Прихована русолюбія зе-влади інколи мимоволі вилазить

Зелена ботва прибігла відмазувати у коментарях під моїм попереднім дописом про камінг-аут зе-пропагандиста Подоляка.
Основний їхній аргумент: “так а до 2012 року усі реєструвалися у рососійському AppStore”.
От неправда це. Брехня і маніпуляція.

Допоки в Україні не було власного AppStore, існувала дилема: або реєструватися в американському, або – у росісійському.
Для мене, переконаного та давнього русофоба (лінгвістично правильніше “русомиза”, від “русомизія”) ніколи такої проблеми не існувало: все що завгодно, але не рюзьке.
Тому і я, і багато інших людей реєструвалися на американському AppStore.
Це були трохи танці з бубном, але нічого особливо складного: добре пам’ятаю як реєстрував акаунти також для своїх родичів.

Розумієте, це ж світоглядний вибір насправді - що тобі ментально ближче.
Якщо твоя мова – російська, англійської ти не знаєш і вчити не бажаєш, ти слухаєш російську попсу, дивишся “галубой аганьок”, зустрічає новий рік “пад бой курантав” – звісно, ти обереш російський AppStore. До речі, зелені жижиталізатори якраз на цій русолюбії і спалилися у 2019.

Крім того, у американській версії еплівського онлайн-магазину додатків - було значно більше можливостей, що було також і суто прагматичною причиною зареєструватися саме там. Потрібно було лише хоч трохи розуміти англійську мову, хоча б на шкільному рівні. 

Я вже розказував про випадок зі свого життя, але ще раз розкажу, бо він для мене доленосний.
Якось влітку 2013 святкували ми з колишніми однокурсниками у Харкові чергову річницю випуску з військового училища. Після сумного огляду зарослого травою плацу та напівзруйнованих казарм давно ліквідованого вищого військового (інженерного авіаційного) навчального закладу, ми з хлопцями пішли у якийсь паб у центрі Харкова випити пива.
А там якраз транслювали на великих екранах футбольний матч за участю збірної росії та якоїсь європейської країни. І весь паб дружно вболівав “за наших”.
Я ще тоді не одразу второпав хто такі “наші”. Почав озиратися і дивитися в екзальтовані обличчя вболівальників. А потім дійшло – то вони так називали росіян. “Наші” блдь. У Харкові. В Україні, влітку 2013.
Після спроб віджати острів Тузла. Після того, як йбнблдрсня буквально змусила Україну підписати принизливу та абсолютно грабіжницьку угоду на постачання газу. Після блокування українського імпорту, роздачі у Криму росіянських паспортів та прямих погроз “наслідками” у разі отримання Україною ПДЧ для вступу у НАТО і безлічі інших хамський та відверто ворожих проявів.

Я навіть те пиво не допив – чогось стало гірко у роті, встав  і пішов. Фу.
Як можна асоціювати себе, українців, нащадків славетних козаків-запорожців, свободолюбний народ – з рабським “чєво ізволітє” чмошників сусідської орди?

Ми абсолютно різні ментально. Світоглядно. Психологічно.
Ми любимо свободу, а вони – рабство.
Ми хочемо бути демократією, а вони – феодальною імперією.
Ми за справедливість, а вони – за “всєх наґнуть”.
Як. Блд. Можна. Їх. Називати. Наші???

І це було ще у 2013, ще до початку війни за незалежність. І за 9 років до повномасштабного вторгнення. Тому я ніколи навіть не розглядав для себе росіянський AppStore.
Просто гидко було все російське – причому дуже давно.
Скажімо, у 2010, мене найняла американська кібер-компанія керувати українським офісом (точніше створити той офіс, і потім керувати) – і мене дуже тішила їхня аргументація: “Ми принципово не хотіли заснувати свій офіс на росії”

Тому той, хто у 2025 році говорить “так а тоді усі реєструвалися у російському AppStore” – це визнання давнього прихованого русолюбства, як на мою думку.
Це ті люди, які завжди називали росіян “наші” – просто зараз це робити небезпечно в Україні.
Які між росією та “загниваючим заходом” свідомо та завжди обирали болотяну імперію.
Які досі говорять та пишуть тамтешньою мовою. І навіть мають нахабство відстоювати своє священне право обирати росіянський AppStore.

Бо для них все ще “а какая разніца на каком ізикє гаваріть”: і тому російською говорять і в ОПі, і у міністерстві ци(фр)ркових трансформаторів, в усіх українських держструктурах. На публіці – українською, а взагалі то – московською. Навіть їхній головний монопенісуальний піаніст більшість своїх передвиборчих роликів записав московською мовою.

То нема чому дивуватися, що у девайсах “зелених” мова операційної системи – російська, основна мова інтерфейсу – теж російська.
І російський AppStore, відповідно.
І це зрештою вилазить назовні. Навіть у вигляді “двушечки на москву”.

Усе це мене дико бісить. Хоча усе почалося з питання про “російський AppStore” – але насправді це є індикатором значно глибшої та страшнішої проблеми: таємне русолюбство поточної української влади та деякої частини їхніх виборців.

Девізом же кожного правовірного українця має бути “Що завгодно – аби не росіянське”.
Та хоч нігерійське. (Китайське теж не ок, до речі)
Бо ж Україна – точно не росія. Категорично.

А тих русолюбів у коментарях я забанив. І продовжу це робити, без коливань.