Чому Україні потрібен “Уряд національного порятунку”

Україна входить у найскладніший період своєї новітньої історії. Повномасштабна війна, економічні виклики, кадрова криза, падіння довіри до інституцій та загальне відчуття стратегічної невизначеності створюють умови, у яких класична система державного управління перестає бути достатньо ефективною. На цьому тлі все частіше звучить ідея формування так званого Уряду національного порятунку — тимчасового технократичного кабінету, здатного стабілізувати державу й провести критичні реформи.

Спробую пояснити, чому такий формат уряду може стати необхідністю, а не політичним експериментом.

Криза державної ефективності в умовах війни

Кожна держава, що перебуває у стані великої війни, стикається з ризиком “керованого хаосу”:
потрібно ухвалювати рішення швидко, координувати сотні структур, балансувати між обороною, економікою, міжнародними переговорами та інформаційною політикою.

Україна тут не виняток. Однак останні роки продемонстрували системні проблеми:

• довгі цикли ухвалення рішень у сфері оборони, логістики та мобілізації;

• корупційні провали у закупівлях, що підривають мораль армії;

• конфлікти між різними гілками влади, що знижують узгодженість рішень;

• відсутність довгострокової воєнної стратегії, яку розділяли б і військові, і політики.

В умовах загрози існуванню держави це перетворюється на критичний фактор. Технократичний уряд здатен забезпечити:

• швидке ухвалення рішень,

• чітку вертикаль відповідальності,

• нульову толерантність до корупції,

• фокус не на політичній логіці, а на результаті.

Падіння довіри до інституцій та суспільна втома

Соціологічні опитування останніх років демонструють стабільний тренд: українці довіряють Збройним силам, волонтерам та локальним ініціативам значно більше, ніж уряду, парламенту та політичним партіям. Це реакція на:

• нестабільність у державних рішеннях,

• кадрові перестановки без зрозумілих критеріїв,

• відсутність передбачуваної політики в економіці й обороні,

• невиконані обіцянки щодо реформ.

Суспільство хоче чесних правил, прозорості та компетентності.

Уряд національного порятунку — це спосіб повернути довіру, бо він базується не на партійній системі, а на залученні людей, які мають фаховий і моральний авторитет.

Антикорупційні збої та незавершені реформи

Україна створила унікальну архітектуру антикорупційних органів: НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС. Але система працює нерівномірно — розслідування затягуються, вироки ухвалюються повільно, а в оборонній сфері корупційні скандали повторюються.

Причини:

• політичний вплив на судову систему;

• недостатня координація між органами;

• відсутність реальної відповідальності для керівників держорганів;

• “ручний режим” управління держпідприємствами;

• слабкість корпоративного управління.

Уряд національного порятунку може забезпечити деполітизацію критично важливих секторів, повну прозорість оборонних закупівель та впровадження європейських стандартів контролю.

Європейська інтеграція та вимоги партнерів

Україна рухається до ЄС. Але вступ — це не тільки політичне рішення, а й комплекс реформ:

• модернізація судової системи;

• реформа прокуратури;

• роздержавлення та прозора корпоратизація держпідприємств;

• створення незалежних регуляторів;

• реформа митниці та податкової;

• імплементація європейських стандартів конкуренції.

Проблема в тому, що більшість цих реформ упирається у політичну волю. Технократичний уряд, сформований за участю експертів та міжнародних партнерів, здатен:

• прискорити реформи;

• зняти політичні конфлікти;

• забезпечити довіру ЄС і МВФ до України;

• отримати додаткове фінансування.

Кадровий голод та криза компетенцій

Повномасштабна війна змінила соціальний ландшафт:
частина професіоналів на фронті, частина за кордоном, частина не хоче переходити на державну службу через токсичність середовища та низьку зарплату.

У результаті:

• міністерства часто очолюють люди без профільної експертизи,

• стратегічні рішення ухвалюються без участі спеціалістів,

• інституції працюють повільно й нерівномірно,

• “зручність” чиновника часто важливіша за його компетентність.

Уряд національного порятунку здатен залучити:

• експертів оборонної сфери,

• кризових менеджерів,

• фінансистів та економістів,

• технологічних лідерів,

• реформаторів із міжнародним досвідом.

Відсутність стратегії розвитку держави

Попри величезні виклики, Україна досі не має:

• довгострокової стратегії оборони,

• реалістичного плану мобілізації,

• комплексної стратегії відбудови,

• дорожньої карти реформ,

• енергетичної доктрини на міжсезоння,

• моделі інтеграції оборонно-промислового комплексу з ЄС і НАТО.

Держава працює у режимі “тут і зараз”, реагуючи на кризу після кризи.

Уряд національного порятунку — це інструмент для створення довгострокової стратегії, яка переживе політичні цикли.

Міжнародний досвід кризових урядів

Подібні уряди з’являлися в різних країнах:

• Італія (2011) — уряд Маріо Монті стабілізував економіку та фінанси під час боргової кризи.

• Греція (2011) — уряд Лукаса Пападімоса врятував країну від дефолту.

• Ізраїль (1967, 1984, 2020) — національні коаліції створювалися у найкритичніші моменти безпеки.

• Хорватія (1991–1995) — кризовий уряд забезпечував функціонування держави під час війни за незалежність.

Ці приклади показують:
уряд національного порятунку — це не ознака слабкості, а механізм виживання та стабілізації держави у надзвичайних умовах.

Що означає такий уряд для України?

Це:

• тимчасова технократична структура,

• уряд компетенцій, а не партій,

• кабінет з надзвичайними, але чітко обмеженими повноваженнями,

• інструмент швидких реформ і відновлення довіри,

• механізм стабілізації держави у період війни та відбудови.

Він не замінює демократію. Він створюється, щоб зберегти її.

Справа не в політиці — справа у виживанні

Україна сьогодні стоїть на межі історичного перелому. Подальша доля держави залежить від якості рішень та швидкості реформ у найближчі роки.
Уряд національного порятунку — це відповідь на три ключові виклики:

1. Війна та критична потреба в ефективності.

2. Падіння довіри та інституційна слабкість.

3. Необхідність комплексної модернізації для виживання та інтеграції в ЄС.
   
   

Це не спосіб перезаписати політичну історію. Це спосіб забезпечити країні майбутнє.