Коли країна горить, “санкції” — це образа, а не дія

Після трьох днів мовчання президент нарешті заговорив.
Сказав, що вже давно доручив уряду підготувати відставку двох міністрів — Галущенка та Гринчук. І що готує санкції проти Міндіча і Цукермана. Прізвища не назвав, але всі все зрозуміли.

І от тепер чесно.
Коли справа настільки гнила, коли плівки, розмови, зв’язки між Міндічем, Галущенком, Гринчук і навіть дзвінки до президента обговорює вся країна — то такі напівміри вже нікого не влаштовують.

Мені це дуже нагадує 2014-й.
Коли перед Януковичем вимагали звільнити керівника «Беркуту», провести розслідування, зробити бодай крок у бік людей.
Він не зробив.
І потім було запізно.

Так от — звільнення двох міністрів сьогодні виглядає так само.
НАБУ та САП офіційно заявило: у схемах фігурують не двоє, а щонайменше четверо міністрів.
А здоровий глузд підказує — таких схем не буває без відома всіх.

І що означають ці “санкції”?
Такі ж, як  проти Порошенка — заборона авіаносцям заходити в порти? Превентивні санкції ? Виховні санкції? Так ми їх вже бачили. 

Це ж не покарання за державну зраду і не кримінальна відповідальність за корупцією та співпрацю з агресором.
Це просто імітація дій.

Коли в країні гинуть військові, коли кожна копійка бюджету мала б іти на оборону, а не в кишені чиновників — будь-яка спроба “перекласти відповідальність” на двох міністрів виглядає як знущання.

Нам показують театр, у якому роблять вигляд, що президент «тільки дізнався».
Може, хтось і повірить.
Але люди на фронті — ні.

Суспільство теж — уже ні.

Перестаньте знущатись з людей 
Уряд у відставку