Анатомія абсурду

Це справжня анатомія абсурду! У США ніяк не можуть розібратися, хто ж народив цей "28-пунктовий план" - Вашингтон, Москва чи "корисні" приватні "дипломати", яких ми прекрасно знаємо.

Делегація Конгресу США на Галіфакському міжнародному безпековому саміті повідомила журналістам, що Держсекретар Рубіо зателефонував їм і повідомив, що цей список із 28 пунктів є "російським списком побажань, а не планом США".

Вже за декілька годин у Вашингтоні знову почали наполягати, що слова Держсекретаря не так зрозуміли. А Рубіо тим часом метається між "ми тут ні до чого" і "це наш сильний план".

Так поводяться люди, які добре знають - ця конструкція ось-ось завалиться, і всім боляче прилетить.

Точно відомо лише одне - реакція у Вашингтоні була хаотичною, суперечливою й взаємовиключною.

Але найцікавіше інше.

Цей документ одразу не виглядав як американський "державний план", про що я писав від самого початку, бо містив купу протиріч і абсолютно примітивних формулювань.

Для повноцінного плану мали б встановлюватися механізми та дедлайни по кожному пункту, а також мали б бути прописані нормативно-процесуальні дії. Це вже потім знаючі люди знайшли в англійській версії кальки з російських трактувань - і все, по суті стало на свої місця. Про вигоди росії від цієї "спецоперації" я писав кілька днів тому.

Головне питання, яке не дає спокою: "Як? Як так сталося, що сирий, незбалансований та абсолютно безглуздий з точки зору стратегічних інтересів США перелік міг потрапити на стіл в Овальний кабінет та ще й бути там схваленим президентом?"

І якщо відповідь - це недогляд, тоді це небезпечно. Якщо ж відповідь - це російська гра, тоді ще небезпечніше.

Бо якщо такий абсурд виноситься на найвищий рівень схвалення, що може бути наступним? Насильницьке приєднання Канади? Оголошення війни Європі? Спільні російсько-американські військові навчання?

Скільки психологічної колотнечі! І мало не інфарктів що у нас, що у європейців.

Тепер вже й у США починають трохи відповзати від цього "плану". Навіть Трамп називає цю опубліковану 28-пунктну "дичину" неостаточною.

Уся ця метушня дуже нагадує якусь абсолютно безглузду сцену, коли герої почали губитися між своїми ж версіями "правди".

Смішно? Ні. Я не памʼятаю такого хаосу а адміністрації США за усі понад 30 років, відколи я відслідковую міжнародні процеси.

Якщо цей світ ще не остаточно зламався, то він впевнено йде у цьому "стратегічному" напрямку. Хотілось би все-таки дожити до того часу, коли почнеться повномасштабний ремонт. Але, здається, попереду ми ще матимемо купу розвалених стін, окрім тих, які були затіяні Трампом у Білому Домі.