Таємниця назви компанії Fire Point

Шось мені підказує, що не всі розуміють прикол з грою слів у назві компанії Fire Point. Поясню.
У англійській мові є такий сталий вираз: ‘Fair point’
Він означає приблизно “справедливе зауваження”, “справедлива думка” і застосовується у випадках, коли ти погоджуєшся з аргументацією співбесідника.
Наприклад: “росія та її біомаса повинні заплатити за усе, що вони вчинили стосовно України” – “Fair point, це справедливо, справедлива думка.”

Але якийсь приколіст вирішив трохи погратися із назвою й замінив Fair (вимовляється “феір”) на Fire (вимовляється “файр”,“вогонь”), і вийшло Fire Point – “вогнева точка”.
Тобто виходить такий собі як мікс між “справедливо” та “точка вогню”. Ну або іще якісь приховані сенси можна пошукати, за бажання.

І цією музикою навіяло мені спогади про одну власну історію. 
Якось у січні цього року стукається мені у Signal людина і дуже наполегливо просить поспілкуватися. Таке у мене досить часто трапляється. З кимось спілкуюся, з кимось – ні. Інколи просять навіть “попити чаю/кави і познайомитися” – але такі запити я майже завжди відхиляю або ігнорую: не люблю втрачати час на пусту балаканину. Ну і плюс це небезпечно – з огляду на кількість та неадекватність моїх ворогів у владі. “Чайок” потім може вилізти боком.

Так от, і того разу людина дуже просила коротку розмову голосом. Я поцікавився про що планується розмова. Він написав щось типу “наша велика miltech-компанія дуже потребує такої людини як Ви”. Хмм, дуже сумніваюся, що вам потрібен саме я, але давайте я вам це поясню словами через рот.

Бо ж далеко не вперше приходять із подібними запитами. Пишуть мені якісь екзальтовані ейчари і говорять шось типу “ви такий крутий як поросячий хвіст, ви нам дуже-дуже потрібні”. Я одразу попереджаю: я у серйозних “контрах” із владою, зокрема з Михайлом “Божественним” Федоровим. Зазвичай кажуть “та ми в курсі, це не проблема” – але пізніше, коли усвідомлюють НАСКІЛЬКИ це велика проблема, причому саме для них (зазвичай після дзвінка з високого кабінету) – обривають спілкування та зникають у тумані. 
Приміром, за рік до того я мав кілька співбесід на позицію керівника кібербезпеки “Київстару” – але на останньому етапі, після місяців полоскання мізків своїм корпоративним булшітом, рекрутерка повідомила “вибачте, ми знайшли кращого кандидата”. Не дуже повірив, але і не розстроївся – бо одразу знав, що сам цим все і закінчиться.

Ну, думаю, десь так само буде і зараз.
Але під час дзвінка “представник компанії” дуже наполягав, що прекрасно в курсі моєї ситуації і бив мене у моє слабке місце – “дуже потрібно допомогти українському виробнику озброєнь”. Навіть попри мої стандартні аргументи “вам не потрібен візіонер, вам потрібен просто грамотний інженер з кібербезпеки” – наполягав що їм потрібен саме кібер-архітектор, експерт топ-рівня, який би вмів пояснювати важливість кібербезпеки топ-менеджменту компанії. Я все ще залишався скептичним після цієї розмови – попри шалений ентузіазм співбесідника – і ми розійшлися “подумати”.
Я був впевнений, що на цьому все і закінчиться – але ніт. Чолов’яга знов постукався знов за тиждень-два.
І знов був дзвінок, під час якого він знов дуже просив приєднатися до компанії. Хоча так і не сказав як вона називається – мовляв, “ну ви ж розумієте”. Назвав лише деякі параметри, необхідні для оцінки масштабу робіт з кібербезпеки та які перші кроки слід зробити.
Все інше пообіцяв повідомити після проходження поліграфу. І я його пройшов, успішно.
Але все одно все ще ніхто не сказав мені назву компанії. Мовляв, “лише після підписання NDA”. Ну ок. Потім була тонна заповнених анкет та онлайн-співбесіда з кимось типу CIO компанії – і ось лише після цього контакт обірвався.

До чого це я пригадав цю веселу історію.

По-перше: подумалося - а чи не була та компанія якраз Fire Point? І якщо так - доля вкотре вберегла мене від потрапляння у лайно.

І по-друге: а чи не було то все зрежисованою виставою, метою якої було затягнути мене на поліграф і “підтвердити”, що я буцімто “агент кремля” і говорю правду “в інтересах ворожих спецслужб” – щоб потім спробувати мене цим “заткнути”.

Але я не боюся поліграфів і проходив їх двічі – у 2023 та у 2024. І ще можу пройти скільки буде потрібно – бо ніколи не був причетний ані до ворожих спецслужб, ані до корупції чи інших злочинів - щоб там не розказували один одному мої “візаві”.
Я для них просто  “політично неблагонадійний” – і це єдиний вагомий аргумент для “карлсонів”. Нехай буде тупий та некваліфікований, та хоч би і мебле-бетонщиця – головне щоб вміли цілувати портрет Вождя. 

Ну і останній висновок: допоки президентом України працевлаштований пан Зеленський – ніколи не буде нікого розумного й порядного на керівних позиціях, одні мілованови з галущенками.
Буде якась імітація реформ, окозамилювання, відвертий обман, саботаж – але дУрні ніколи не поступляться правом приймати рішення замість розумних . Ніколи.
І тому не буде ніякого “уряду народної довіри” – це утопія.
У кращому випадку буде частковий перерозподіл влади серед існуючих політиків – що також нічого не змінить на краще.

Тільки хардкор, тільки повне усунення від влади усієї зекоманди на чолі із З.В.О. та викид на мороз усіх його 5-6 менеджерів  дасть нам шанс на порятунок країни.
Наголошую - шанс. А от чи ми їм скористаємося, а якщо скористаємося то яким саме чином – то вже інші питання.
Наразі нам слід добиватися хоча б цього шансу.
Принаймні спробувати “придбати лотерейний квиток”.