазначено: за даними НБУ, обіг за картками «дропів» становить близько 200 млрд грн на рік. Якщо співвіднести це з обсягом переказів «картка-картка» (1,32 трлн грн у 2024 році), то близько 15% таких операцій можуть бути «підозрілими». Зверніть увагу — це лише припущення, а не доведені факти.
Тобто йдеться не про доведені факти порушень, а про припущення. У реєстрі потенційно можуть опинитися сотні тисяч українців — без будь-якої судової чи адміністративної процедури, виключно за рішенням банківських службовців.
Законопроєкт не містить жодних чітких критеріїв, які б визначали, хто саме є «дропом». Це означає, що рішення ухвалюватимуться на підставі внутрішніх інструкцій банків і Нацбанку, без правової визначеності. Іншими словами — на розсуд чиновника або банківського клерка.
Проблема №2. Відсутність механізму захисту прав
У проєкті зазначено, що громадянин може вимагати виключення зі списку, якщо доведе, що потрапив туди помилково. Але як саме це доводити — не пояснено. Відсутні процедура оскарження, конкретні строки, а також відповідальність банку чи регулятора за хибні дії.
Така конструкція — це пряме запрошення до зловживань та корупції. Вже сьогодні клієнти банків стикаються з випадками, коли їхні рахунки блокують через «підозрілі транзакції» без пояснень. Новий закон лише легалізує подібну практику свавілля.
Проблема №3. Загроза для волонтерів і малого бізнесу
Законопроєкт не робить винятків для громадян, які збирають кошти на Збройні сили, для волонтерів, що приймають донати, або для дрібних онлайн-продавців, які отримують оплату на картку. Усі вони можуть бути автоматично віднесені до «дропів» через велику кількість вхідних переказів.
Фактично це створює умови, за яких будь-яка активна громадська діяльність — від допомоги армії до регулярних родинних переказів — може стати підставою для блокування рахунку.
Проблема №4. Корупціогенність і ризик порушення прав людини
Рішення про внесення чи виключення з реєстру ухвалюватимуть банки. А там, де є ручне управління і бракує чітких критеріїв, завжди виникає корупція. Можливість «домовитися», аби тебе не включили до списку чи швидше виключили, може перетворитися на новий вид банківського бізнесу.
Отже, ініціатива Данила Гетманцева вкотре демонструє типову логіку його підходу до економічної політики: замість створення стимулів — запровадження каральних механізмів; замість прозорих процедур — розширення дискреційних повноважень чиновників.
У своєму нинішньому вигляді законопроєкт є вкрай «сирим» і небезпечним. Його ухвалення може поставити під загрозу права сотень тисяч законослухняних громадян, створити нове поле для корупції та паралізувати волонтерський рух.
