Просто прибрати старих і поставити нових – не працює.

Вчора з однопартійцями обговорювали болюче питання відсутності в Україні достеменних соціальних гарантій, адекватного обґрунтування формули утворення розміру споживчого кошику. Торкнулися вакханалії у сфері ціноутворення і повної імпотенції, такого могутнього і в інших умовах спроможного органу, як Антимонопольний комітет.
Стисло про це.
Українські «політичні еліти», впродовж десятирічь, маніпулюючи громадською думкою, навмисно відділяли економіку від соціальної царини.
Першим, хто став робити це на системному рівні був В. Ющенко, під час свого прем’єрства в уряді Л. Кучми. Він фактично помножив на нуль методику утворення споживчого кошика, яка тоді дісталася у спадщину від СРСР, і яка враховувала всі мінімальні потреби людини, починаючи від необхідної кількості жирів, білків, шкарпеток та закінчуючи духовним й фізичним розвитком.
Згодом була знищена система стандартизації. Державні стандарти були замінені галузевими технічними умовами. В результаті чого ми тепер купуємо в магазинах неякісні продукти, які перенасичені хімічними добавками.
Потім нишком зникла система норм і розцінок і одразу роботодавець забив на таке поняття, як справедлива оплата труда і нормований робочий час. Ціни на ринках стали не контрольовані, по факту ми живемо в умовах спекулятивного ринку, в якому народ використовується, як інструмент збагачення.
Щоб громадяни не могли ефективно відстоювати право на працю і гідне життя, «політичні еліти» переписали Трудовий кодекс і закон про профспілки, прибравши відтіля норми контролю за діяльністю роботодавця і влади.
Все це подавалося, як кроки в напрямку цивілізації і європейських цінностей. Cаме в цьому і полягала безпрецедентна маніпуляція та брехня, які з часом призвели до неймовірного послаблення потенціалу України, як держави.
Народ же перетворився на безправний натовп, якому не до політки, не до своїх прав, бо треба якось виживати. Таким чином «політичні еліти» вивели із зони відповідальності економічний блок, який з кінця 90-х відхрестившись від соціальних зобов’язань, взяв курс на знищення економіки.
Тому, державні інституції сучасної України, і в першу чергу міністерство економіки та соцполітики діють, враховуючи інтереси лише крупних фінансово-політичних угрупувань. На соціальні запити населення їм глибоко начхати.
Саме з цієї причини десятиріччями в Україні не проводиться перепис населення. …А навіщо? Економічна модель орієнтована не на підвищення рівня життя населення, а на задоволення інтересів невеличкого прошарку, який складається з чиновників, політиків та криміналу.
Як бачите все не так просто, як хтось намагається нам намалювати, пропонуючи прості рішення, на кшталт – прибрати старих і поставити нових. Це не пройде, бо не працює, ми це вже проходили.
Потрібні глибинні й системні зміни в політичній системі, і як наслідок кардинальне реформування системи державного управління. З огляду на це у владі мають бути лише фахівці-патріоти, які мають досвід і відповідні знання.
Чинні «політичні еліти» ніколи не погодяться на такі революційні речі, бо для них це смертельно небезпечно. Вони вже докладають великих зусиль, щоб залишитися в стінах парламенту. Це стосуються всіх без виключно фракцій, що представлені в Раді. Але ж, з ними на нас чекає сірість і занепад.
Політична партія «Сила Нації» це розуміє. Тому, нашими першими рішеннями, після отримання влади, будуть рішення про прийняття справедливих системоутворюючих законів, прибирання із законодавчого поля антиконституційних норм та надання громадянам дієвого інструменту за контролем дій влади та роботодавців, через суттєву зміну Трудового Кодексу та відповідних законів.
Держава починає вважатися державою, тільки після того, коли в неї знаходиться місце для справедливості. Але ж, для цього всім нам потрібно попрацювати. Тому, пропонуй, підтримуй, ставай поряд.
Переможемо! 👍👊
Гей, несись наш спів над морем,
В небо синє долітай,
Ми про Сталіна співаєм,
Про наш рідний, любий край.
Пісні линуть понад морем,
І дзвенять вони в степах,
Золотеє наше поле
Все в могутніх тракторах.
Сонце ясне, світ веселий
Сяє нам тепер з Кремля,
І радіють ниви й луки,
Вся колгоспная земля.
Скрізь, куди погляне око, -
Творча праця, творчий труд,
В небі срібні самольоти
Наше щастя стережуть.
І нема тієї сили,
Що змогла б нас подолать,
Бо великий, любий Сталін
Учить нас перемагать!