Оберніться і подивіться навколо…

Нема у світі справ, які б не приводили до наслідків. Наслідки – це те хто і що ти є. Як бачите, формула дуже проста.

Тепер оберніться і подивіться навколо, …що спостерігаєте? Правильно – війну, горе, розруху, тотальну несправедливість. А що б ви хотіли побачити? Мабуть, радість, щастя і безпеку? Ні, так це не працює, бо те що ви бачите - є наслідками ваших дій, в т.ч. і моїх, тобто всіх нас.

Реальність, яка нас оточує, в який ми борсаємося, це є результат наших думок, слів і дій. Зовні віддзеркалює наш внутрішній світ. Не кривіться від огиди, але ж вся ця мерзота, в якій ми живемо – це лише прояв нашого внутрішнього колективного світу.

Це ж ми вважаємо, що політика або посада в держслужбі - це не про сумлінну працю на благо всіх, а спосіб швидко заробити та втекти за кордон. Тільки не кажіть, що ви не такі. Абсолютна більшість мріє вивчити свою дитину на прокурора, суддю, поліціанта чи податківця, а краще одразу на нардепа. Ті ж. хт о не має такої можливості тихенько заздрять.

Це ж ми поділили себе на тих, хто в захваті був від Януковича, що не гонить порожняк і на тих, хто в такому ж захваті був від Ющенка, який годинами міг милуватися глечиками, розпродуючи воєнний потенціал країни. Це ж ми привели Петра на трон, який підривав майже всі стратегічні склади з боєприпасами і замість вчинення опору агресору утворив Іловайський котел, здав Дебальцево, а потім разом з путіним народив зрадницьки мінські угоди. Це ж ми, не зробивши висновків у 19-му привели до влади тих же самих політичних заробітчан, додавши до них ще й зелених невігласів.

Чому так? Та тому, що у нас всередині, за великим рахунком, нема любові, а ні до України, а ні до дин одного. Те, що якась частина у 14-му та 22-му пішла добровільно захищати Батьківщину, а решта продовжила жити мирним життям, відмовляючись йти на фронт, це як раз і підтверджує наявність брудного сміття в нашій колективній душі. Розумію, що це чути важко і неприємно, але ж пора говорити собі правду, якою б вона не була гіркою, бо життя в брехні дорого коштує.

Трагічні наслідки, які ми зараз спостерігаємо є результатом безвідповідальної поведінки нас, як суспільства в цілому. Може тепер вам стане зрозумілим, чому ваше життя схоже на тривалий заплив у лайні?

Яким чином вийти на правильний курс? Насправді нічого складного. Почніть з малого – з поваги один до одного, попри географію проживання і якою мовою, хто  розмовляє. Різниці між нами нема аж ніякої. Всі ми приречені брати участь у тому запливі і перспектива у нас одна – продовжувати плити захлинаючись цим лайном. В цьому смислі ми однакові, але ж фішка в тому, що саме це і повинно нас об’єднати. Об’єднати навколо нестерпного бажання припинити цей заплив, вийти на берег, обмитися чистою водою і почати вже нарешті жити, як люди.

Зробити це можна лише одним шляхом – взявши відповідальність за країну на себе, забравши раз і на завжди владу з рук покидьків і засранців. Як? Теж нічого складного. Нам, як суспільству треба стати суб’єктом української політики. Для цього необхідно всім разом шукати здорові політичні сили, моральних політиків, підтримувати їх, якщо потрібно ставити самім політиками і обов'язково перемагати на майбутніх виборах до парламенту.

Більшість скаже, що це складно. Може і так, проте більшість і не потрібна, щоб змінити кримінальну систему на демократичну необхідно лише 3-5% населення, здатного діяти організовано. А враховуючи, що попит в країні на справедливість, безпеку та достаток перевищує 80%, то це завдання вже не виглядає таким й складним.

Настав час зрозуміти, що якість життя, окремо взятого українця, так же, як і всього суспільства залежить не від когось, про кого часто говорять по телевізору, а від чистоти намірів кожного з нас. Ці наміри неодмінно помножаться на чистоту намірів всього суспільства. Тоді апріорі не буде можливим побачити у владі зрадників та моральних виродків.

Отже, пам’ятай: реальність, яку ти бачиш - ти створив сам.