Гроші пахнуть. Особливості вітчизняної системи відмивання коштів

Найбільш яскравим і медійним епізодом у «справі Міндіча» є вилучення співробітниками НАБУ пачок готівкових доларових купюр, запакованих у США, походження яких Нацбанк не може пояснити. Також досить комічно виглядали заяви голови Державної служби фінансового моніторингу (Держфінмоніторингу) Філіпа Проніна про те, що фігуранти «щось там витрачали на дрібниці, нічого підозрілого не було видно». Він сказав це під час засідання парламентської ТСК, де розглядали деталі «справи Міндіча». 

Така картинка є чудовою ілюстрацією провалів у вітчизняній системі протидії відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом, що має назву фінансовий моніторинг. Як це працює? Банки (небанківські фінустанови) постійно спостерігають за підозрілими операціями на основі власних критеріїв, розроблених на базі методологічних вказівок Держфінмоніторингу та НБУ. У випадку абсолютної токсичності клієнта вимагається відмова від ділових відносин із ним. Якщо підозрілими є окремі фінансові операції, то слід повідомити про них Держфінмоніторинг (фінансову розвідку, яка концентрує інформацію для аналізу і при необхідності передає правоохоронним органам). Повноваження контролювати банки (небанківські фінустанови) на предмет правильності здійснення фінмоніторингу, застосовувати до них санкції (від штрафу до відкликання ліцензії) покладені на НБУ. Операції з готівкою, зокрема протидія її активному використанню в корупційних правопорушеннях, є особливо делікатним напрямом діяльності фінустанов та їх регуляторів.

Відповідно до оцінок фахівців Економічної експертної платформи, Інституту соціально-економічної трансформації (ІСЕТ) та CASE-Україна у 2023 році обсяги оборотів коштів через транзитні та конвертаційні центри становили 200-308 млрд. грн. на рік. Бюджет при цьому втрачає 30-60 млрд. грн. Саме такі «специфічні структури» і є джерелом готівки, що стає «медіазіркою» під час антикорупційних заходів правоохоронців. За статистикою НБУ, з січня 2022 року до початку жовтня 2025 року, обсяг готівки в обігу в Україні збільшився з 628 млрд. грн. до 890 млрд. грн. або на 41%. І не весь обсяг такого збільшення був використаний добропорядними громадянами для купівлі картоплі або яблук на ринку – частина обслуговує потреби тіньових ділків. Про це свідчить низка ознак. Наприклад, в огляді банківського сектору  НБУ за листопад 2025 року міститься статистика, відповідно до якої у вересні цього року операції із зняття готівки за допомогою платіжних карток людей становили 4% від загальної кількості карткових операцій, але майже третину від загальної суми таких операцій. Простіше кажучи, попри діючі обмеження та ліміти НБУ щодо зняття готівки з рахунків, може існувати концентрація: невелике коло людей, що отримують досить великі суми готівкою з платіжних карток – як власних, так і підставних осіб – з непрозорим подальшим використанням цих коштів.

Такий масштаб проблем у роботі системи фінмоніторингу може стати серйозним бар’єром для успішної євроінтеграції України та отримання фінансової допомоги від ЄС. Так, серед семи критеріїв, що супроводжують надання Україні статусу кандидата на вступ до Євросоюзу та підлягають виконанню під контролем Брюсселя, четвертим критерієм є боротьба з відмиванням коштів, основою якої має стати забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам Групи з фінансових заходів (FATF). Поки рівень його виконання є нижчим за решту критеріїв. І це при цьому, що оцінюється лише наявність законодавства про протидію відмиванню коштів, а не ефективність його використання на практиці. 

Наразі ЄС є найбільшим суверенним зовнішнім кредитором України, у тому числі завдяки наданню невійськової допомоги обсягом 50 млрд. євро до 2028 року через програму Ukraine Facility. Для отримання цих коштів Україна взяла на себе зобов’язання провести реформи у низці сфер, у тому числі протидії відмиванню коштів. Нещодавно Єврокомісія опублікувала щорічний звіт у рамках Пакету розширення Європейського Союзу, який містить оцінку реформ і тих кроків, які робить Україна на шляху до членства в ЄС. Одна з його рекомендацій Нацбанку – посилити боротьбу з відмиванням коштів разом із Мінфіном і Державною службою фінансового моніторингу.

На тлі таких масштабних корупційних скандалів, відвертих провалів у роботі системи фінансового моніторингу та медійного резонансу критика з боку Брюсселя і блокування подальшої євроінтеграції України виглядають цілком імовірними. Тим часом Держфінмоніторинг та Нацбанк займаються «імітацією буремної діяльності». Ось лише кілька повідомлень з їхніх сайтів:

1.   Голова Держфінмоніторингу Пронін: «У жовтні Держфінмоніторинг передав правоохоронним органам 16 узагальнених матеріалів щодо 726 ФОП з ознаками штучного поділу бізнесу. Серед ризиків – легалізація доходів, ухилення від сплати податків та використання підроблених документів. Аналітичні підрозділи дослідили рух коштів понад 1100 рахунків у 19 фінансових установах і встановили їх застосування для відмивання понад 4 млрд грн». Тобто, тільки в жовтні виявлено потенційне відмивання коштів на суму, еквівалентну збиткам, які держава понесла через схему Міндіча – понад 100 млн. дол. Але це сотні ФОПів, десятки банків, тисячі рахунків. Тобто, «дрібну рибку» вітчизняна фінансова розвідка здатна вполювати, а величезних китів не помічає.

2.   НБУ прозвітував: у жовтні було оштрафовано сім банків на рекордну суму приблизно 202 млн. грн за порушення процедур фінмоніторингу. Ця ситуація нагадує анекдот про бармена: «Мені краще штраф заплатити, ніж руку збити». Чи сплачуються ці штрафи, враховуючи можливість їхнього оскарження у суді? Чи співставна інкримінована сума потенційно відмитих коштів із розмірами штрафів? Деякі банки перебувають у стадії ліквідації – чи достатньо у них коштів для сплати штрафів або ж «поховано/прокручено» стільки грошей, що вигідно позбавитися банківської ліцензії?

Особливо цинічно, коли за порушення вимог фінмоніторингу штрафуються державні банки. Наприклад, у лютому 2023 року штраф у понад 64 млн грн впаяли «Укргазбанку». Мало того, що наші регулятори допустили відмивання коштів у державному банку під час війни, ця фінустанова ще й має сплатити штраф! Можливо, це креативний шлях швидкого перерахування коштів до бюджету? Щоб не чекати, поки приймуть ставку оподаткування, або розподіл за підсумками року прибутку як дивідендів!

3.   Одним із найпопулярніших способів ухилення від сплати податків залишаються, так звані «скрутки». Простою мовою – формування пільг зі сплати податків (перш за все ПДВ) за допомогою фіктивних фірм та операцій. Слова голови Держфінмоніторингу Проніна: «За 10 місяців ми передали до правоохоронних органів понад 300 матеріалів у яких йдеться про операції з ознаками податкових правопорушень на понад 157 млрд грн. Для розуміння масштабу: це у 14 разів більше, ніж торік». Де ховається причина таких рекордів? У Держфінмоніторингу з’явився власний Стаханов? Чому «скрутки» функціонували чотири роки війни, і схематоз не було припинено раніше? 

Усе це не просто провал фінмоніторингу. Влада роками «не помічає» схем, що виводять мільярди готівкою та обслуговують корупцію у стратегічних галузях. Поки НБУ та Держфінмоніторинг демонструють вибірковий контроль, країна ризикує не лише бюджетом, а й довірою міжнародних партнерів, які допомагають нам утримувати економіку під час війни.

Саме тому ми з командою «Розумної Політики» будемо вимагати  обов’язковий звіт у Верховній Раді від Нацбанку та Держфінмоніторингу – з публічним поясненням, як могли бути пропущені масштабні схеми в енергетиці і чому не спрацювали механізми фінансової розвідки. Ми також будемо добиватися  незалежного аудиту цих структур – із залученням міжнародних партнерів та представників парламентської опозиції з фаховими експертами, а не внутрішніх формальних «самоперевірок».

Україна не може дозволити собі імітувати контроль за обігом брудних коштів. Фінансові інституції мають працювати не «для галочки», а для реального захисту державних ресурсів і прозорості економіки.