ЗРК Freedom Eagle для боротьби з БПЛА

Індустрія дронів

Новий ЗРК Freedom Eagle має стати ефективним засобом у боротьбі з БПЛА.

Компанія AeroVironment, Inc. залишається одним із ключових гравців американського ринку безпілотних авіаційних систем, поєднуючи глибоку експертизу у сфері розробки дронів із розвитком технологій протидії їм. Останні роки компанія активно розширює свою присутність у сегменті оборонних рішень, зокрема систем перехоплення та знищення малорозмірних цілей.

Нещодавно AeroVironment досягла помітного успіху: її зенітний ракетний комплекс Freedom Eagle FE-1 переміг одразу у двох конкурсних програмах Міністерства оборони США. Це свідчить про високу ефективність та технологічну зрілість системи, яка довела свою конкурентоспроможність у випробуваннях. У результаті прийнято рішення про розгортання серійного виробництва FE-1, що відкриває компанії шлях до масштабування виробництва та зміцнення позицій на ринку засобів ППО нового покоління.

Freedom Eagle FE-1: від стартапу BlueHalo до нової зенітної системи AeroVironment

У зв’язку з бурхливим розвитком безпілотної авіації у світі, зокрема її активного застосування у воєнних конфліктах, суттєво зростає потреба у спеціалізованих зенітних системах, здатних ефективно протидіяти цій загрозі. Відповіддю на цей виклик стали численні програми та ініціативи Пентагону, у межах яких американські компанії розробляють нові зразки озброєння, орієнтовані саме на боротьбу з безпілотниками.

У 2023 році до цих робіт приєдналася компанія BlueHalo з Арлінгтона (штат Вірджинія). Вона розпочала створення спрощеного ракетного комплексу під назвою Freedom Eagle (Орел свободи) або FE-1, який мав забезпечити швидке реагування на повітряні загрози малої дальності. Основні етапи проєктування було завершено не пізніше першої половини 2024 року, після чого система перейшла до етапу попередніх випробувань і оцінювання.

Паралельно Пентагон запустив програму Long-Range Kinetic Interceptor (LRKI) — «Кінетичний перехоплювач великої дальності». У листопаді 2023 року BlueHalo подала заявку на участь і представила власний проєкт FE-1 у рамках цієї ініціативи.

Майже одночасно стартувала ще одна програма — Next-Generation C-UAS Missile (NGCM), спрямована на створення ракети нового покоління для боротьби з безпілотними апаратами. На початку 2024 року Пентагон прийняв заявки від потенційних учасників, а вже в червні було оголошено переможців другого етапу конкурсу. Серед компаній, які отримали контракти на продовження робіт, опинилася й BlueHalo, що засвідчило високий рівень її технічних напрацювань.

У листопаді 2024 року стало відомо, що AeroVironment, Inc. планує придбати BlueHalo, щоб розширити власне портфоліо розробок у сфері систем протидії безпілотникам. Угоду було оформлено найближчими місяцями, а всі юридичні та адміністративні процедури завершилися у травні 2025 року. Унаслідок цього AeroVironment отримала у своє розпорядження всі проєкти, технології та розробки BlueHalo, включно з участю у програмах LRKI та NGCM.

На сьогодні проєкт FE-1 перебуває на стадії підготовки до розширених випробувань. У січні 2025 року ракети нового типу вперше пройшли польові тести на полігоні. Хоча деталі цих заходів офіційно не розкривалися, результати випробувань були оцінені як позитивні. Це підтверджує правильність обраних технічних рішень і наближає комплекс до стадії повноцінного серійного виробництва.

Freedom Eagle FE-1: швидкий зліт нового зенітного комплексу

З самого початку BlueHalo розраховувала на успіх у програмах Пентагону, орієнтованих на створення нових засобів боротьби з безпілотниками. AeroVironment, яка згодом поглинула компанію, поділяла цей оптимізм — і, схоже, не дарма. Розрахунки виправдалися: нещодавно стало відомо про завершення двох конкурсів із цілком прогнозованим, але від цього не менш значущим результатом.

22 жовтня 2025 року AeroVironment офіційно оголосила про укладання двох контрактів у межах чинних програм Міністерства оборони США. Перший із них підписано з Командуванням сухопутних військ із розвитку бойових можливостей (CCDC AvMC). Документ передбачає запуск серійного виробництва ракет Freedom Eagle FE-1 і постачання першої партії готових виробів. Загальна вартість контракту становить 95,9 млн доларів, що є серйозним підтвердженням довіри до технологічного рівня проєкту.

Другим важливим досягненням стала перемога FE-1 у програмі Next-Generation C-UAS Missile (NGCM). Армія США вирішила прийняти цю систему на озброєння та видала перше замовлення в межах ініціативи. Деталі угоди поки що залишаються закритими — не розголошуються ні обсяги поставок, ні загальна сума контракту. Втім, зазвичай подібна інформація публікується після проходження початкових процедур і підтвердження термінів виробництва.

Таким чином, менш ніж за три роки Freedom Eagle FE-1 пройшов шлях від концептуальної розробки до підписання перших контрактів із реальними замовниками. При цьому система змогла перемогти одразу у двох престижних програмах, що суттєво підвищує її статус у сегменті сучасних протидронових засобів.

Варто відзначити, що зміни у структурі проєкту — включно з переходом BlueHalo під контроль AeroVironment — не лише не завадили розвитку, а й, очевидно, сприяли йому. Потужніша виробнича база, більший досвід у серійному випуску високотехнологічних систем і стабільні відносини з Пентагоном забезпечили FE-1 додаткову підтримку на ключовому етапі.

В AeroVironment відкрито заявляють про задоволення результатами проєкту. У компанії підкреслюють, що саме поєднання вдалих технічних рішень і зважених організаційних кроків забезпечило успіх FE-1 у двох конкурсах. Безумовно, така оцінка виглядає очікуваною — однак у даному випадку вона цілком виправдана.

Технічні особливості Freedom Eagle

Метою проєкту Freedom Eagle було створення спрощеного зенітного ракетного комплексу, здатного ефективно протидіяти БПЛА різних класів. Насамперед комплекс орієнтований на ураження апаратів 2-ї та 3-ї групи за американською класифікацією — з злітною масою від 9 до 600 кг; поза цим діапазоном робота з цілями, як дрібнішими, так і більшими, не передбачена.

Від такого комплексу очікували поєднання високих бойових характеристик з відносною простотою конструкції. Планувалося масове виробництво і можливість монтажу на різних платформах і носіях для швидкого та широкомасштабного розгортання.

Конфігурація комплексу складається з кількох базових елементів. Головний — керована ракета FE-1; для неї передбачена пускова установка з кількома контейнерами, яку можна встановлювати на різних шасі. Для пошуку та відстеження цілей використовуються радіолокаційні або оптико-електронні системи; на носіях також розміщуються прилади керування й зв’язку.

Зовнішній вигляд і базові розміри ракети описані таким чином: FE-1 має циліндричний корпус із головним обтічником, на бічній поверхні помітні виступи невідомого призначення, є хрестоподібні крила й аналогічні керма. Загальна довжина оцінюється в 1,8–2,0 м, діаметр корпусу — близько 150–155 мм. Маса виробу офіційно не розкривалася.

Привід — дворежимний твердопаливний двигун: перший режим відповідає за старт і початковий розгін, другий — за вихід на розрахункову траєкторію. Літно-технічні характеристики не опубліковані, проте заявлено, що ракета призначена для ППО ближньої зони; імовірно йдеться про надзвукові режими польоту з дальністю до 5–8 км, хоча ці параметри не підтверджені офіційно.

Система наведення комбінована: виведення на розрахункову траєкторію здійснюється по командах із землі, після чого активується головка самонаведення (радіолокаційна). Для ураження цілей застосовується осколково-фугасна бойова частина масою 20 фунтів (≈9,1 кг). Залежно від дальності підриву така БЧ здатна знищувати невеликі цілі і завдавати суттєвих пошкоджень більшим об’єктам; теоретично її вражаючий ефект може становити загрозу і для великих літальних апаратів, хоча це залежить від конкретних умов атаки.

У ході випробувань ракета FE-1 використовувалась зі спрощеною пусковою установкою на базі автомобільного напівпричепа. Для повноцінної експлуатації опрацьовуються кілька варіантів самохідних ЗРК; серед потенційних носіїв називають і доопрацьований бронетранспортер Stryker, однак детальні конфігурації поки що не оприлюднені.

У рекламних матеріалах проєкту наголошується на зниженій собівартості ракети та комплексу і на помірних експлуатаційних витратах. Проте точні фінансові показники не публікуються, і обчислити реальні витрати керуючись відкритими даними за першими контрактами наразі неможливо.

Які перспективи проєкту?

За наявними даними, компанії BlueHalo і AeroVironment завершили основну частину дослідно-конструкторських робіт у межах проєкту Freedom Eagle та провели серію випробувань. За їхніми підсумками розробникам вдалося представити комплекс у вигідному світлі і отримати два контрактні замовлення від Пентагону.

Найближчим часом очікується завершення доопрацювань і запуск серійного виробництва ракет та суміжних виробів. Термін постачання повністю готових ЗРК, які відповідатимуть армійським вимогам, наразі невідомий; імовірно, це може відбутися протягом декількох років. Нові зразки планують прийняти на дослідно-військову експлуатацію для напрацювання практичного досвіду й виявлення недоліків у реальних умовах.

FE-1 орієнтовані на постачання підрозділам ППО сухопутних військ і мають доповнити наявні системи різних класів. При цьому ці комплекси не претендують на роль єдиного засобу протидії БПЛА: у рамках комплексного підходу одночасно розробляються й впроваджуються інші зенітні та радіоелектронні рішення.

Спільна експлуатація в польових умовах покаже, які з останніх розробок американської промисловості найкраще відповідають оперативним завданням і демонструють необхідний рівень характеристик. Freedom Eagle має потенціал показати свої переваги, але остаточні висновки щодо його ефективності та місця в системах ППО можна буде робити лише через кілька років після серії реальних випробувань і оперативного застосування.