Епштейни з Варуса: нові викриття піарників Шостака

Сьогодні відбудеться прем’єра фільму "Слідство.Інфо" про насильство над дітьми-сиротами, яких вивіз у Туреччину фонд бізнесмена Руслана Шостака у рамках своєї благодійної програми. Піарники Шостака вже намагалися погасити цю історію, але потрапили у ще більший скандал, помилково надіславши журналістам "план нейтралізації" їх розслідування. Ефект цього скандалу підняла ще на більш високий градус головна піарниця Шостака Олена Зубарева, яка почала знов звинувачувати журналістів.

Я знайшов дуже цікаві факти, які залишились поза увагою "Слідства.Інфо": фільм, які зняли піарники і який коштував більше ніж утримання дітей, агресивне платне промо "благодійності" у ЗМІ, донати, які платили Шостаку світові бренди для сиріт і звісно російське минуле головної піарниці "мецената".

Отже, як піарилися на сиротах.

У 2023 році був знятий короткометражний фільм Save Generation UA про евакуацію дітей до Туреччини. "Сюжет" фільму акцентує ключову роль Руслана Шостака, майже половина зйомочного часу – синхрони Шостака та керівниці проєкту Олени Величко, яка дублювала слова "мецената" і відзначала його надзвичайні заслуги. Також до сюжету додали короткі коментарі дітей-сиріт, які виключно схвально відгукувались про проєкт у стилі "спасибо товарищу Шостаку за наше счастливоє дєтство". Дивитися на це важко і боляче. Загалом, фільм зроблений у стилі корпоративного промо, де наскрізним мотивом сюжету є визначальна роль персони і бренду.

Новини щодо фільму Save Generation UA (про початок і завершення зйомок, анонс релізу на платформі Megogo, номінації на маловідомих кінофестивалях) використовувались пресслужбою фонду Шостака для поширення новин в українських ЗМІ.

В титрах фільму Save Generation UA міститься згадування компаній та брендів, залучених фондом Шостака до співфінансування, які також через бажання недобросовісного піару Шостака стали мимовільними співучасниками скандалу.

Піарники навіть створили сторінку фільму у Вікіпедії та веб-сайт проєкту https://uakids.com.ua, який наразі не функціонує. Хоча принаймні у серпні він був доступний. Очевидно, що доступ до сайту закрили після оприлюднення інформації про підготовку розслідування щодо постраждалих дітей-сиріт.

Проте на сайтах компаній, що належать Шостаку, досі доступна інформація про залученість в реалізацію проєкту. Зокрема в розділі "Новини" сайту мережі EVA є численні згадки про благодійний проєкт, з яких слідує, що до його фінансування залучались прямі донати клієнтів мережі, спільні акції з постачальниками продукції, в т.ч. відомими брендами, непрямі пожертви (гривня з кожного товару) тощо.

Офіційні правила акції зі збору коштів містить вичерпний перелік брендів, залучених до фінансування проєкту.

Численні новини супроводжувались фото Шостака, як засновника і управителя проєкту.

Повідомлення про анонси, хід та результати благодійних зборів поширювалися у ЗМІ з плашкою "промо", тобто на платній основі. Усі повідомлення – зі згадуванням Шостака.

Фото і відео "брендувалися" назвами бізнесів "мецената". Звісно ж, згоди дітей, які не мають батьків, щодо участі у рекламі бізнесів "хорошого дяді" ніхто не питав.

З огляду на ці факти можна стверджувати, що Шостак задля власних інтересів в ході реалізації проєкту "Діти без війни" (публічні збори, залучення до них зіркових осіб, кобрендингові проєкти, залучення власних торговельних мереж до зборів тощо) незворотньо повʼязав себе, власні та партнерські бізнеси, осіб та організації, долучених до фінансування та організації проєкту, з кричущими фактами порушення прав дітей та негативними наслідками для них.

Якщо скласти цей фактаж докупи, картина виходить доволі проста. На одному боці — діти-сироти, вивезені за кордон у закритий простір, з історіями насильства і вагітностей. На іншому — фільм, фестивалі, нагороди, велика промокампанія, участь десятків брендів, додаткові публічні збори коштів. Гадаю, що на створення і промо власного "героїчного" наративу про рятівників було витрачено набагато більше зусиль і грошей, ніж на реальні умови перебування цих дітей. Діти в цій конструкції – не суб’єкти, а реквізит.

Окрема історія – сама Зубарєва. Випускниця Московського інституту культури, фахівчиня з "технологій репутації", авторка колонок про етику, КСВ та сталий розвиток.

Хочу запитати колишніх і поточних клієнтів цієї чудо-піарниці: "Добробут", "Фармак", ДТЕК, "Верес", Harveast Holding. Як ви, панове? Чи комфортно вам працювалося з російською культурологинею і не пропонувала вона і вам трохи підкорегувати публічну репутацію за допомогою сиріт? А щоб питання не повисло у повітрі я надійшлю всім перерахованим офіційні запити щодо відносин із згаданою особою.

Насправді є багато ще чого сказати по цій пані, особливо по російській лінії, але не буду перевантажувати цей текст. Вже у наступних дописах. Я продовжу досліджувати цю тему, оскільки тут перейдено лінії, що відрізняють людей від нелюдей, оскільки йдеться про беззахисних дітей, за яких не можуть вступитися батьки, бо цих батьків просто немає. Тож, прикладу всіх можливих зусиль, щоб подібних проектів більше не було.