Королівство кривих дзеркал: як абсурд став нашою нормою

Мені здається, ми настільки довго живемо в королівстві кривих дзеркал, що вже не розуміємо, де норма, а де абсурд.
Ми радіємо тому, що в нормальній демократичній країні навіть не мало би траплятися.

Ми радіємо, що Червінському замінили цілодобовий арешт на нічний — хоча сама справа сфальсифікована від початку, а операція була злитою спецслужбам ворога.

Ми радіємо, що батька детектива НАБУ відпустили — хоча його взагалі не мали затримувати.

Ми радіємо, що у Верховній Раді «бунт», хтось складає мандати, хтось тікає, хтось виходить зі «слуги народу».
А це мало б статися ще тоді, коли країну системно руйнували.

Потім уряд.
У нормальній демократичній країні весь Кабмін пішов би у відставку.
Бо важко повірити, що пан Шмигаль не знав, що робиться в енергетиці, в обороні, в закупівлях, у міністерствах.
Не буває такої «необізнаності» на посаді прем’єра.

Потім правоохоронна система.
Уявіть собі рівень абсурду: ми захищаємо антикорупційні органи — НАБУ і САП — від українських же силовиків.
Від СБУ і ДБР.
Це вже навіть не криве дзеркало — це сюрреалістичний театр.

Ми радіємо, що можуть «відмінити марафон».
А він взагалі мав би існувати в тій формі, в якій був?

Ми радіємо, що позитивні блогери лишилися без зарплат.
А мало би бути так, щоб блогерам платили з державного бюджету за «правильні наративи»?

Ми настільки звикли до перекручених реалій, що забули, як виглядає нормальне життя в демократичній країні.
Забули, що владу можна критикувати — і після цього не отримувати кримінальні справи.

Те, що робили з опозицією всі ці роки — це ганьба.
А тепер, коли система сиплеться, всі раптом почали розповідати правду.

Юлія Мендель згадала, яким «був» Єрмак.
Кулеба раптом теж згадав, які стратегічні можливості були злиті.

Чудово.
А що вам заважало говорити про це тоді?
Що заважало СБУ не брати участі в політичних атаках на детективів НАБУ?
Що заважало не обслуговувати вертикаль, яку самі ж будували?

Просто зараз корабель тоне — і всі біжать хто куди.
А ми настільки довго жили без правил, що вже забули, що ми взагалі-то живемо в парламентсько-президентській республіці, а не в приватній корпорації.