Трамп відновлює випробування ядерної зброї

Американці готуються до відновлення ядерних випробувань — про це особисто оголосив президент США Дональд Трамп у дописі на платформі Truth Social. Заява стала справжньою сенсацією: востаннє Сполучені Штати проводили подібні тести ще у 1992 році, після чого офіційно приєдналися до міжнародного мораторію на випробування ядерної зброї.

Трамп у своєму зверненні наголосив, що рішення продиктоване «активізацією програм випробувань інших країн» та потребою «підтримувати стратегічний баланс». За його словами, він доручив Міністерству оборони США “розпочати випробування нашої ядерної зброї на рівних умовах”, і цей процес має розпочатися негайно.

“Сполучені Штати мають більше ядерної зброї, ніж будь-яка інша країна. Я досяг цього завдяки повній модернізації та відновленню арсеналу під час свого першого терміну. Через їхню величезну руйнівну силу я ненавидів це робити, але в мене не було вибору. Росія — на другому місці, Китай — на далекому третьому, але вони зрівняються протягом п’яти років”, — зазначив Трамп.

Подібна заява несе кілька ключових сигналів. По-перше, це може свідчити про розрив із попередньою політикою ядерного стримування та про повернення до логіки холодно воєнного паритету. По-друге, ініціатива Трампа потенційно створює новий виток гонки озброєнь, особливо на тлі зростання напруженості між Вашингтоном, Москвою та Пекіном.

З формальної точки зору, США не ратифікували Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (CTBT), тому юридично мають можливість відновити тести. Втім, політична ціна цього кроку може бути значною: союзники у НАТО, а також держави, що підтримують режим нерозповсюдження, розглядатимуть його як підрив глобальної стабільності.

Таким чином, заява Трампа — це не просто технічне рішення у сфері оборони. Це чіткий політичний сигнал про зміну підходів до ядерного стримування, який може переформатувати міжнародну архітектуру безпеки й відкрити нову сторінку у глобальній конкуренції наддержав.

Нова гонка ядерних озброєнь?

Ймовірно, рішення президента Дональда Трампа відновити ядерні випробування є реакцією на зростання ядерної активності у світі та загострення стратегічної конкуренції між провідними військовими державами. На тлі дедалі агресивнішої риторики та демонстрацій сили з боку Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану, Вашингтон, очевидно, прагне підтвердити власну військову перевагу й нагадати про потенціал американського ядерного арсеналу.

Президент Росії Володимир Путін останніми роками активно просуває концепцію “нового покоління” ядерних озброєнь, подаючи їх як технологічну революцію. До таких систем належать крилата ракета 9М730 «Буревісник» із ядерним двигуном і майже необмеженою дальністю польоту, підводна торпеда «Посейдон», що теоретично здатна створити радіоактивне цунамі, а також нові балістичні ракети підводних човнів і комплекс «Орешник» із роздільними боєголовками.

За даними відкритих джерел, щонайменше два з цих зразків озброєння були випробувані нещодавно, що може сприйматися у Вашингтоні як свідоме загострення ситуації. У цьому контексті заява Трампа виглядає як спроба симетричної відповіді, спрямованої не лише на військовий, а й політичний ефект — демонстрацію того, що США готові діяти рішуче, не поступаючись ініціативою суперникам.

Однак Росія — не єдиний гравець у сучасній ядерній грі. Північна Корея продовжує регулярно випробовувати ракети середньої та великої дальності, супроводжуючи ці тести гучними погрозами на адресу США та їхніх союзників. Іран, попри міжнародні санкції та дипломатичний тиск, також не відмовився від амбіцій створення власного ядерного потенціалу.

На цьому тлі Китай поступово нарощує свій стратегічний арсенал, розширює кількість шахт для міжконтинентальних ракет і активно розробляє гіперзвукові системи доставки, що змінює баланс сил у Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Таким чином, рішення Трампа можна розглядати як елемент нової фази глобальної ядерної дестабілізації, у якій США намагаються не допустити втрати стратегічного лідерства. Повернення до випробувань ядерної зброї може стати ознакою переходу від політики стримування до політики демонстрації сили, що потенційно відкриває новий етап гонки озброєнь із непередбачуваними наслідками для міжнародної безпеки.

Коли було останнє випробування ядерної зброї?

Останнє у світі випробування ядерної зброї відбулося ще у 2017 році — його, як і очікувалося, провела Північна Корея, країна, яка звикла грати на межі глобальної катастрофи. 3 вересня того року режим Кім Чен Ина здійснив своє шосте й наразі останнє ядерне випробування на полігоні Пунг'єрі, назвавши його «успішним вибухом термоядерної бомби, здатної бути встановленою на міжконтинентальну балістичну ракету».

Тодішня подія стала кульмінацією періоду різкого загострення напруженості між 2017 і 2018 роками, коли риторика обох сторін — Пхеньяна та Вашингтона — нагадувала більше словесну дуель двох диктаторів, ніж дипломатію. Але за цими заявами стояла реальна фізика: сейсмологи зафіксували підземний поштовх магнітудою близько 6,3, що відповідає потужному підземному вибуху.

Оцінки енергії вибуху варіювалися від 70 до понад 400 кілотонн у тротиловому еквіваленті, що ставить це випробування в один ряд із найпотужнішими за всю історію Північної Кореї. Такі показники не залишають сумнівів: режим Кім Чен Іна дійсно вийшов на рівень володіння термоядерною зброєю.

І хоча відтоді минуло вісім років, світ так і не побачив реального кроку до денуклеаризації Корейського півострова. Навпаки — Пхеньян перетворив ядерний арсенал на головний елемент своєї зовнішньої політики, а кожне нове випробування ракет лише підкреслює, що «остання ядерна проба» у 2017 році може виявитися лише паузою перед черговим актом глобального шантажу.

Останнє випробування ядерної зброї США

Останні американські ядерні випробування відбулися в межах операції «Джулін» (Operation Julin) — серії з семи підземних вибухів, проведених між 1991 і 1992 роками на Невадському випробувальному полігоні, який нині відомий як Об’єкт національної безпеки Невади. Це була фінальна глава в історії практичних випробувань ядерної зброї США — символічне завершення майже півстолітньої епохи, коли ядерна могутність вимірювалася не стратегіями, а силою вибухів під пустелею Невади.

Серія «Джулін» мала насамперед науково-дослідницький характер. Її основна мета полягала у зборі експериментальних даних, необхідних для вдосконалення розуміння фізики ядерного вибуху та поведінки матеріалів під екстремальними умовами. У межах проєкту, наприклад, випробування «Diamond Fortune» було спрямоване на вивчення динаміки ударної хвилі, тоді як «Hunters Trophy» дозволило оцінити радіаційну стійкість компонентів космічних і висотних оборонних систем, зокрема елементів Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ) — амбітної програми «зоряних воєн» епохи Рейгана.

Кульмінацією операції став тест «Divider», проведений 23 вересня 1992 року в окрузі Най (штат Невада). Це був підземний вибух відносно низької потужності, який офіційно став останнім ядерним випробуванням в історії США. Уже через п’ять днів, 2 жовтня 1992 року, президент Джордж Буш-старший підписав закон, що запроваджував односторонній мораторій на ядерні випробування.

Цим рішенням було фактично поставлено крапку в епосі, яка тривала 47 років — від 1945-го до 1992-го. Замість вибухів у пустелі Америка перейшла до нової моделі підтримання ядерного арсеналу, заснованої на комп’ютерному моделюванні, лабораторних експериментах і так званих підкритичних випробуваннях, які не спричиняють ядерного ланцюгового вибуху.

Відтоді «Дівайдер» став не просто технічним рубежем, а символом стратегічної еволюції США — переходу від політики демонстрації сили до політики контролю і прогнозованої стриманості. Однак нинішня риторика Вашингтона свідчить: ця межа може виявитися не остаточною. І якщо ядерні випробування знову повернуться на арену, «Джулін» перестане бути епілогом — він стане лише паузою перед новим актом глобальної ядерної драми.

Сьогодні, коли Білий дім знову говорить про можливість повернення до випробувань, історія «Джулін» нагадує: межа, колись поставлена у 1992-му, була не технічною, а політичною. І її повторне перетинання може означати не лише зміну військової доктрини, а й кінець тридцятирічного балансу стримування, на якому трималася вся система глобальної безпеки.